“Жодні державні закони не змусять справді полюбити України”

Тетяна Трофименко
літературний критик, кандидат філологічних наук, заступник директора Харківського літературного музею з наукової роботи

(FB)

Знаєте, друзі, я навчалася в пересічній загальноосвітній школі міста Лозова Харківської області, і в 90-х для мене все це почалося, я читала Адріана Кащенка, російсько-український словник та “Благослови, душе моя, Господа” Романа Іваничука, одягала бабину Химину сорочку й намагалася скрізь говорити українською мовою, плутаючи фіранку з кватиркою.

Від цього була в захваті хіба завуч із культмасової роботи, решту я переважно стомлювала своїм задором неофіта.
І мене реально пи*дили товариші по школі, чого вже там, не так за українську мову, а щоб не вийо*увалася. Відбивалася як могла.

Потім було багато всякого, але один значущий висновок я зробила: му*аки бувають як україно-, так і російськомовними – і те саме щодо адекватних людей.

Але як уроки християнської етики у школах не змусять нікого справді полюбити Господа мого Ісуса Христа, так і жодні державні закони не змусять справді полюбити України.

Тому я розумію весь патріотичний пафос, проте дивуюся, що люди переживають його у поважному, а не підлітковому віці.

І так, російськомовні воїни (виправила, да, бо й дівчата) на передовій мене захищають, а не прикривають *опу україномовним.

Читайте також:

Як співвідносяться участь в АТО та україномовність. СОЦОПИТУВАННЯ

 

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна