Євген Солонина,
1-й центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ ЗСУ
для “Новинарні“
фото автора та 151-го навчального центру Сухопутних військ
Більшість українських новобранців, як контрактників, так і мобілізованих, поповнюють підрозділи Сухопутних військ України. Від якості їхньої підготовки залежить дуже багато. Це і боєздатність конкретних бригад та батальйонів, стійкість найскладніших ділянок фронту, та найважливіше — збереження життя конкретного бійця. Воїн може вижити і виконати бойове завдання лише завдяки тому, що він з побратимами встиг засвоїти на полігонах та в навчальних аудиторіях.
Генеральний штаб ЗС України та Командування Сухопутних військ торік ініціювали трансформацію базової загальновійськової підготовки (БЗВП), щоб зробити її більш якісною та адекватною, враховуючи умови сучасної війни.
За основу реформи взяли досвід 151-го навчального центру Сухопутних військ, який за результатами опитувань та за відгуками бойових бригад визнаний найкращим в Україні. 151 НЦ має масштабувати свій досвід, пояснює заступник його керівника Костянтин Дяченко, один з авторів оновленої програми підготовки.
“Є завдання від головнокомандувача та від командувача Сухопутних військ: підвищення рівня виживання військовослужбовців на полі бою та збільшення стійкості підрозділів за рахунок рівня навченості особового складу”, — каже Дяченко.
Тепер інструктори 151 НЦ залучені до відбору й допідготовки інструкторів інших навчальних центрів та допомагають їм налагодити навчання новобранців за новими підходами.
Розповідаємо і показуємо, як проводиться БЗВП у 151-му навчальному центрі СВ ЗСУ.
Найгірша погода на українському Сході — відлига посеред зими. Температура близько нуля, вітер кидає в лице холодний дощ, який одразу ж замерзає на одязі, на деревах та будівлях. Стежка, що спускається в бік стрільбища — наче ковзанка.
Слизькою, обмерзлою та вкрай незручною є також опора у формі трапеції для ведення вогню, біля якої працює група курсантів та інструкторів. Втім, так і має бути. Адже тема сьогоднішнього заняття — “стрільба з незручних положень”.
— І як тут, блін, цілитися?!
— Клади пальці на край дошки — ось так. Використовуй їх як опору для зброї. Нахилися вбік, за конструкцію: будеш менш помітним для ворога.
Інструктор на позивний “Санчо”, сивий, високий і жилавий, терпляче пояснює рекруту, як тримати автомат, і коригує його позу.
— Руки тремтять!
— Спробуй трохи змінити положення, і краще розподіляй вагу, — Санчо сам вкладає автомат на слизьку дошку і завмирає, прицілюючись. Курсант повторює за ним. Потім переходить на інший бік опори та змінює руки: тепер ліва на запобіжнику, а права — підтримує цівку на слизькій конструкції.
За деякий час на стрільбищі вже ляскають постріли: курсанти завершили “холості” вправи і тепер ведуть вогонь по мішенях бойовими патронами, навчаючись “зручно” стріляти з незручних положень.
— Влучання! Влучання! Ще одне!.. Молодець, в тебе 10 влучань із 12-ти. Знімай магазин і роби контрольний спуск в бік мішені! Зброю до огляду, і можеш бути вільним. — Санчо всміхається: його група сьогодні показує хороші результати.
— Чим більше тренуємося, тим краще виходить. Треба навчитися по максимуму, бо маємо ворога знищувати, — позивний “Майкі”, кремезний неголений курсант, ділиться враженнями після стрілецьких вправ.
Паралельно з курсом БЗВП він проходить так звану “дофахову підготовку”. Це новація 151-го навчального центру: відбір та початкове навчання курсантів, у яких є перспективи для певних бойових посад. Наприклад, стрільця-оператора БПЛА, стрільця-санітара чи командира відділення. Майкі відібрали як майбутнього командира, і видно, що він цим пишається:
— Я ще коли строкову служив, то в голові щось відклалося. Зараз отримаю додаткові знання, потім будуть ще одні поглиблені курси, і зможу бути командиром.
— А чим відрізняється нинішня підготовка від тієї, що була на строковій?
— Та всім! — відповідає Майкі. — І рівнем навчання, і оснащенням, і адекватним ставленням інструкторів до нас.
Рекрут завершує розмову і повертається до гурту побратимів, над якими вивищується постать інструктора Санчо. Вони перемовляються, жартуючи і ділячись враженнями після стрільб.
— Ми максимально відточуємо навички ведення вогню, доводимо їх до автоматизму, — пояснює інструктор Богдан, чия група відстрілялася раніше. — Хлопці мають почуватися впевнено за будь-яких умов: розуміти, що вони можуть постояти за себе і знищити ворога.
Стрільба з незручних положень — складна, але важлива навичка, продовжує інструктор.
— Бійці зможуть вести вогонь в урбанізованій місцевості, ховаючись за різними конструкціями, за руїнами, за автівкою — за чим завгодно. Причому кожен елемент ми повторюємо з обох рук: з тієї, з якої зручно (права рука у десняка — Ред.), а потім і з незручної руки. В кінці курсу хлопці стрілятимуть з двох рук однаково, — пояснює Богдан. І далі наводить приклади з тих боїв, у яких сам брав участь. Йдеться про досить недавні події, тож публікувати їхні подробиці — зарано.
Вогнева підготовка курсантів у 151-му навчальному центріБогдан став інструктором після служби в бойовій бригаді на досить складному напрямку. Пройшов інструкторську підготовку і всі етапи відбору в 151 НЦ. Адже роль інструкторів з вогневої підготовки є надважливою.
БЗВП Сухопутних військ (стандарт підготовки, в основу якого покладений досвід зокрема й 151 НЦ) передбачає понад 20 днів стрільб. Кожен рекрут вистрілює приблизно тисячу набоїв, опановуючи ведення вогню на різних відстанях, з різних положень — і по умовних російських штурмовиках, і по цілях у повітрі, що імітують ворожі дрони.
Досконале володіння зброєю — ключова навичка сучасного піхотинця. Але не єдина.
Цей перелік основних тем занять на БЗВП не є вичерпним. Адже зміни на полі бою постійно враховуються і доповнюють навчальний процес:
ми не можемо дозволити собі “готуватися до минулої війни”.
Крім того, кожен напрямок підготовки включає безліч аспектів. До прикладу, вивчаючи тактику, курсанти відпрацьовують ази роботи малих груп в обороні та в наступі, особливості пересування в зоні бойових дій, маскування, нюанси штурму, організацію засідок, проведення розвідки та спостереження.
Зміни стосуються і самої логіки навчання, і ролі інструкторів, й організації процесів.
Інструктори — основа, навколо якої обертається все інше.
— Наш навчальний центр починався з групи інструкторів, які готували особовий склад. Більше в нас нічого не було. І навпаки: немає якісних інструкторів — немає сенсу в усьому іншому, — переконаний Костянтин Дяченко.
Інструкторів відбирають, навчають, а потім постійно перевіряють їхню ефективність. Зокрема, це “вихідний контроль” якості навчання — в кінці підготовки кожної групи рекрутів.
Фаховість інструктора — це і бойовий досвід, і знання та навички, якими він володіє, і хист до навчання інших. Іноді буває, що висококласний фахівець неспроможний передавати свої знання рекрутам, або ж курсанти жаліються, що він ставиться до них без належної поваги. З таким треба працювати над помилками, а якщо ситуація не виправляється — прощатися, підсумовує заступник керівника 151 НЦ.
Взаємна повага між військовослужбовцями. Тиск і зверхність під час БЗВП є неприпустимими. І навпаки: доброзичливе ставлення інструктора та індивідуальний підхід до рекрутів позитивно позначаються на ефективності навчання.
Курсанти та інструктори мешкають в однакових умовах і навіть харчуються в одному приміщенні, маючи однакове меню. Ні перші, ні другі не ходять в наряди. Вони мають єдину мету: навчатися і навчати, відпочивати після важкого навчального дня і готуватися до наступного. Єдина додаткова робота — почергово стежити за пічним опаленням у своєму бліндажі. Але це не займає багато часу.
Навчають саме того, що потрібно на війні.
Тому так важливий бойовий досвід інструкторів та постійний обмін інформації з підрозділами, для яких 151 НЦ готує бійців. До прикладу, заняття з тактики включають вивчення маскування. Його якість перевіряють не лише з землі, а й з дрона. Курсанти тренуються бути зовсім невидимими для ворога — і це лише один із багатьох аспектів підготовки.
— Інструктори з курсантами обмінюються номерами телефонів. І під час виконання завдань у нас є фідбеки з фронту від колишніх рекрутів — що з отриманих знань “працює”, а що треба коригувати, — каже Костянтин Дяченко.
Відтак змінюється і співвідношення тем. Зокрема, збільшилася кількість навчальних годин з домедичної допомоги та з вогневої підготовки. Оновлюються теми, пов’язані з технологіями: зокрема, дрони, зв’язок, засоби РЕБ.
Логіка курсу: повторення і рух від простого до складного.
Кожна тема починається з основ, і до неї кілька разів повертаються під час підготовки, поступово ускладнюючи завдання, переходячи до комплексних колективних вправ за різними сценаріями. Які включають одночасно і тактику, і стрілецьку підготовку, і “домедичку” та інші теми.
Саме тому в БЗВП Сухопутних військ відмовляються від “модульного” підходу (коли певну тему вивчають впродовж деякого часу, а потім до неї не повертаються). Тепер заняття поступово ускладнюються, враховуючи те, що рекрут стає дедалі більш підготовленим. До однієї вправи повертаються декілька разів за курс, наголошує Костянтин Дяченко.
— Виконавши одну вправу один раз, ми навичок не отримаємо. Набуті знання потрібно постійно повторювати і закріплювати. Відпрацювали певну навичку — потім закріпили її на “сценарній роботі” у складі підрозділу, — пояснює Дяченко.
Комфорт і безпека рекрутів та інструкторів — це основа, потрібна для максимальної ефективності навчання.
— Ваше завдання — штурм і зачистка лінії ворожих окопів. Щоб відпрацювати з найменшим ризиком, розподіліть ваші ролі заздалегідь. І ретельно продумайте кожен нюанс, — пояснює інструктор, який викладає військову тактику. — На які групи ви поділите ваш підрозділ?
— Штурмова група! — відповідає один з курсантів.
— Правильно. Це ті, хто двійками-трійками заходитимуть в окопи. Ще?
— Група вогневої підтримки.
— Добре. Є ідеї щодо третьої групи? Чи двох нам досить?
— Третя має залишатися позаду і допомагати першим двом, — кидає ідею курсант.
— Саме так: це група підтримки: вона дбає про логістику, першу допомогу та евакуацію, про підкріплення — залежно від розвитку подій. А тепер подумайте, скільки виділимо людей в кожну групу і чим маємо їх забезпечити…
Доки інструктор пояснює тактику малих груп, в найближчому місті вмикається повітряна тривога: загроза “шахедів” та балістики. Однак заняття переривати немає потреби: курсанти та їхній викладач працюють в просторому бліндажі на кілька метрів нижче земної поверхні. Парти стоять на дощаній підлозі поміж масивних колод, що підпирають стелю.
Бліндаж побудований у формі літери “Н”: короткий коридор поєднує два довгі приміщення: навчальну аудиторію та спальню з двоярусними ліжками. На кінцях літери “Н” — чотири виходи. Три з них — запасні, якщо основний завалить внаслідок ворожого влучання.
— Максимально вкладаємося в комфорт і безпеку військовослужбовців, щоб ніщо не заважало навчальному процесу, — пояснює заступник керівника 151 НЦ Костянтин Дяченко. — Як в інструктора, так і в курсанта має бути час, щоб відпочити від попередніх занять і підготуватися до наступних: в теплі, коли нічого не капає на голову, коли є можливість помитися і випрати речі. Некомфортні умови у бійців будуть пізніше, на лінії зіткнення. А тут вони лише заважатимуть навчанню.
Читайте також:
У Сухопутних військах розповіли, яких заходів вживають для запобігання ракетним ударам РФ по полігонах та навчальних центрах
Весь відпочинок рекрутів і частина навчального процесу — перенесені під землю задля їхньої безпеки. Крім того, 151 НЦ дбає про спрощення логістики. Так, для теоретичного заняття достатньо пройти коридором зі спальні в навчальну аудиторію, а на обід курсанти просто виходять з одного бліндажа і переходять у сусідній, пояснює Сергій, виконувач обов’язків керівника Школи БЗВП № 1, яка є структурним підрозділом 151-го навчального центру.
— Цей перший бліндаж ми будували самостійно, — каже Сергій, стоячи біля двоярусного ліжка у спальні, доки з сусіднього приміщення долинають приглушені голоси інструктора й рекрутів. — Самі розробили проєкт і збудували силами постійного особового складу, в час вільний від занять. На об’єкті працювали я, кухар, ротний, інструктори… Курсантів не залучали. Спочатку викликали екскаватор, а далі все — руками, — усміхається керівник школи, згадуючи ті дні.
Доки ми розмовляємо, в крихітній буржуйці тліє вогонь. Надворі псується погода: температура впала, крижаний дощ перейшов у снігопад. Однак термометр у бліндажі показує +26 градусів.
— Потім ми збудували наступний бліндаж, більш просторий, — продовжує розповідь керівник школи БЗВП. — Третій вирішили робити вже з бетонних конструкцій. Знайшли фінансування, замовили проєкт і всі матеріали, одразу продумали, як прокладати комунікації.
Бетонний бліндаж розташований неподалік. Він — ще глибше під землею: міцність матеріалу це дозволяє. Сергій, показуючи різні приміщення, почергово вмикає в них світло. Ми бачимо застелені ліжка, піч і запас дрів до неї, стільці та дошку для занять — все готове для того, щоб тут жили та навчалися 40-60 новобранців. Сюди з дня на день заселять новоприбулих.
Попередня група, в якої БЗВП добігає кінця, мешкає в “класичних” Н-подібних бліндажах з дощок та накату соснових колод.
Перестріваємо рекрутів, коли ті заходять до своєї “спальні”, повертаючись з обіду. Чорнявий усміхнений боєць вмикає електрочайник на столику і сідає поруч: зараз хлопці матимуть трохи вільного часу і встигнуть випити кави та написати рідним.
— Телефони в нас ніхто не забирав, — каже чорнявий. — Але ми повиймали і здали “сімки”, щоб кацапська розвідка не бачила тут скупчення людей. Використовуємо телефони в підземних приміщеннях, в них скрізь є вайфай.
— Можна не лише написати рідним, а й погуглити щось по темі занять, — каже інший боєць, який вже читає щось у телефоні.
Якими є враження від підготовки в мобілізованих рекрутів, ще два місяці тому — цивільних?
— Значно краще за те, що я очікував, — каже худорлявий воїн, “Ювелір” за позивним і за минулим фахом. — До кінця курсу в мене покращилася мотивація. Мотивує те, що я можу стати командиром відділення і далі рухатися за військовою кар’єрою.
— Годують добре. Я би погладшав, якби не біганина на полігоні! Навчають гарно і ставляться з повагою. Тут комфортно, на війні буде складніше», — замислено каже коротко голений чоловік, який проходить дофахову підготовку як майбутній стрілець-оператор БПЛА.
Як виглядає “середня температура” по навчальному центру? В 151 НЦ регулярно проводять анонімні опитування своїх курсантів на “екваторі” навчання та на його фініші. Що змінюється?
“Бойова мотивація змінилася на краще” — так у січні відповіли 30% курсантів на середині навчання і 62% в його кінці.
Тактичні навички та вогнева підготовка покращилися — визнають відповідно 64% та 72% рекрутів на “екваторі” та по 92% — в кінці підготовки.
Є й ті, хто вважає, що їхня мотивація та навички не змінилися на краще. Але критична маса випустників БЗВП Сухопутних військ бачить і визнає ефективність своєї підготовки.
Інструктори та керівники підрозділів 151 НЦ не хочуть зупинятись. У них тепер побільшало роботи: їх відряджають в інші навчальні центри передавати досвід, там вони опікуються допідготовкою інструкторів і допомагають їм навчати за новою програмою перші групи рекрутів.
Але найбільше мотивують повідомлення в чаті — відгуки з бойових бригад: “Дякую за вашу підготовку. Вона мені врятувала життя!”, “Повернувся з завдання. Все 4.5.0. Подробиці розповім трохи згодом”.
Читайте також:
Третій армійський корпус та корпус “Хартія” підписали меморандум про спільне напрацювання програм підготовки
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!