“Ми не забули і не пробачимо”. В Україні вперше відзначають День пам’яті закатованих у полоні: заяви “Азову” й Сирського

28 липня в Україні вперше на офіційному рівні вшановують пам’ять захисників і захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.

Постанову з цього приводу було ухвалено Верховною Радою України 22 липня 2025 року.

Пам’ятний день приурочено до трагічних подій ночі проти 29 липня 2022 року, коли на території колонії в смт Оленівка, що на тимчасово окупованій РФ території Донеччини, внаслідок вибуху загинуло понад 50 українських військовополонених, зокрема захисників “Азовсталі”. Ще понад 130 людей зазнали поранень.

Схиляємо голови перед пам’яттю військових, добровольців і цивільних, закатованих, страчених або вбитих у полоні внаслідок російської агресії. Зупинімся на хвилину, щоб помолитися, згадати та подякувати всім тим, хто віддав життя за нас, вшанувати кожне серце, яке перестало битися заради нашого майбутнього.

Звернення 1-го корпусу НГУ “Азов”:

“Ми не забули і не пробачимо.

«Принеси мені зойки катованих у льохах, тюрмах і на засланнях, щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяттям міць, щоб сміло йшов я в бій…»

Цього року вперше Україна вшановує на національному рівні пам’ять страчених, закатованих і загиблих у полоні. Дата Дня пам’яті обрана невипадково і напряму пов’язана з історією «Азову».

Три роки тому, в ніч з 28-го на 29 липня 2022 року Росія здійснила один з найбільш зухвалих воєнних злочинів проти полонених – масове вбивство бійців «Азову» в Оленівці. Після виходу в «почесний полон» за наказом вищого командування, саме на території колонії в Оленівці утримувалися воїни Маріупольського гарнізону, яким російська сторона, згідно законів та правил війни, повинна була забезпечити нормальні умови й безпеку. Натомість росіяни влаштували теракт.

За пару днів до цього, до завчасно підготовленого тюремного барака, були переведені 198 бійців ОЗСП «Азов». Ввечері 28 липня наглядачі змусили всіх зайти всередину, натякали, що на полонених очікує смерть. Згодом поруч почала працювати ворожа артилерія, а приблизно о 23:45 у бараку пролунали два вибухи, які спричинили пожежу. 47 людей загинули відразу. Шестеро згодом стекли кров’ю. Понад 100 військовополонених отримали поранення. Кілька годин до них не допускали ні медиків з інших бараків, ні карети «швидкої». Тільки близько п’ятої ранку керівництво колонії дозволило евакуацію поранених.

Російська влада звинуватила в обстрілі Україну, але ні незалежних, ні українських експертів на територію колонії не допустили. Місія ООН з пошуку фактів стосовно подій в Оленівці, на чолі з генералом Карлосом дос Сантуш Крузом проіснувала до січня 2023 року, після чого була розпущена. Україна наполягає на продовженні розслідування.

Досі в російському полоні томляться тисячі українців і ми маємо пам’ятати про кожного та кожну з них. Так, як роблять їх батьки, що чекають; дружини, які не здаються; діти, що бережуть спогади. Наш сум — не мовчання, а дія. Бо пам’ять — це не лише про скорботу, а про відповідальність. Про обов’язок повернути своїх і не дозволити забути жодного. Про справедливе покарання катів, тому що без цього злочин буде повторюватися.

Зупиніться сьогодні на хвилину. Подумайте про тих, хто був закатований, загинув у полоні. І з цим відчуттям продовжуйте їхню і нашу спільну боротьбу. За Україну. Проти ворога. За життя тих, хто досі в полоні.

Свідчимо. Мстимося. Боремось”.

Звернення головнокомандувача ЗСУ генерала Олександра Сирського:

“28 липня в Україні вшановують пам’ять тих, хто був страчений, закатований або загинув у полоні.

Цей день – не лише про втрату. Це про біль, який не стихає. Про людей, яких не встигли обійняти. Про злочини, які не мають терміну давності і про які Україна має говорити світові.

Системні злочини проти полонених стали частиною воєнної практики країни-агресора. Росіяни катують. Розстрілюють. Принижують. Використовують наших людей як живий щит, інструмент пропаганди і шантажу.

Оленівка, тортури струмом у полоні, сексуальне насильство, неналежне харчування, відсутність медичної допомоги і зв’язку з рідними – не винятки, а ланки цілеспрямованої політики.

Росія порушує: Женевські конвенції, Конвенцію ООН проти катувань, Римський статут Міжнародного кримінального суду, основи гуманістичної традиції. Це – воєнні злочини. Злочини проти людяності.

Маємо справу з організованою системою знущань над українськими полоненими. Це недостатньо спостерігати – міжнародні інституції мусять діяти. Потрібен їхній тиск. Доступ. Контроль. Відповідальність.

Збройні Сили України вдячні всім волонтерам, правозахисникам, журналістам, які не дають замовчати трагедії наших полонених. Тим, хто шукає зниклих. Підтримує родини. Тримає зв’язок.

Ми вшановуємо полеглих у полоні. Закатованих. Знищених. Ми пам’ятаємо. І не пробачимо.

Ми віримо в повернення кожного нашого воїна. І в силу кожної родини, яка чекає. З любов’ю, болем і витримкою.

Держава робить усе можливе, щоб повернення відбувалися. І ця робота триває, щоб повернути додому всіх.

Це не просто боротьба за наших людей. Це – боротьба за людяність.

Пам’ять. Терпіння. Віра. Шана тим, хто чекає. Слава тим, хто рятує. Слава тим, хто бореться.

Слава Україні!
Героям слава!”.

Читайте також:
“Кожне слово повернулося в тротиловому еквіваленті”: Редіс розповів про погрози начальника Оленівської колонії, якого підірвали в Донецьку