Свої серед чужих і мінних полів. Українське селище Жованка, приписане до окупованої Горлівки, живе без влади

30 липня внаслідок обстрілу селища Жованка, що під Горлівкою на Донеччині, було поранено мирного жителя. Про це на своїй сторінці в “Фейсбуці” повідомив керівник окупаційної адміністрації Горлівки Іван Приходько.

Де-факто Жованка – підконтрольна Україні територія, хоча адміністративно селище відноситься до Горлівської міськради, що перебуває під владою незаконних збройних формувань.

“Селище Жованка. Один важко поранений. Осколкове. У трьох місцях. Три приходи у двір. Астапов Олександр Євгенович, 58 років. Руднєва, 3”, – написав горлівський “мер”-сепаратист.
При цьому Приходько зазначив, що в ході бою застосовувалися 82-мм і 120-мм міномети.

Двома днями раніше ситуацію в прифронтовому селищі описав український волонтер, який побував у Жованці та зробив фото звідти.

Євген Каплін
координатор “Гуманітарної місії допомоги мирному населенню зони воєнного конфлікту” ГО “Пролiска”

(FB)

СЕЛИЩЕ ЖОВАНКА.
Підконтрольна уряду України територія. Лінія зіткнення. Зона відкритих бойових дій. 28 липня 2016 року. Населення 220 осіб, включаючи 35 дітей.

ГАЗ І ЕЛЕКТРИКА.
Більше місяця в селищі відсутня електрика. Газ у селищі відсутній з початку війни. В основній масі, люди готують їжу на багаттях. Кілька щасливчиків завозять газ у балонах.

Наявні в селищі кілька особистих генераторів місцеві жителі використовують по черзі для зарядки мобільних телефонів. Дуже серйозні проблеми з бензином для генераторів і гасом для ламп. Блок-пости забороняють завозити велику кількість пального, та й у людей немає коштів на його купівлю.

ПЕНСІЇ І СОЦВИПЛАТИ.
Пенсії й соціальні виплати місцеве населення не отримує від початку війни. Проблема в прописці – у всіх жителів Жованки в паспорті в графі прописка значиться – “місто Горлівка”.
Горлівка знаходиться на підконтрольній “ДНР” стороні, а отже, відповідно до закону, пенсію неможливо одержати, не виїхавши і не оформивши статус переселенця. Люди фактично живуть на підконтрольній уряду стороні і виїжджати їм нікуди.

Прописка жителів Жованки – м. Горлівка

Питання про приєднання Жованки до Бахмутського (Артемівського) району (підконтрольної Україні території) з лютого лобіюється нашими друзями з організації “Пліч-о-пліч”.

Перепідпорядкування селища – це виняткова компетенція Верховної Ради. натиснути кнопки – дві хвилини роботи.

Але віз і нині там. Депутати розійшлися на канікули, а люди, як і раніше, живуть у голоді.

Читайте також:
Голова Донецької ВЦА пропонує рішення для Зайцевого,
розділеного на нашу й окуповану частини

БОЙОВІ ДІЇ.
У день нашого приїзду кілька мін 82-го калібру прилетіли в житлові будинки. “Прильоти” тут щоденні. Відстань між позиціями сторін менше 300 метрів.

ШКОЛА І ЛІКАРНЯ.
Найближча школа розташована в підконтрольній “ДНР” частині села Зайцеве. Школа зайнята військовими, тому заняття проходять у бібліотеці. Школярі ходять на “ту сторону” через заміновані поля і дороги, переступаючи зв’язки мін.

Даша (на фото) вже відучилася. Їй 18, вона сирота, живе в дуже поганому місці з літньою жінкою, яка взяла її під опіку. Живуть за рахунок господарства. Пробує поступити до Харкова і виїхати здобувати освіту з нещасливого селища.

Найближча школа на підконтрольній Україні стороні знаходиться за 15 (!!!) кілометрів. Підвезення школярів немає.

Найближча лікарня за 30 (!!!) кілометрів.

ТРАНСПОРТ.
Регулярного транспортного сполучення з селищем немає. Селище розташоване за митницею і за “нульовим” блок-постом української армії.

ХЛІБ.
Хліб привозять волонтери в “гуманітарний гараж” та служба військово-цивільного співробітництва [ЗС України] двічі в тиждень. Інші волонтери, з числа місцевих жителів, його роздають.

Гуманітарний гараж

МАРОДЕРСТВО.
Напередодні нашого приїзду зі стовпів було вкрадено близько 2,5 км алюмінієвих дротів електропостачання на кількох вулицях.

Перебиті електричні дроти

РУЙНУВАННЯ.
Капітальні руйнування спостерігаються в середній і верхній частині селища, які фактично розташовані на лінії зіткнення.
Також спостерігаються руйнування житлових будинків, які зайняті військовослужбовцями.

СИРОТИ.
У селищі є велика сім’я (з 6 дітьми). Одна дитина рідна, п’ять прийомних сиріт. Сім’я не хоче виїжджати, бо живе за рахунок господарства.

ВЛАДА.
У селищі відсутні органи влади.
Формально – контроль над селищем здійснює служба військово-цивільного співробітництва.
Фактично, СІМІКи (CIMIC – Civil-Military Cooperation) не можуть вирішити низку проблем, не володіючи відповідними повноваженнями.

Під час нашого приїзду в селище помер літній чоловік.
Щоб його тіло вивезти у найближчий морг, потрібна довідка від сільради. Сільради немає. Довідки немає. СІМІКи домовлялися про експертизу й вивезення тіла з двома райвідділами міліції. Їхати на експертизу в селище ніхто не хотів.

Читайте також:
Місія ОБСЄ: “Сіра зона” на Донбасі втратила своє значення