автор: Людмила Кліщук
з Житомирської області
фото авторки
Рання, але ще прохолодна весна. Ранок у навчальному центрі Десантно-штурмових військ. Саме тут для багатьох чоловіків розпочинається нова сторінка в житті – мобілізовані, вони стають військовослужбовцями та проходять базову загальну військову підготовку.
“Ти можеш! Не жалій себе!” – кричить у гучномовець інструктор з вогневої підготовки.
“Сховай “кабіну”, куди висунувся?!” – а це вже за кількадесят метрів від нього інший інструктор, без гучномовця, відпрацьовує зі своїми підопічними штурм та зачистку траншеї.
Ще неподалік група військових сумлінно мотають турнікети. Судячи з умиротвореного вигляду інструктора, в них виходить.
Це новобранці, які тільки розпочинають свій шлях в армії, слухняно виконують вправи та багато разів їх повторюють. Адже навичка має бути відпрацьована до автоматизму – тоді це допоможе зберегти життя й показати результат на полі бою.
Десантно-штурмові війська ще з 2024 року не проводять БЗВП за кордоном – спроможності цього окремого роду військ дозволяють забезпечувати якісний вишкіл на фондах ДШВ в Україні. Крім того, на власній території є можливість без зайвих клопотів проводити заняття з інтенсивним використанням дронів, засобів РЕБ, із нічними стрільбами, заходами зміцнення психологічної стійкості воїнів (“переїзд” танком) тощо. А ще підготовка в Україні не потребує складної логістики.
Тож як саме зараз готують військовослужбовців ДШВ ЗСУ до сучасної війни?
Цей репортаж “Новинарні” – спроба зазирнути за лаштунки підготовки в навчальному центрі ДШВ, поспілкуватися з інструкторами та новобранцями, побачити на власні очі, як живуть і що їдять на БЗВП.
Не приховуватиму, що після цієї поїздки в навчальний центр склалося враження: базова навчальна військова підготовка в ДШВ має людське обличчя.
Рекрути у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
За 51 день БЗВП новобранці проходять чотири базові дисципліни для виживання в бою:
Наприкінці військовослужбовці складають іспит на комплексному тактичному занятті. Це триденний польовий вихід, марш-кидок на 3 км, орієнтування на місцевості, тактичні дії в темну пору доби, моніторинг загроз із неба та відбиття атак умовного противника (групи імітації з досвідчених інструкторів).
Всі ці маневри – обов’язково з урахуванням реалій сучасної війни.
“Війна не стоїть на місці – тому й ми все адаптовуємо та пристосовуємо до реалій цієї війни. Під час тактичної підготовки навчаємо людину працювати як в урбанізованій місцевості, так і в лісистій місцевості, і в полі”, – розповідає заступник командира навчального батальйону майор Андрій Малашкевич.
Андрій Малашкевич. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Маючи протез ноги, він хвацько походжає між навчальними точками та зі знанням справи розказує про кожну вправу з вогневої підготовки.
У військо Малашкевич прийшов у 2016 році. Пройшов шлях від солдата до головного сержанта роти, згодом вступив у Військову академію в Одесі на факультет ДШВ та морської піхоти. Після випуску прийшов у 95-ту бригаду на посаду командира взводу. Далі були Донеччина, Луганщина, кримський напрямок. 13 березня 2022 року під Ізюмом потрапив під авіаудар.
“На мене скинули дві авіабомби. Висока ампутація ноги. Після важкого поранення і тривалої реабілітації в Таллінні я повернувся на службу в навчальний центр. Чому повернувся?.. Я хочу якомога швидшої перемоги. Мене мотивує впевненість, що ця перемога настане. Мій 18-річний брат зник безвісти на війні. Тому в навчання новобранців я викладаюся на повну. Хоч я і на протезі, але працюю з ранку до ночі”, – розповідає інструктор Малашкевич.
Знайомлюся з одним із рекрутів.
Курсант Андрій у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Андрієві 32 роки. В цивільному житті працював на заводі, збирав холодильне обладнання. Родом із Житомира, потрапив у військо через ТЦК – каже, що прийшов добровільно. У нього вже 28-й день підготовки. Вивчає тактику, стрільбу, надання першої медичної допомоги.
“Працювати потрібно багато. Тому раджу кожному тримати себе в гарній фізичній формі. Не вистачає трохи мотивації… А ще чимало з нас не розуміють, що можливості людського тіла набагато більші, ніж ми собі уявляємо. Складно під час підготовки все – але все можливо”, – констатує новобранець.
Заняття у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Настріл гільз у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Стрілецьке заняття у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Відпрацювання навичок тактичної медицини для збереження життя свого та побратима – пріоритет.
Під час такмеду вивчають надання догоспітальної допомоги за стандартами НАТО (алгоритм MARCH), зупинку масивних кровотеч, само- та взаємодопомогу під вогнем.
Адже вміння швидко та правильно накласти турнікет у “червоній зоні” та провести конверсію до евакуації критично необхідне. Не секрет, що чимало ампутацій кінцівок у поранених бійців відбуваються через неправильно (та занадто довго) накладений турнікет.
“Турнікетний синдром зараз є особливо гострою проблемою на фронті, тому на конверсію турнікета виділені окремі години для відпрацювання цієї навички до автоматизму. Як бачите, зараз всі мої курсанти зробили конверсію турнікета”, – говорить і показує інструктор з такмеду “Бурий”.
Заняття з такмеду в 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Як він переконує новобранців, що ці знання не варто нехтувати? “Одна з мотивацій – кожного з вас чекають вдома. І кожного вашого побратима чекають вдома. Тому медицина треба для того, щоб вижити”.
Головна мета БЗВП – не просто дати теоретичну базу, а сформувати навички виживання та ефективної бойової роботи у стресових умовах. Із загальних 402 навчальних годин 367 відведено на практичні заняття під керівництвом інструкторів.
Практична стрільба по повітряних цілях – теж у програмі БЗВП, оскільки ворог використовує дрони на оптоволокні, проти яких безсилий РЕБ. Відтак вміння фізично збити FPV-дрон зі стрілецької зброї або вчасно сховатися – необхідна навичка, що буквально рятує життя.
У навчальному центрі ДШВ відпрацьовують практичні вправи зі стрільби з помпових рушниць. Є і гвинтівки із системою Laser Tag та окуляри доповненої реальності.
Загалом на вогневу підготовку та протидію FPV-дронам відведено 137 годин практики та понад 940 (!) бойових набоїв.
Стрільба з гвинтівки Laser Tag в 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Стрільба по повітряних цілях у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Інструктор Олег проводить заняття в 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Один з інструкторів, з яким новобранці відпрацьовують стрільбу по повітряних цілях, – Олег, 55 років. Помітно, що він комунікує з рекрутами людяно, простою мовою.
Олег в армії ще з АТО. Прийшов у військо у 2015-му, під час 4-ї хвилі мобілізації. Служив у 81 оаембр. Після встановлення обмеженої придатності до служби в ДШВ прийшов інструктором у навчальний центр.
Звідки в нього педагогічні навички та вміння говорити з людьми? Каже: це просто життєвий досвід.
“До курсантів треба ставитись як до людей. Так, приходять у навчальний центр не дуже мотивовані чоловіки, але ми їм намагаємося додати почуття патріотизму та обов’язку. Решту вони чудово розуміють: комусь це треба робити”, – коментує інструктор Олег.
Наша наступна локація – базовий табір навчального батальйону. Тут мені проводить екскурсію особисто комбат – майор Дмитро Василюк. Йому 29, він теж втратив на війні ногу.
Комбат Дмитро Василюк. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
“Я коли був курсантом, то не знав, що таке гаряча вода”, – іронічно каже він, показуючи душові.
Привертають увагу різнокольорові кахлі, які створюють досить строкатий візерунок. Виявляється, їх постачальник – мережа гіпермаркетів “Епіцентр”. Віддали безкоштовно: десь брак, десь невеличка тріщина – планували викидати. Натомість зараз цей кахель створює комфорт у навчальному центрі ДШВ.
Пластикові підставки-тримачки для мила в душових – і ті надруковані на 3D-принтері.
А навпроти душових – справжня сауна для військовослужбовців, які проходять БЗВП.
Поруч крутяться пральні машини. Комбат нахвалює компанію-виробника: пралки вже відпрацювали вдвічі більше годин, ніж заявлялося в технічних характеристиках. А працюють вони фактично цілодобово.
Спальні місця під землею
Ліжко командира взводу
“Вічні” пралки
Душові
Сауна у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Живуть рекрути під землею: є і бетонні, і дерев’яні перекриття. Із ними поруч живе їхній командир взводу.
Інтер’єр аскетичний, мілітарний. Домашнього затишку додає килимок біля одного з ліжок.
На території базового табору розташований лазарет, розрахований на 36 людей.
За старшого тут Станіслав. У цивільному житті займався акушерською справою, був і сімейним лікарем. Після мобілізації контролює стан здоров’я захисників. Констатує, що в січні-лютому був спалах ГРВІ, хворіли і на пневмонію, тому роботи вистачало – ліжка були зайняті майже всі.
