Апеляційний суд звільнив на поруки нардепів скандального “айдарівця” Радченка, якого підозрюють у тяжких злочинах

Ігор Радченко. Фото із соцмереж

 

Апеляційний суд Києва 11 липня звільнив з-під варти бійця батальйону “Айдар” Ігоря Радченка, позивний “Рубєж”, на поруки народних депутатів Олександра Опанасенка (“Самопоміч”), Андрія Артеменка (Радикальна партія Ляшка) та Хвічі Мепарішвілі (“Народний фронт”).
Як написала у “Фейсбуці” журналіст Центру громадянських свобод Марія Томак, усі троє нардепів були присутні на засіданні особисто і висловили готовність нести відповідальність за своє рішення.

За словами Томак, ще група депутатів, які не були присутні особисто, також висловили готовність взяти “айдарівця” на поруки, про що його адвокат подав відповідне клопотання. Це – Ольга Червакова, Вікторія Сюмар, Єгор Соболєв, Оксана Білозір.

Військова прокуратура інкримінує Радченкові грабежі, мародерство, крадіжки автомобілів, участь у злочинному угрупованні та інші злочини.

А громадські активісти, правозахисники й журналісти, ґрунтуючись на інформації, отриманій з різних джерел – зокрема й від колишніх побратимів “Рубєжа” по батальйону, – додають до цього переліку ще чималий список правопорушень, до яких може бути причетний Радченко.

“У мене запитання до Ольги Червакової, Єгора Соболєва, Вікторії Сюмар, – як ви готуєтеся до того, щоб узяти підозрюваного на поруки? Чи вивчаєте інформацію про нього, хоча б із відкритих джерел? Чи оцінюєте свої можливості щодо охорони свідків і потерпілих на випадок чого?” – цікавиться  правозахисниця Євгенія Закревська,

“Можу для різноманіття познайомити з батьками вбитого Дмитра Шабрацького. Суто для розширення світогляду й тренування совісті. Теж, до речі, «айдарівець», майданівець. Був. Ні, що ви, звісно ж, його вбивство не інкримінують людині, за яку ви так відповідально поручаєтеся. Там проблемка вийшла: свідків немає. Вбиті”, – пише юристка.

Закревська – адвокат батьків Дмитра Шабрацького (позивний “Поет”), який служив у загоні під командуванням Радченка.

26 березня 2015 року Шабрацький загинув за нез’ясованих обставин на базі “Айдару” – від вибуху гранати й пострілу в підборіддя з автомата Калашникова.
Слідство від початку обстоювало версію самогубства. А через рік, 30 березня 2016-го, кримінальне провадження в цій справі було закрито.

“У ході слідчого експерименту встановлено можливість самостійного заподіяння собі тілесних ушкоджень, які виявлені у Шабрацького Д.С. (здійснення пострілу з автомата у голову при наявності в руках гранати з витягнутим кільцем)”, – написано в постанові про закриття провадження, яку підписав старший слідчий СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Андрій Кустиков.

Цей документ наводить у статті для сайту “Лівий берег” журналістка Марія Томак, яка також зазначає, що “за словами знайомих із місцевим контекстом людей, Кустиков знайомий з Ігорем Радченком уже 15 років”.

Адвокат Закревська оскаржила закриття провадження, і суд цю скаргу задовольнив. Надто багато виявилося в цій справі суперечностей.

Як розповідають близькі Шабрацького, він неодноразово скаржився на конфлікт із “Рубєжем” та його правою рукою Яковчуком (позивний “Яша”).

В одному зі своїх численних листів до слідчих органів та виконавчої влади мати Дмитра стверджує, що за два дні до своєї загибелі син на кілька хвилин заїхав додому, показав батькам фото своїх командирів і сказав, що ці люди можуть його вбити:
“Чиїми руками, як – я не знаю, але якщо раптом скажуть, що він, дурень, покінчив життя самогубством, потрапив під авто, нажерся наркоти, а потім іще й контрольний постріл у голову – нічому не вірте, це справа рук цих людей”.

Конфлікт із командирами в Поета виник через його надмірний потяг до справедливості.

“Під час коротких зустрічей час від часу Дмитро скаржився батькам на нецільове використання бійців батальйону, а саме на те, що їх задіювали в якості особистої охорони, в тому числі, охорони дітей і нерухомості впливових у регіоні осіб, а також, як він висловлювався, «комуністично-регіональних сходняків». Колишні бійці, з якими нам доводилося спілкуватися, підтверджують факти залучення «роти Радченка» до дій, не пов’язаних із виконанням бойових завдань”, – пише Томак.

А Євгенія Закревська в коментарі часопису “Тиждень” розповіла, що судмедекспертиза встановила: на спині Шабрацького була гематома, схожа формою на військовий чобіт.
“За версією експерта – військового після вибуху відкинуло на якісь берці. Але граната розірвалася за спиною, тобто падати загиблий мав вперед, на живіт”, – зауважила адвокат.

За даними “Тижня”, в день загибелі Шабрацький телефонував знайомим і просив його “врятувати” – забрати з бази в Лисичанську. Проте за ним ніхто так і не приїхав.
Тепер колеги Радченка відмовляються давати свідчення, мотивуючи це страхом за своє життя та членів своїх родин.

Ігор Радченко (знизу посередині в червоній "арафатці") під час відвідування пораненого екс-провідника Правого сектору Дмитра Яроша в лікарні. Фото з ФБ Дмитра Яроша

Ігор Радченко (другий зліва в нижньому ряду) під час відвідування пораненого екс-провідника Правого сектору Дмитра Яроша в лікарні. Фото з ФБ Дмитра Яроша

Про злочини “роти Рубєжа”, яка нібито на замовлення екс-мера Лисичанська, а тепер народного депутата від “Опозиційного блоку” Сергія Дунаєва захоплювала ТРК “Акцент”, викрадала людей, займалася мародерством тощо, є чимало чуток. Але відкритих свідчень – набагато менше.
З іншого боку – чи варто цьому дивуватися, якщо ті, хто, можливо, міг би їх надати, гинуть від комбінованих вибухово-вогнепальних пострілів у голову? А інші – можливо – бояться повторити їхню долю.

Окрім того, у Радченка, судячи з усього, можуть бути досить впливові захисники. До того, як піти добровольцем на війну, він нібито був адвокатом, балотувався в депутати від різних політичних сил.

Скріншот зі сторінки з результатами позачергових виборів до ВРУ 2014 року на окрузі №113 із центром у м. Сватове Луганської області

Скріншот зі сторінки з результатами позачергових виборів до ВРУ 2014 року на окрузі №113 із центром у м. Сватове Луганської області

І це про Рубєжа (а не про Батю, як багато хто подумав після розголосу навколо арешту Лихоліта) колишній голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгій Тука писав:

“Небезпека його полягала не в тому, що він організував стійку злочинну групу під патріотичними гаслами, не в тому, що вони причетні до всього, що лише тільки можна собі уявити (вбивства, тортури, викрадення, здирництво, наркотики…). Ні.
Головна небезпека полягала в тому, що будучи людиною розумною (фаховий юрист), цей персонаж невтомно намагався пролізти до органів державної влади!”

…Коли після того, як 1 липня Печерський райсуд Києва ухвалив постанову про арешт колишнього начальника штабу батальйону “Айдар” Валентина Лихоліта, нардепи й “айдарівці” заблокували приміщення суду на його захист, про долю затриманого паралельно з ним Радченка мало хто згадував.

Читайте також:
“Айдарівця” “Батю” відпустили на поруки нардепів

Хоча, на відміну від Лихоліта-“Баті”, репутація в нього значно більш однозначна – в поганому сенсі.

Як зазначається в статті “Лівого берега”, лише із власних джерел журналістам вдалося дізнатися, що той самий Печерський суд, уже “без шуму і пилі”, тобто без блокувань і мітингувань, 2 липня також обрав Радченку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Однак завдяки Апеляційному суду й поручительству нардепів Рубєж також вийшов на свободу.

Читайте також:
Прокуратура розписала, в якому бандитизмі 2014 року обвинувачують “айдарівців”
Батю й Рубежа

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *