
У часи АТО літературне середовище в Україні було несприятливим для військових письменників, що призупинило їхній ріст.
Про це в інтерв’ю “Новинарні” сказав військовий і письменник Валерій Пузік.
“На той час тебе топили, гасили і все. Той негатив призупинив весь ріст.
Наративи, які були присутні під час АТО, не давали Максимові (Кривцову – “Н”) видати книжку, тому що була така лінія кон’юнктурна, що це нікому не цікаво. Особливо мені подобалася фраза “це нікому не продається”, “кому потрібні ці щоденники?”. Тоді такого слова “свідчення” ще не було. Типу там графомани, хай пишуть свої мемуарчики, а прийде колись автор і напише великий український роман.
Я пам’ятаю якісь рецензії, що українським військовим потрібно зрозуміти, що їхній досвід не унікальний, що це вже все було, і вони не істину говорять”.
За словами Валерія Пузіка, його дебютна книжка – збірка короткої прози “Моноліт” (видавництво “Діпа”, 2018) – викликала хвилю нездорових рецензій:
“У мене коли перша книжка вийшла, я стільки, вибачте на слові, гімна про себе не читав ніколи. Мені здавалося, що я роблю все правильно, щоб мене ідентифікували як письменника, а не якогось чувака, який написав книжку про війну. Автори, які почали писати після повномасштабного вторгнення, можливо, цього не пам’ятають, і їм простіше, тому що з’явилося більше видавництв і багато підтримки”.
Більше читайте у статті:
“Снікерси йдуть, зараз будемо підривати”: історії про виживання і творчість на війні воїна й письменника Валерія Пузіка
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!