Учасник АТО: “Цитадель військкоматів” абсолютно не хвилюють реальні проблеми армії

Гліб Бабіч
офіцер ЗСУ (169-й навчальний центр Сухопутних військ ЗСУ “Десна”), позивний Лентяй

Virtute et Constantia (Доблестю і постійністю (лат.))

Принцип роботи системи військкоматів нагадує мені спроби лікування організму цілющими ін’єкціями, внесених брудним шприцом. До того ж цей шприц чомусь у руках не доктора, а підсліпуватого, ледачого і нечистого на руку коновала-пияка.

Тому, коли організм трясе напасниця від бруду, що потрапив у вени, коли відчувається нестача цілющих речовин – для порятунку чомусь знову кличуть похмільного коновала з брудним шприцом.

Армія за останні роки пережила різні стадії “підживлення” крізь ворота військкоматів. У найгостріший період, цілком природно, брали практично без відбору, ледве справляючись із розподілом потоків вхідних мобілізацій по величезних кадрових порожнечах.

Але перші три хвилі [часткової мобілізації] рятувало відчуття спільної біди, яка подарувала армії величезну кількість мотивованих людей (які були і в наступних трьох, але по низхідній).

Четверта, п’ята і шоста хвилі пройшли вже у відносно спокійнішому режимі. Хоча принцип “греби все, до чого дотягнувся” залишився в силі. Разом із жорсткими планами, криками зверху “давай-давай” і практично повною відсутністю контролю за якістю “матеріалу, що поставляється”.

Вже на стадії “учебок” починали проявлятися хронічні хворі (включаючи туберкульозників, хворих на виразку шлунку і сердечників), алкоголіки, люди з серйозними проблемами психіки, навіть інваліди.

Звичайно, на тлі загальної маси відсоток кричущих випадків не переважає. Але він дуже великий, і з точки здорового глузду – неможливий. І те, що військкомати та зав’язані на них медкомісії в основному працювали як насос без зовнішніх фільтрів – безумовно.

Питання про оцінку мотивації, не кажучи вже про психічну стійкість та інші смішні фактори, як не стояло, так і не стоїть до цього дня. Це яскраво проявилося на тлі входження протягом цього року величезної кількості контрактників-“заробітчан”.
Я заявляю це абсолютно авторитетно, бо брав участь у відборі людей в бойовий підрозділ.

Уявіть собі дев’яносто осіб, що сидять перед тобою, слухають, цікавляться й ставлять запитання. Але коли вимовляєш чарівне слово “АТО” – це справляє враження сильніше від кинутої в зал гранати.

Останні події, які показали, з яким задоволенням і старанням військкомати вербують на контракт 18-19-річних хлопців, які через місяць-півтора опиняються на передовій тільки із (сумнівним) багажем “учебки” – свідчать про те, що система остаточно стає сліпою і всеїдною. І єдина її мета – дати ті самі тисячі (тепер уже) контрактників, завдяки яким у нас в армії “як і раніше, все в порядку”.

Читайте також:
Ціна відсутності 7-ї хвилі: на передову почали присилати
18-річних контрактників після місяця учебки

Про будь-які реальні методики відбору або вербування (в справжньому сенсі слова) поки що не йдеться взагалі.

Військкомати абсолютно не хвилюють проблеми навчальних частин, які приймають цей непрогнозований за якістю вал. З якого потім за короткий час необхідно “зліпити солдата” за принципом “хош не хош”.

Не хвилюють їх і бойові частини, в яких до кінця розкриваються проблеми “слабких ланок”, помножені як на особистісні фактори, так і на системні проблеми підготовки.

Коротше, військкомати абсолютно не цікавлять проблеми самої армії, на яку вони, в принципі, і працюють. Їхня функція – своєчасно виконати план. План і з призову/вербування, і з особистих грошей.

Про корупційні складові цієї системи можна написати не окрему статтю – багатотомну книгу. Тому просто відзначимо їх фундаментальну наявність і старезне коріння.

Я радий би вірити в зміни на краще. Але цього сильно заважає знайомство з автопарком і рівнем життя багатьох військкомів та їх підлеглих. Думаю, електронне декларування їх доходів теж чимало повеселило б країну.

Читайте також:
В Тернополі на хабарництві попався один із керівників військкомату

Чи є вихід?

Ще з 2014 року говорилося про те, що штати військкоматів слід комплектувати учасниками бойових дій, і конкретно – війни, що триває. Тим більше, що є велика кількість військових, які внаслідок поранень не придатні до військової служби, але готові й охочі продовжувати працювати. Хто, як не вони, краще за інших розуміють хто потрібен і кого брати не можна ні за яких умов? Ці люди вже зовсім по-іншому ставляться до життя, і пріоритети та мотивація в них зовсім інші, ніж у звичних “класичних воєнкомів”.

Говорилося про це давно. І у суспільства сформувався конкретний запит на зміни. Якщо спростити все, що я сказав вище, він звучить так “Учасників бойових дій – у військкоми!”

А тепер – найбільш зворушливе – система, вряди-годи, відреагувала. Правда, ось біда, гасло принагідно злегка трансформувався. Звучить він приблизно так: “Кожному військкому – статус учасника бойових дій”.

Я впевнений – є не один випадок, коли працівники військкоматів чесно отримали цей статус на “нулі”. Честь їм і хвала – тепер вони саме ті люди, які потрібні на своєму місці.

Однак загальна тенденція говорить про інше. Працівників військкоматів посилено пропускають через АТО на досить далеких від фронту посадах.

Я зустрічав їх не раз, поодинці і групами. І завжди був вражений рівнем їхнього військового генія та відповідальності, що приводить їх у різного роду штаби та на різні нетяжкі посади в серйозних “тилових котлах”.

Справа, схоже, поставлена на потік, і скоро всі працівники військкоматів знайдуть заповітну “корочку”.

Читайте також:
“Чи заслуговую я на статус учасника бойових дій? Швидше ні, аніж так”

І, але-оп – запит суспільства виконаний. Хотіли, щоб військкомати складалися з учасників бойових дій? Отримайте… При повному закостенінні та збереженні прогнилого “статус кво”.

Сталеві когорти військкоматів зімкнуть ряди, і захищені щитами УБД законсервують існуючу ситуацію намертво.

Це не новий винахід. З прокуратурою, міліцією (поліцією) та іншими подібними структурами ми це все вже проходили.

А чим гірші військкомати? Просто ще одна деталь славного механізму, що нагадує велотренажер. В якому, хоч як крути педалі – завжди зостанешся на місці.

Переформатування не відбулося. Справжніх людей війни у військкомати так і не покликали. Але ілюзію система відпрацьовує звично і стовідсотково.

“ОбУБДшнені” лицарі військових комісаріатів продовжать правити в своїх наділах, поставляючи в армію не людей, а цифри виконаних планів.

Ну й так – відпочиваючи душею на такому звичному і солодкому процесі призову на строкову службу.

Все як завжди. Цитадель військкомату непохитна. Раніше вона жила винятково постійністю. Тепер, з огляду на героїчний досвід її захисників – Virtute et Constantia – “доблестю і постійністю”.

Реформи, кажете? Хех…

Читайте також:
Генштаб анонсував новий призов строковиків і реформу військкоматів

Офіцер “Десни” зізнався, що це він поставив білборд про “зраду”, й розповів навіщо