День прапора: Історії чотирьох прапороносців України

Олександр Білінський
журналіст із Горлівки (Київ)

(FB)

У цей день (День державного прапора, 23 серпня – “Н”) у мене перед очима історії чотирьох людей:

Володимира Рибака, який навесні 2014 року практично наодинці боровся за український прапор у місті [Горлівка], що вже біснувалося під впливом “російського духу”. Його погляд – тоді ще щасливий – і рука з російським триколором, знятим із мерії.

16-річного Петра Зубаря з Артемівська (нині – Бахмута), який підібрав герб України. Його збили бойовики під час захоплення будівлі міськради, і Петро зберігав його доти, доки в Артемівськ не зайшла українська армія.

Андрія Крищенка, нині начальника київської поліції, що стоїть на козирку будівлі Горлівського УВС за кілька хвилин до його захоплення і не дозволяє зірвати український прапор.

Волонтерки й помічниці багатьох переселенців з Донбасу Олени Трапікас, яка мешкає в Миргороді. Їхня сім’я (чоловік – військовий льотчик у відставці) вивісила поруч зі своїм балконом два українські прапори, а між ними – прапор Євросоюзу. Вони живуть поруч із військовим містечком, і одного разу до будинку Олени підлетів вертоліт.

“Почули потужне гудіння над будинком. Підійшли до вікон кухні. Дивимося – знижується військовий вертоліт і на рівні прапорів розгортається носом до них. Я навіть злякалася. Уявляєте, на мене націлені ракети й кулемети. Машинально почала шукати на ньому знаки відмінності. Бачу, наш же рідний, український. Військовий вертоліт опустився за декілька метрів від будинку, завис на рівні четвертого поверху і вклонився прапорам. Він опустив ніс донизу, розвернувся й полетів у бік аеродрому. Навіть не уявляєте, як нам стало приємно від цього жесту військових”, – з гордістю розповідала вона.

Синьо-жовті кольори – символ нашої мужності й гордості за українців!

Читайте також:
“Такі, як він, змінюють хід історії”. Другі роковини загибелі горлівського патріота Рибака

На Софійській площі державний прапор підняли президент Порошенко та донька загиблого героя з Донеччини