Станіслав у медпункті. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Читайте також:
“Усе відповідало законодавству, надавалась своєчасна меддопомога”. У “Скелі” прокоментували смерть військовослужбовців від пневмонії
Комбат Василюк не без гордості показує підземний безпечний нічліг військових, душову, бойлери, запаси дрів, матеріально-технічну базу для навчання. Він наголошує: таких комфортних умов для проходження БЗВП та, власне, входження у військовий світ наша армія ще не знала.
Сам Дмитро в армію потрапив у 2017 році. Прийшов солдатом, підписав контракт одразу після закінчення цивільного вишу. Далі було навчання у Військовій академії Одеси. Випустився лейтенантом, був першим у рейтингу, потрапив у 79-ту десантно-штурмову бригаду, воював.
“2022 рік зустрів у Станиці Луганській. Потім були бої за Сіверськодонецьк, напрямок Лиману, Зеленої Долини. Перші поранення отримав у Ставках, основні – в Дробишевому. Це були шість кульових поранень (у підборіддя, руку, плече, три – в ногу). Ногу ампутували. Лікувався шість місяців, навчився ходити на протезі – і повернувся в рідну “79-ку”, на посаду заступника комбата з логістики. Тоді бригада стояла в Мар’їнці, пізніше – в Новомихайлівці”, – переповідає Дмитро Василюк свій бойовий шлях.
Улітку 2024-го з бригади він перевівся в навчальний центр.
Чому хлопці залишаються у війську навіть з ампутаціями? “Зараз такий час, що я себе не бачу ніде, крім армії. Зараз, може, вже стало немодно проходити службу в Збройних силах України. Але ж це обов’язок кожного… Мій рідний брат, скажімо, так само служить”.
На території 199-го центру складається враження, що тут чи не кожен інструктор пройшов жорсткі бої. Статистика підтверджує: 100% інструкторсько-викладацького складу НЦ мають бойовий досвід, приблизно 70% із них – після поранень різної важкості. Такі цифри наводить начальник навчального центру ДШВ полковник Олександр Купінський. Він і сам отримав поранення під час відрядження в район виконання бойових завдань.
Начальник 199 НЦ ДШВ Олександр Купінський. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
“Людина себе проявила в бою, виявила хоробрість. На жаль, отримала поранення. І списувати людину як “використаний матеріал” – не варто. Ми знаходимо військових після поранень у бригадах ДШВ, спілкуємося з ними, пропонуємо людям службу в нашому НЦ в міру їхніх умінь, знань, стану здоров’я. Якщо військовослужбовець погоджується на запропоновану посаду – переводимо його з бригади до нас. У нас це відбувається досить швидко, на рівні командувача ДШВ ці питання вирішуються просто.
І поранений військовий таким чином залишається в системі ЗСУ. Основне –
поранений воїн усвідомлює, що його досвід не був даремним, ЗСУ і ДШВ цінують його знання, а він, своєю чергою, зможе показати новобранцеві, як можна вижити в бою”,
– пояснює начальник навчального центру.
Водночас полковник Купінський визнає, що інструкторів у навчальному центрі все ж не вистачає.
Робота з інструктором: вправа “штурм і зачистка траншеї” у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
“Але не критично… Скажу так: інструкторів достатньо для ефективного навчання солдатів”.
Запитую в начальника НЦ, що властиве лише десантникам і чого такого навчають на їхньому полігоні, що не викладають більше ніде?
“Агресивність бою. Ми навчаємо нашого солдата тому, що завдяки його агресивності та стрімкості дій у бою він отримає перевагу. Бо в багатьох випадках противник просто впадає в ступор, коли на нього дуже швидко рухається якась штурмова група, тим паче під прикриттям ударних дронів. Ми навчаємо заходити не просто в лоб, а з флангів. При цьому показуючи, що основні наші зусилля будуть зосереджені на атаці в лоб”, – пояснює офіцер.
“Наприклад, ми готуємо людей до того, що противник може використовувати запалювальну зброю. На підготовці одна із навичок, яку відпрацьовуємо – солдат сам себе гасить. Так, ми підпалюємо новобранця – і він має вміти приборкати цей вогонь, – пояснює Купінський. – Ми навчаємо не боятися дронів. Ми навчаємо постійно пересуватися на полі бою, постійно коригувати той дрон, який над тобою, і вміти уражати його. Ми не навчаємо рити звичайні окопи – а вчимо рити нори і показуємо, як у них укриватися, як вести в них побут, як себе вберегти при низьких температурах або коли не буде, наприклад, води”.
Стрілецькі вправи у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Робота інструктора у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Головне, про що мають пам’ятати всі навчальні центри, які готують солдата для поля бою – швидкість змін на сучасній війні. Тому вкрай важливо налагодити оперативний обмін досвідом між навчальним центром та бойовими бригадами.
“Сучасна війна – швидкоплинна. І те, що було ефективне місяць назад – сьогодні вже не дієве. Для того, щоб навчання було релевантне реаліям на сучасному полі бою (чи на полі бою майбутнього), наші представники їздять у бригади ДШВ. Представники відділень підготовки бригад приїжджають натомість до нас. Управління підготовки КДШВ постійно проводить конференції, де обговорюють необхідні практичні навички, які повинні бути в солдата на сучасній війні. І все це ми впроваджуємо в навчальний процес.
Ми не чекаємо ніяких книг та всіх цих кіл пекла – робимо все одразу і на місцях”, – розповідає Олександр Купінський.
Найбільш затребувані у бригадах ДШВ на цьому етапі війни піхотинці та оператори FPV.
Зі слів Купінського, йому не доводилося чути від бойових бригад ДШВ критичних відгуків щодо підготовки солдатів на БЗВП. Водночас важливим є ще й 14-денний адаптаційний період уже в бригаді, після 51 дня загальної військової підготовки.
“Ми не можемо навчити людину вести конкретний вид бою – але ми даємо досить ґрунтовні навички. А от за два тижні адаптаційного періоду в конкретній бригаді бійця заточуватимуть під призначення конкретного підрозділу та готуватимуть під конкретне завдання”, – пояснює начальник НЦ.
Але ж найбільша кількість випадків самовільного залишення частини, за статистикою, відбувається саме з навчальних центрів. Як цю проблему вирішують в НЦ ДШВ?
Вправа “штурм і зачистка будівлі” у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
“Ми створюємо всі умови для нормального проживання новобранців ДШВ, забезпечуємо їх достойним харчуванням і головне – якісною підготовкою. Крім того, ми створюємо систему певних перешкод для військовослужбовців, щоб мінімізувати кількість випадків СЗЧ.
Якщо порівнювати з 2025 роком, цифра СЗЧ в нашому центрі досить низька.
Ми мотивуємо людей, пояснюємо, що навички, які новобранці отримують на БЗВП, допоможуть і вижити на полі бою, і знищити при цьому ворога. Це складне питання, адже всі хочуть жити.
Але знати, що робиться в кожного в голові, неможливо. На жаль, люди, які приходять в армію зараз, переважно не мають бажання захищати державу. Ми робимо все, щоб переконати їх у протилежному”, – каже полковник Купінський.
Рекрути у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
У тому, наскільки вдається “переконати в протилежному” людей, мобілізованих переважно проти їхньої волі (або й при їхньому спротиві), власне, і полягає один із результатів роботи навчального центру.
Із того, що побачили журналісти на навчальних місцях – справді, курсанти не надто мотивовані. На запитання відповідають “так” або “нормально”.
Хай там як, але і їм також випало долучитися до Збройних сил та виконувати конституційний обов’язок із захисту України.
Щодо безпеки курсантів в НЦ, то, за словами керівництва, укриття є на 100%, система оповіщення про повітряні тривоги налагоджена. Для прикриття підрозділів навчального центру є зенітно-ракетна батарея.
Армійський обід у їдальні на БЗВП дуже достойний. Ароматний суп із великою кількістю м’яса, гречка з соковитою курячою ніжкою, салат олів’є, узвар, намазка із сала та спецій до хліба, банан чи груша, солодощі.
Обід у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Як сказав один із представників навчального центру, “я сумніваюся, що військові, які проходять БЗВП, мали можливість у цивільному житті тричі на день їсти м’ясо”.
Харчування і забезпечення в армії зараз норм, програма навчання на БЗВП постійно вдосконалюється. При цьому СЗЧ – все одно багато. Адже у військо зараз потрапляють точно не добровольці, зарплатня в ЗСУ невисока, терміни служби – невідомі та безмежні, а на передовій – небезпечно.
Рекрут у 199 НЦ ДШВ. Фото: Людмила Кліщук / Новинарня
Навчальний центр ДШВ – один із найкращих у Збройних силах. Якщо ти потрапив до війська, саме тут найкраще отримати військові знання та навички, щоб вижити і стати справжнім захисником своєї родини та країни.
Читайте також:
Неналежні умови у ТЦК і нестача медиків: Решетилова пояснила, чому мобілізовані масово хворіють на БЗВП
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
