Із серіалу на каналі “Україна”: “Ми просто хочемо, щоб Донбас був вільним”

Олександр Резніченко
мобілізований у 2014-15 рр.

(FB)

Отже… Я зараз дуже злий.  Побачив у стрічці інформацію про фільм “Не зарікайся”, 66-та серія на каналі “Україна”.

Не пошкодував на це своїх 40 хвилин часу і просто випав в астрал… Щоб не використовувати нецензурну лексику…

Йде #$% війна. Якого х*ра в мильній опері якийсь кінь порушує #$% тему війни на Донбасі.

Я вам розповім коротко ідеологічну складову 66-ї серії!

Отже – у киянки син потрапляє в полон до сепаратистів. До неї приїжджає далека родичка з дитиною з Донбасу. Ну як – біженка/переселенка…

І … УВАГА … Мати українського солдата бере їх у ПОЛОН!

Погрожує вбити дитину, якщо чоловік цієї родички не знайде її сина!
Причому очевидно робить досить аргументовано – що бідний батько йде на все, щоб знайти полоненого сина…

Просто чудовий і дуже &%$$ патріотичний сюжет. Автору – “Оскара”. Посмертно.

Батько збився з ніг… У групі Мозгового заробив собі дуже хорошу репутацію… Його поважають…
Напевно, метеликів ловив.

І під фінал цієї чудової серії батько дізнається, що той, кого він шукає – мертвий. І благає матір українського солдата не вбивати його сім’ю!

Хвацько закручений сюжет.

Трохи скрінів із серіалу:
Не-зарікайся-серіал-1

Не-зарікайся-серіал-4

Не-зарікайся-серіал-5

Не-зарікайся-серіал-6

Не-зарікайся-серіал-3

Про серіал “Не зарікайся” (анотація з сайту телеканалу “Україна”)

Жанр: мелодрама
Рік виробництва: 2016
Виробництво: ТОВ “Фронт Сінема” за замовленням ТОВ “ТРК” Україна”
Режисер картини: Дмитро Гольдман
Головний автор сценарію: Тетяна Гнєдаш
У головних ролях: Валерія Ходос, Віталій Салій, Яна Соболевська, Анна Кошмал, Катерина Варченко, Костянтин Данилюк, Костянтин Октябрьский.

Життя десятикласниці Людмили Поліщук змінилося в один день, 1 вересня. Зранку юна дівчина пішла в школу на свято Першого дзвоника, а повернулася… у тюрму, звинувачена в скоєнні страшного вбивства. Люда нічого не пам’ятала – лише свої руки і одяг, почорнілі від крові відомого на весь Крим політика Володимира Мешкова. Якого, за словами слідчих, саме вона, Люда, жорстоко вбила ножем.
Сім’я загиблого робить усе, щоб дівчинку-босячку засудили до довічного ув’язнення. Очманілий від люті молодший брат Мешкова Олександр навіть намагається вбити Люду, але останньої миті вагається, обіцяючи їй, що вона ніколи не вийде на волю. Та на цьому нещастя бідолашної не закінчуються – вже в тюремній лікарні Люда дізнається, що вагітна. У розпачі дівчина віддає новонароджену донечку старшій сестрі, пообіцявши собі, що зробить усе, аби потім возз’єднатися з рідною кровинкою.
…Пізнавши суворе життя на зоні, Люда все ще сподівається на нове життя. Ще місяць – і лишаться позаду 17 важких років у жіночій колонії на Луганщині. Ще всього місяць – і Люда покине колишнє тюремне скніння і зможе обійняти рідну донечку, яку всі ці роки жодного разу не бачила. Але… настає 2014 рік, і усім планам засудженої Людмили Поліщук не дано збутися. На неї чекає справжнє пекло війни на Донбасі, зрада рідних людей, страшні таємниці, в які вона, ще дівчинкою, мимоволі була втягнута. І довга дорога до єдиної у цьому світі рідної людини…

 

Facebook коментарі

   

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *