“Я продовжу твою справу”. Оксана Рубаняк про Максима “Єнота” Ємця – воїна, борця, героя – через місяць по його смерті

Оксана Рубаняк “Ксена”
військовослужбовиця Збройних сил України

(FB)

Коли всі слова і репліки змішалися в одне, думки то роєм гудуть, то зрівнюються з перекотиполем, а на серці пустота, важко зліпити слова докупи, та якою б великою рана не була від втрати Героя – про нього потрібно говорити. Бо Герой живе доти, доки про нього памʼятають, говорять, шанують.

У каруселі зі світлин розміщена біографія Максима Ємця “Єнота” – підполковника Збройних Сил України, старшого офіцера підрозділу спеціального призначення ГУР МОУ, поета.

Максим віддав третину свого життя війні, більше 10 років. Вступивши в 19-річному віці до лав Збройних Сил України, пройшов шлях від солдата до підполковника.

Детальніше про займані посади, напрямки і операції та шлях воїна – у каруселі:

<

►

>

Максим Ємець “Єнот” – це втілення мужності, самовідданості та незламної віри в перемогу України. Принциповий, справедливий, професійний.

Завжди був вірний своїм цінностям, поглядам та обраному шляху. Мені не зустрічалася більш стійка у своїх поглядах і баченнях людина ніж Макс. Правдолюбець, справедливий, чесний і надзвичайно добрий. Як я йому часто казала: “Ти занадто хороший для цього поганого світу”. І це було правдою. Людину з таким добрим серцем мені не доводилося зустрічати: чуйний, добрий, турботливий, емпатичний та відданий.

Макс завжди старався допомогти, навчити, підтримати. Його методичні поради, багатолітній досвід, гострий і світлий розум завжди виручав різні підрозділи у найскладніших моментах. Завдяки своїм знанням і розуму Максим проводив успішні військові операції, рятував бійців, часом особисто.

Чого вартує тільки історія, як Макс самотужки поїхав забирати поранених бійців, а в результаті – отримав поранення важкого ступеня, проте хлопців врятував. Бо для нього найважливіше були – люди.

Максим пройшов десятки боїв, поранень, різні напрямки фронту та займані посади. Командував чисельними підрозділами, починаючи від взводу, потім рота, батальйон, а крайнім часом – під його керівництвом знаходилися бригади.

Стратег, тактик, управлінець та професіонал. Шлях, який пройшов Максим Ємець, не під силу більшості, але він ніколи про нього не розказував публічно, тільки планував у майбутньому написати прозову книгу, де б все розказав.

На жаль, цього вже ніколи не відбудеться, тому зараз говорити маємо ми. Нести у своїх серцях памʼять про воїна, говорити про його шлях, та поширювати у світ його настанови, напрацювання, творчість.

Відверто скажу, немає й дня коли б я не думала чи не говорила за тебе. Засинати із проханням “приснись” і прокидатись із питанням “навіщо”. Згадувати наші щасливі дні, переглядати фото, відео, перечитувати листування, твої вірші, переслуховувати записані мені відео та аудіо. Наразі це все, що залишилось. Невимовне кохання та надзвичайна повага.

У твоєму мужньому серці панувала неабияка сміливість та відвага. Небезпека була завжди біля тебе і ти вміло обходив її. Вісім поранень, уламкових і кульових, крайня контузія від КАБів біля Покровська, порешетоване тіло від десятка поранень, але ти продовжував боротьбу, був вірний присязі, своїм побратимам, країні, собі.

Ти завжди обирав діяти, бути, боротися. Твій стійкий характер та дух незламного воїна надихав і вражав. Будь-хто інший здався б, тільки не ти.

Тільки близькі і рідні знали, з якими болями ти зустрічаєшся щодня, через що тобі доводиться проходити у службі, щоб вміло виконувати бойові задачі та знищувати противника. Ти хотів справедливості і миру в нашій країні. Хотів перемогти окупанта, здолати ворога та жити у мирній країні.

Я продовжу твою справу. Нестиму памʼять про тебе та здійсню все, що ти хотів. Це найменше, що я можу зробити на твою честь. Це єдине, що має хоча б якийсь сенс.

Читайте також:
20-річна кулеметниця в бригаді Чорних Запорожців Оксана Рубаняк: Вижити в бою – часто просто везіння

Хоч я невимовно сумую за тобою, і написання твоєї біографії у минулому часі здавалося мені абсолютним божевіллям, та я щодня дякую долі, що звела нас, що дала нам час пожити щасливо в коханні. Я схиляю голову перед тобою, твоїми героїчними вчинками, твоєю титанічною працею та відданістю нашій країні.

Твоя відданість Україні, службі і вклад у нашу боротьбу вартує визнання. Ти вартуєш звання Героя України. Ти вартий, щоб про тебе знав світ.

Честь, воїне.

Кохаю, всесвіте.

Макс бажав, щоб після його загибелі підготовлені ним настанови були опубліковані, а описані помилки ніколи більше не повторювали.

Відео: “Якщо я загину, врахуйте всі ці помилки”