автор: Наталія Бушковська
Військовий медик Іраклій Андронікашвілі торік розповів трагічну, проте, на жаль, вже досить усталену для війська історію:
“Замість вечірнього чаю привезли двох “трьохсотих”. Поранення гомілки, а турнікети накладено 10 та 12 годин тому. Максимально високо, і як результат – ампутації. Хренові ампутації, без шансу протезування… Хірурги казали, що в цьому випадку турнікети не були потрібні. Взагалі”.
За час повномасштабного вторгнення навіть цивільні люди багато чого зрозуміли про важливість якісних турнікетів. Тепер турнікет рекомендують мати при собі вдома, в укритті та взагалі протягом будь-якої прогулянки або мандрівки.
Проте, якщо ми говоримо про сучасну зону бойових дій, то тут уже два роки панують ударні дрони. Відтак швидка евакуація неможлива – адже сприятливих умов можна чекати днями, тижнями, а то й довше. Тому для “трьохсотих” важливими є й інші навички, ніж просто накладання турнікета. Саме ці знання і вміння можуть врятувати ногу чи руку.
Це, в тому числі, розуміння того, як оцінювати рану, як переміщати турнікет, що таке конверсія турнікета і коли її безпечно робити?
Чому з цим стільки проблем? І чому серед військових так зросла кількість високих ампутацій, яких можна було б уникнути? Будемо з’ясовувати.
Для цього ми поговорили з такими фахівцями і військовослужбовцями:
За словами головного хірурга ЗСУ Костянтина Гуменюка, орієнтовно 70% ампутацій у війську – це наслідок важких осколкових поранень. Проте 22-25% – результат відсутності конверсії турнікета там, де її можливо було провести.
Конверсія турнікета – контрольований процес, який потребує навичок такмеду. Він допомагає зберегти кінцівку, не втративши контроль над кровотечею.
Це заміна турнікета на інший метод зупинки кровотечі, наприклад, тампонаду (з гемостатиком або без) чи тиснучу пов’язку.
Річ у тім, що турнікет ефективно зупиняє кров, але повністю перекриває кровопостачання кінцівки. Виникає ризик некрозу тканин та ампутації.
Тому, коли є можливість, турнікет конвертують у більш “м’який” спосіб.
Конверсію роблять, коли кровотечу вже можна контролювати іншими методами; є достатньо часу і безпечні умови; поранений не в стані критичного шоку.
Є правило (і абсолютно логічне) накладати турнікет якомога вище, щоб точно перекрити масивну кровотечу. Оскільки оцінити кількість, важкість та розташування поранення під час роботи в зоні бойових дій не завжди можливо.
22-25% втрат кінцівок через відсутність конверсій – це високий показник, який часто призводить саме до високих ампутацій, що часто не піддаються протезуванню.
“Ампутація проводиться вище накладання турнікета. А турнікет, за протоколами TCCC, боєць накладає максимально високо. Річ у тім, що в ідеалі, протягом години, бійця важливо повторно оглянути та перемістити турнікет ближче до поранення або замінити на інший тип зупинки кровотечі, якщо це потрібно. Проте зробити це важко з цілої низки причин”, – пояснює Гуменюк.
Головний хірург ЗСУ полковник медичної служби Костянтин Гуменюк. Фото: Укрінформ
В першу чергу він називає такі.
Множинні поранення. Дрони, артилерія, міномети спричиняють множинні та комбіновані ушкодження. Часто поранені не лише кінцівки, а й грудна клітка, черевна порожнина тощо. Поранений просто не може накласти собі турнікет самостійно. Це повинні робити або побратими, або медик, якщо він присутній на позиції. Воюємо ми невеликими групами, поранених може бути декілька, а коли йде бій забезпечити всім належний догляд та огляд не завжди можливо.
Із цим погоджується і начмед 3-го АК Вікторія Ковач. Одним із протипоказів конверсії турнікета є неможливість простежити стан пацієнта найближчим часом. А також те, що пацієнт себе недостатньо контролює: наприклад, відчуває запаморочення, сплутаність свідомості тощо.
“Якщо бойовий медик не має можливості контролювати стан пацієнта, то й він не візьме на себе відповідальність проводити конверсію“, – додає начальниця медичної служби 3-го корпусу.
Неможливість швидкої евакуації. Поле бою тепер видно як на долоні. Стандарт НАТО, так звана “золота година евакуації” – тобто доставлення пораненого до медичного закладу протягом години – просто неможлива в умовах сучасної “війни дронів”.
Вікторія Ковач. Фото з FB
В одному зі своїх інтерв’ю Вікторія Ковач розповіла, що закордонні колеги й досі перебувають на стадії заперечення цієї інформації.
“Вони вперто кажуть, що “золота година евакуації” має право на існування. Але це брехня і некомпетентність, якщо я буду це прописувати в плануванні! Щобільше, це брехня солдатам, що вони можуть бути евакуйовані протягом години”, – сказала Ковач в інтерв’ю благодійній ініціативі “Лелека”.
Хірург Костянтин Гуменюк зазначає, що чимало евакуаційних бригад, які відправляються за пораненими, гинуть. Евакуація можлива лише в певний час доби, або, якщо пощастить, в туманну й дощову погоду.
Відповідно, турнікет перебуває на кінцівці пораненого бійця багато годин або навіть днів.
Рекорд – солдат провів із турнікетом 42 доби (1008 годин замість двох). Попередній “антирекорд” становив 36 діб.
Артем після операції. Фото: Військово-медичний клінічний центр Північного регіону
Важке поранення ноги 36-річний гранатометник Артем (родом із Часового Яру на Донеччині) дістав на Вовчанському напрямку 18 грудня 2025 року. Через засилля дронів у небі евакуювати бійця вдалося лише наприкінці січня 2026-го. До шпиталю в Харкові військового привезли у стабільному, але тяжкому й виснаженому стані. У пацієнта утворилася суха гангрена. Інфекційні ускладнення настали нижче турнікету, а турнікет не давав інфекції перейти вище по кінцівці. Ногу ампутували. Постопераційний період після ампутації у бійця важчий і довший, порівняно з іншими пацієнтами з ампутаціями.
Фото: Військово-медичний клінічний центр Північного регіону
Якщо ж турнікет накладений на кінцівці понад 2 години, виникають ішемічні зміни, й попускати його смертельно небезпечно. У кров потрапляють міоглобін і калій – продукти некрозу м’язів. Надлишок калію може спричинити раптову зупинку серця, а міоглобін – гостру ниркову недостатність.
Проте є й інша проблема. Це навчання особового складу.
Читайте також:
На фронті зростає кількість осколкових поранень кінцівок, Генштаб береться вирішувати проблему посттурнікетного синдрому
Василь Антоняк воює з 2014 року. На одному з бойових завдань він був поранений, самостійно наклав турнікет, а потім провів конверсію.
“Насправді я діяв на свій страх та ризик. Було темно, я не міг зробити повноцінний огляд. Мене врятувало те, що не було масивної кровотечі. Саме вміння вірно аналізувати, чи потрібен турнікет взагалі, я вважаю критичним для того, аби уникати непотрібних ампутацій”, – каже Василь.
Василь Антоняк. Фото: Армія інформ
“Перемістити турнікет”, “замінити на інший метод зупинки кровотечі” – звучить просто на словах, проте потребує знань, тренування і певної кваліфікації.
“Процес заміни турнікета на інші методи зупинки кровотечі, такі як тампонування рани та накладання тиснучої пов’язки, має свої ризики та протипоказання”, – зазначає Вікторія Ковач із 3-го АК.
Протипокази до конверсії:
Вікторія Ковач наголошує, що конверсія турнікета – це складна маніпуляція, яка вимагає певних знань та навичок. У разі сумніву краще залишити турнікет на місці до прибуття медичного персоналу.
Не намагайтеся самостійно його послаблювати, якщо не впевнені у своїх діях. Це може призвести до відновлення кровотечі, яка може стати небезпечною для життя.
Вікторія Ковач стверджує, що в 3-й штурмовій кращі показники щодо конверсій турнікета. Як результат, ампутацій та високих ампутацій менше в порівнянні з деякими іншими бригадами.
“Я не буду вам називати конкретні цифри, проте якщо порівнювати з ідеалом – у нас непогані показники. Якщо порівнювати з іншими бригадами – неймовірні”, – каже медикиня.
Чому так? Пояснень може бути багато. Одне з них – конверсії спроможні робити більш вмотивовані люди, з вищим рівнем освіти. Адже це – складна навичка.
“У країнах НАТО, наприклад, в США, не всі мають право проводити конверсію. Це вимагає певного рівня підготовки – вищого, ніж має звичайний солдат”, – пояснює інструктор із такмеду Сергій Іваненко.
Він розповідає, що, відповідно до наказу Міноборони від червня 2024 року, є такі рівні військової підготовки бійця-рятувальника:
Навички конверсії починаються з середнього рівня (CLS).
“Основна проблема полягає в тому, що людина, яка точно знає, як робити конверсію турнікета, не знаходиться на самому “нулі”. Евакуація часто проходить в “сірий” ас доби, а медики гинуть у спробах дістатися до пораненого. Отож є ще третій варіант: навчити конверсії якщо не всіх, то максимально можливу кількість бійців”, – зазначає інструктор.
Це проблема, якщо людина зовсім не знайома з медициною. Адже потрібно не лише знати покази та протипокази конверсії, а й розуміти інші нюанси, наприклад, що таке “стан шоку”.
Український турнікет від виробника Yellow&Blue
“На БЗВП інструктори викладають ознаки доцільності проведення конверсії турнікета. Ми намагаємось пояснювати це максимально простими словами. Проте часто реалії такі, що інструкторів мало, курсантів багато, через тривоги та розосередження ночами мобілізовані страждають від браку сну. І ще існує багато причин, чому знання засвоюються погано”, – пояснює інструктор Сергій.
Вікторія Ковач додає, що навчання конверсії – це багатоетапний процес.
“Коли людина виходить з БЗВП, вона вже має певний рівень знань. І потім на це нашаровуються інші навички. Якщо підготовка на БЗВП була неякісною, то ми в бригаді практично починаємо навчання з нуля”, – зазначає начмед 3-го АК.
Експерти зауважують, що проблема полягає також у загальному рівні освіченості солдатів. Не всі вояки спроможні опанувати таку науку.
“До того ж навчання на БЗВП недостатньо. Потрібні постійні рутинні тренування на рівні бригади, роти тощо. Тоді цю навичку можна буде відпрацювати до автоматизму”, – вказує Ковач.
За словами фахівців, у конверсії турнікета важливе не лише навчання, а й здоровий глузд: розуміння, коли ця процедура дійсно необхідна, а коли ризики втратити життя занадто високі.
Іваненко додає, що важить також філософія бригади, її традиції – чи присутні в підрозділі братерство та розуміння спільної мети. Тоді навчання іде загалом краще й ефективніше.
Інструктор сподівається, що з корпусною системою ця філософія пошириться в Силах оборони. Проте це тривалий процес.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
