автор: Євген Солонина
1-й центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ
фото 56 ОМпБр та з відкритих джерел
Понад 70 тисяч жінок боронять Україну у лавах ЗСУ. Олена з позивним “Амазонка” — одна з них. Втім, її історія — особлива: дівчина шість років поспіль служить в артилерійських підрозділах 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Вона пройшла найскладніші бої російсько-української війни і зараз командує артилерійським взводом.
Про бойовий шлях Амазонки, її плани та мрії, а також про бойове братерство 56 ОМпБр — розповідаємо до Дня української жінки, який символічно відзначають 25 лютого, в день народження Лесі Українки.
Олена ніколи не мала жодних ілюзій ані щодо російської збройної агресії, ані щодо обов’язку кожного громадянина захищати Україну: війна для дівчини почалася задовго до повномасштабного вторгнення. Контракт із ЗСУ Олена підписала на початку 2020 року, тоді їй ще не було двадцяти.
“Моя перша посада — це номер обслуги, тобто заряджаючий САУ 2С1 “Гвоздика”, — пригадує Амазонка. — Мене спитали: чи не хочеш ти бути артилеристом, працювати на 2С1? Згодом станеш комгаром (командиром гармати — “Н”)”. Кажу: не знаю, що це таке, але я хочу! Мені завжди подобалася артилерія”.
САУ 2С1 “Гвоздика”. Ілюстративне фото
Вже згодом, на полігоні під час бойового злагодження, артилеристи-механіки показали Амазонці, що таке 2С1 “Гвоздика”. Пояснили, як в ній все влаштовано, дали спробувати себе в якості різних членів екіпажу.
Відтоді “Гвоздика” стала улюбленою “квіткою” Олени.
“Побачила цю САУ — і все! Як-то кажуть, закохалася в неї з першого погляду. Артилерія — це ще й адреналін!”, — пригадує дівчина той момент.
Амазонка заслужила свій войовничий позивний на всі 100%. За шість років служби вона пройшла і позиційну війну періоду ООС, і шалені перші дні початку широкомасштабного вторгнення, коли росіяни намагалися прорвати український фронт. Дівчина разом з побратимами вела тяжкі бої за Піски, зупиняючи перші російські механізовані колони. Далі були оборона Авдіївки, Вугледара та Бахмута.
Олена прийшла у військо, коли їй ще не було 20 років
Артилерійські дуелі з більш чисельним супротивником, перші “м’ясні” штурми у виконанні “вагнерівців” — і перші втрати побратимів.
Показавши у боях стійкість та хороший результат, Олена була призначена командиром гармати.
“Командир завжди має бути разом зі своїм підрозділом на бойових позиціях, виконувати ту ж саму роботу, що і решта обслуги гармати”, — наголошує артилеристка.
Під Бахмутом Амазонка отримала замість звичної “Гвоздики” більш потужну західну зброю. Вона командувала розрахунком легендарних “Трьох Сокир” — американської причіпної гаубиці М777.
Про інтенсивність артилерійського вогню під Бахмутом свідчить один факт: за добу гаубиця Амазонки випускала по ворогу до двохсот 155-міліметрових снарядів!
Артилеристка “Амазонка”
“Жінка-артилерист — це така рідкість в нинішній час. Та й взагалі жінка в армії — це тяжко, — ділиться своїми відчуттями Амазонка. — Тобі головне — показати, для чого ти сюди прийшла і чого ти від цього хочеш”.
Читайте також:
“Прийшла очима стріляти? — Ні, з міномета”. Рух “Ветеранка” почав масштабну інформаційну кампанію, присвячену жінкам у війську
Всі складнощі війни та бойової роботи набагато легше переносити, коли поруч люди, з якими ти на одній хвилі — побратими. Це головний чинник, через який Олена навіть не розглядає для себе зміну місця служби:
“В нас вже є колектив! І тому переходити кудись з нормального, теплого колективу не хочеться. Там, на вогневих позиціях ви не те що друзі, ви як родина! Ви одне за одного горою, і так повинно бути завжди. Ви одне одного прикриваєте, витягаєте з різних ситуацій, навіть з-під вогню. Я на війні вже шість років. І, скажу вам, в мене тут набагато кращі друзі, ніж на “гражданці”.
Олена “Амазонка”
Олена пишається бойовим досвідом та стійкістю своєї бригади.
“56-та бригада — це про людей, сильних і тілом, і духом. Тому що вона від самого початку стоїть на надважких напрямках. І буде стояти до кінця війни. Вона не з тих, хто може ламатися духом. Ми будемо боротися до останнього”, — наголошує дівчина.
Попри всі складнощі шести років боїв, Олена, як і раніше, впевнена у перемозі України. Яку вона разом з побратимами наполегливо наближає. Дівчина має мрію: після завершення війни пройти з парадом Збройних сил України по Красній площі у Москві. До цього урочистого дня Амазонка почепить на груди усі свої бойові нагороди.
Серед них — вже є “Золотий Хрест” від Головнокомандувача ЗС України та орден “За мужність”, який дівчина отримала особисто від президента.
Але найбільше мотивують дівчину не високі відзнаки, а безпека її рідних і близьких, та майбутнє спокійне мирне життя, до якого “Амазонка” обов’язково повернеться.
“Чому я у війську? Насамперед, щоб ворог не прийшов до мене додому. Туди, де моя родина, моє коріння”.
Жінка-артилерист — це досі рідкість у війську
Олена “Амазонка” не лише керує вогнем своїх гармат. Вона також допомагає новобранцям адаптуватися в її підрозділі та опанувати все те, що знають і вміють “боги війни”.
Тисячі варіантів проходження служби за різним фахом, серед яких є й вакансії 56 ОМпБр, має 1-й центр рекрутингу Сухопутних військ України. Рекрутери допоможуть новобранцю на всіх етапах: від оформлення першого документу та військової підготовки — і до початку служби в обраному підрозділі.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
