Українка Катеренюк із військової поліції Бразилії: не проти керувати в Києві. ФОТО, ІНТЕРВ’Ю

Лейтенант військової поліції Сан-Паулу Ізадора Катеренюк відповідає на запитання “Новинарні

Минулого грудня “Новинарня” перша серед українських ЗМІ розповіла про спецоперацію тактичного підрозділу 28-го батальйону Військової поліції бразильського міста Сан-Паулу, який звільнив з лабет міжнародної наркомафії подружжя українських моделей.

Той випадок дав нагоду познайомитися з одним із облич Polícia Militar de São Paulo (ПМСП).
Це перший, або ж старший лейтенант ПМСП Ізадора Катеренюк, войовнича та прекрасна амазонка мілітарного правоохоронного загону ділової столиці Бразилії.

Новинарня” не могла не взяти в дівчини інтерв’ю – про її роботу, діаспору, батьківщину предків та навіть про особисте життя.

автор: Дмитро Яцюк
блогер, журналіст

На Різдво родина готує кутю, борщ і вареники

  • Ізадоро, давай-но почнемо з початку. Розкажи про свою родину, про твоїх батьків, хто вони, чим займаються, як познайомилися?

– Уся моя родина по батьківській лінії – українці, в Бразилії вони проживали та до сьогодні проживають в різних містах і селах штату Парана. Пізніше частина родини, як, наприклад, мій тато, перебралися до Сан-Паулу.

Ізадора Катеренюк в ПМСП

На жаль, наші контакти з прямими родичами в Україні загубилися “в часі та просторі”. Але мій український дідусь та бабуся неухильно дотримувалися національних традицій і звичаїв, вдома говорили лише по-українськи, намагалися, аби їхні діти не забували мову далекої батьківщини.

Мій тато, Сімау Катеринюк (Simão Katerenhuk), торговий представник за фахом, народився вже в Бразилії, у штаті Парана. Сьогодні його розмовна українська не дуже побіжна, хоча він розуміє мову, особливо коли нею говорять представники громади, або як кажуть у Бразилії, “наші люде”.

Маму звати Марізе де Карвалью Катеренюк (Marize de Carvalho Katerenhuk), вона народилася на півдні штату Мінас-Жерайс та має португальсько-сирійське походження.

На жаль, сьогодні я не дуже близька з маминою родиною.

Батьки познайомилися в Сан-Паулу, вони обоє працювали в галузі торгівлі.

  • Чи різниця в культурі не заважала в стосунках батьків?

– Різниця в походженні та батьківських культурах практично не заважала їхнім стосункам, адже вони відчували себе передусім бразильцями. Сьогодні мама – домогосподарка.

  • Як родина твоїх батьків підтримує українські традиції?

– Так, наша родина підтримує українські традиції. Окрім мови, шанують більшу частину української кулінарії, яку люблять майже всі.

На Різдво родина тата часто збирається разом, готують святкові страви, такі як кутя, борщ чи вареники.

Мої двоюрідні брати та сестри в штаті Парана, звісно, мають більший контакт з українською культурою, вони ходять в українську церкву, відвідують різні культурні заходи.

  • Чи ваша родина слідкує за подіями в Україні? Будучи бразильськими українцями, громадянами Бразилії, як ви бачите майбутні стосунки між Бразилією та Україною?  У першу чергу у контексті сучасного етапу українсько-російської війни?

– Так, безумовно слідкуємо. Не лише в родині Катеренюк, а й серед наших більш далеких родичів в Україні, з якими підтримуємо звʼязки, говоримо про Україну, у першу чергу про економіку та життя людей.

У плані міжнародних відносин, Бразилія та Україна завжди мали добрі взаємовідносини. Вважаю, що моя країна повинна підтримувати хороші відносини як з Україною так і з Росією.

Для мене велика честь бути жінкою – лейтенантом військової поліції

  • Розкажи, будь ласка, про своє дитинство, про шкільні роки та навчання? Коли в тебе виникло бажання стати військовою поліціянткою?

– Я завжди добре навчалася у школі, була відмінницею. Однак, коли мені виповнилося близько 15 років, я почала приділяти ще більше уваги навчанню, намагалася отримати стипендію для навчання на підготовчих курсах, що потім допомогло мені у військовій карʼєрі.

У мене немає якогось точного пояснення бажанню стати військовою, проте змалечку я любила ходити на військові виставки, мені подобалася військова форма, маршеві пісні, предмети військового призначення.

Мої батьки часто брали мене на авіаційні ярмарки, які влаштовували ВПС Бразилії, я завжди була у захваті від авіації й аеронавтики.

  • Що треба було зробити, аби тебе прийняли у військову поліцію? Які фізичні, психологічні та інші вимоги у ПМ до новобранців?

– Коли я здавала екзамени для вступу у військову академію, випробування проводилося Університетською вестібулярною фундацією (FUVEST). Іспити були надзвичайно важкими: письмовий тест, тест на психологічну та фізичну придатність, останній з яких складався із бігу, плавання, віджимання, абдомінальних вправ та маневреності. Окрім того, усі ми проходили т. зв. “соціальну перевірку”.




  • Чи важко бути старшим лейтенантом жінкою?

– Для мене велика честь бути жінкою – лейтенантом військової поліції. Це те, що я роблю через любов до моєї професії, щодо фізичних навантажень. Вважаю, що постійною працею можна подолати будь які труднощі.

  • Як опановуєш свій страх? Адже майже щодня ти перебуваєш на вулицях мегаполісу Сан-Паулу – у місті хоч і не настільки небезпечному, як це може здаватися з преси чи ТБ, але де реальна небезпека все одно існує. Як працює твій механіз власного перемагання?

– Я працюю у своїй професії вже протягом деякого часу, тому думаю, що звикла до різних щоденних ситуацій. Але, звичайно,ву нас також відбуваються нештатні події, які дивують навіть досвідчених офіцерів ПМ. Наприклад, той самий випадок за участю українських моделей або щось інше нетривіальне.

Тому у вільний час я завжди намагаюся знімати напругу займаючись спортом.

  • Розкажи, як для українського читача, про функції Полісії мілітар у бразильському суспільстві. Адже в країні також існує цивільна поліція. Як визначаються напрямки діяльності цих корпорацій?

– Військова поліція на сьогодні – це державна інституція, яке відповідає за безпеку та вирішує проблеми населення в боротьбі зі злочинністю, у тому числі шляхом прямої присутності в громадських місцях.

У плані взаємодії з іншими поліцейськими силами, у нас відмінна дружня атмосфера, так що кожен діє у своїй зоні відповідальності.

Військова поліція діє безпосередньо на вулицях, у прямому контакті з населенням. Цивільна ж поліція займається, в основному, реєстрацією злочинів у відповідних поліцейських округах (т. зв. Distritos Policiais). Департамент криміналістики (Polícia Científica) працює в тих випадках та місцях, де вимагається проведення криміналістичних експертиз.

  • Бразильський терорист Рафаел Лусваргі, який засуджений в Україні за участь у війні на Донбасі про якого вже неодноразово писала “Новинарня” був військовим ПМ у Сан-Паулу, намагався стати офіцером ПМ у штаті Акре. Чи серед солдатів та офіцерів ПМ обговорюється цей персонаж? Чи наразі ПМ почувається захищеною від спроб проникнення у свої ряди подібних ультра-правих чи ультра-лівих активістів?

– Щодо Лусваргі, то я не бачу, аби хтось з моїх колег у будь-якій мірі цікавився би його долею.

Якщо ж узагальнювати, то вважаю, що в ПМ працюють дуже сильні професіонали, як у галузі психологічної допомоги солдатам та офіцерам, так і у підрозділі внутрішньої безпеки, службисти, якої слідкують за всіма подібними випадками у рядах нашої корпорації.

Фотогалерея:

Ізадора Катеренюк Ізадора Катеренюк Ізадора Катеренюк Ізадора Катеренюк та її підрозділ, який проводив операцію
<
>
Ізадора Катеренюк та її підрозділ, який проводив операцію

Погодилася б працювати в поліції України

  • Розкажи, наскільки це можливо, чи у справі українських моделей твоя участь у спецоперації,  була якоюсь мірою обумовлена твоїм українсько-бразильським походженням?

– На жаль, я не володію українською, тому у випадку моделей навіть для мене стало несподіванкою, що жертви злочинців будуть громадянами країни, звідки  походить родина мого тата.

У той же час я була дуже щаслива, що наша тактична група (Força Tática) змогла врятувати Владислава та Оксану. Як ви памʼятаєте, то тодішня спецоперація стала можливою лише завдяки злагодженій роботі усіх поліцейських нашого підрозділу [та посольства України у Бразилії].

  • Сьогодні Україна переживає реформу національної поліції та всієї системи правопорядку. У новій Нацполіції працювали та працюють іноземці, які принесли в Україну важливий іноземний досвід. Якщо Україна (МВС чи Національна гвардія) запросить тебе працювати, чи ти погодишся? За яких умов?

– Якби мене запросили, я би звичайно погодилася, не вагаючись.

По-перше, я завжди мріяла відвідати країну моїх пращурів, по-друге, обмін професійним досвідом завжди корисний у нашій професії.

Для офіцера ПМ такого типу досвід є надзвичайно важливим, адже він би дозволив мені поєднати досвід бразильського та українського суспільства.

  • Наскільки я знаю, окрім служби у ПМ, ти навчаєшся також в університеті на правничому факультеті. Де би ти бажала продовжувати свою карʼєру? Чи думаєш про створення родини?

– Я закінчую юридичний факультет, вивчаю англійську мову. Найближчим часом збираюся подавати документи на конкурс “блакитних шоломів”, адже мені подобається ідея служити у військах ООН за кордоном.

З огляду на такі плани, зміни в моєму приватному житті поки що не плануються, хоча… Я зустрічаюся з хлопцем, він також належить до ПМСП.

Ізадора Катеренюк та її підрозділ

Читайте також:
За рік існування Нацполіції було порушено 925 проважень
щодо корупції поліціянтів, – Деканоїдзе

Жінкам дозволили служити в ЗСУ на “бойових” посадах

Facebook коментарі

   

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *