“2 травня – свято успішної оборони Одеси від російської агресії”, – Дикий

Пожежа в Будинку профспілок в Одесі 2 травня 2014 року

 

Євген Дикий
громадський активіст, екс-командир взводу батальйону “Айдар”, викладач Києво-Могилянської академії

(FB)

…Друга річниця подій, які чомусь вперто називають “трагедією 2 травня 2014 року у м. Одесі”.

Так, будь яка загибель людей – завжди трагедія.
Навіть якщо більшість загиблих – зрадники своєї країни та маріонетки Пуйла, як це було тоді.
Зрештою, вони далеко не найголовніші з ворогів України, а всього лише “корисні ідіоти”, використані ворожою державою як одноразові латексні вироби, та списані як витратний матеріал. Таких “одноразових героїв”, використаних “втемну”, і за великим рахунком винних переважно у відсутності мізків та інтелекту, завжди трохи шкода… Трохи.

Але коли ми говоримо про оцінки тодішніх подій, та про необхідність прозорого розслідування тощо – в першу чергу варто згадати загальний контекст подій.

Отже, нагадаю деякі прості речі.
По-перше, станом на 2 травня 2014 в Україні вже йшла війна. Притому війна не громадянська, як би це комусь не хотілось – Україна вже біля двох місяців була жертвою прямої збройної агресії РФ. Вже відбувся тріумфальний кримський “референдум” та РФ офіційно анексувала півострів, і вже стало очевидним, що агресія поширюється на материкову Україну.

У цій ситуації будь-які оцінки будь-чиїх дій мають спершу виходити саме з цього.

02.05.2014 стались не “сутички громадян різних політичних поглядів” чи, тим більше, не “спроба частини громадян задекларувати свою політичну позицію, яка закінчилась трагічно”.
02.05.2014 у м. Одесі група громадян України у змові з групою громадян РФ спробувала насильницьким шляхом захопити контроль над містом з метою передання міста під контроль збройних формувань іноземної держави-агресора.
У цій спробі іноземної окупації міста брали пряму участь озброєні професійні бійці з так званої “Придністровської Республіки”, яка є повним сателітом РФ, та також добре озброєні корумповані правоохоронці з міської міліції.

Таким чином, кваліфікація дій цих осіб є доволі простою та однозначною – вони вчинили кримінальний злочин, передбачений статтею “державна зрада” Кримінального кодексу України.

Вони – не “опозиція”, не “сепаратисти”. Вони зрадники та колаборанти іноземних окупаційних сил, і це суто правова оцінка.

У цій ситуації інша, на щастя, набагато більш чисельна, хоч і майже неозброєна, частина населення міста виступила на захист незалежності та територіальної цілосності держави Україна, та дала гідну відсіч спробі іноземної інтервенції.

Одеса 2 травня визначилась як вільне українське європейське місто. Київ не встигав надати організовану допомогу, і Одеса сама, силами міської громади, відбила напад агресорів.

Кваліфікація всіх дій “наших” одеситів в тодішній ситуації також однозначна – це дії, вчинені в стані крайньої необхідності з метою припинення тяжкого кримінального злочину та з метою виконання свого конституційного обов’язку із захисту незалежності та цілісності держави.

На превеликий жаль, при захисті незалежності держави від ворожих куль загинули декілька українських патріотів – захисників Одеси. От їхня смерть – дійсно трагедія, а їхні дії – зразок героїзму, який має бути прирівняно до героїзму Небесної Сотні та героїв війни на Сході України.

А щодо зрадників та колаборантів, які загинули під час спроби допомогти РФ окупувати українське місто Одесу, – що ж, їх по-людськи трохи теж шкода, бо і корумповані менти, і професійні бійці з Придністров’я вдало втекли, залишивши місцевих “корисних ідіотів” самих розхльобувати наслідки невдалої інтервенції. Така доля всіх зрадників – вони потрібні лише на короткий час.

Але юридично всі “жертви Куликового поля”, чию память вшановує вся “вата” Одеси та яких всує згадує Чуркін в ООН, загинули в момент скоєння ними тяжкого кримінального злочину. І саме це – єдина можлива вихідна точка для будь-яких оцінок тодішінх подій.

Так що зі святом успішної оборони Одеси від російської агресії!
І вічна пам’ять героям – захисникам української вільної Одеси.

Сподіваюсь, вони загинули не намарно.
Але це тепер залежить від нас.

Читайте також:
Саакашвілі: Одесити показали приклад толерантності й миру

Дикий: “Усе це не намарне. Вона таки буде”

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *