автор: Наталія Найдюк
фото надані Патронатною службою 3-ї ОШБр
Якось навесні 2022 року “Янголи Азову” отримали інформацію про загибель свого бійця. Вона не була підтверджена, але побратими були впевнені, тому повідомили про трагедію нареченій воїна. У відділі роботи з полеглими та їхніми родинами вирішували, як підтримати жінку. Вони саме обговорювали варіанти, коли задзвонив телефон керівниці відділу Наталки Багрій. Знайомий військовий запитав, чи знає вона загиблого. Наталка почала описувати зовнішність, аж раптом в слухавці почувся його стривожений голос: “Наталко, подзвони Вікторії (нареченій – Авт.), скажи, що я живий”.
Із цієї історії в патронатній службі “Янголів” почався суворіший контроль за сповіщеннями про загибель.
Це лише один із семи великих напрямів роботи Патронатної служби “Янголи” 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Яка, без сумніву, могла б стати зразком для наслідування всіх бригад українського війська.
…Роками тисячі українських військових захищають наших людей, землю та саму можливість Української держави існувати. Щодня сотні з них отримують поранення, гинуть, зникають безвісти, потрапляють у полон. Справедливо, коли є кому дбати про життя, здоров’я та повернення кожного військовослужбовця, про підтримку їхніх родин.
В “Азові” ще з початку АТО цими питаннями опікується Патронатна служба на чолі з Оленою “Гайкою” Толкачовою. До вересня 2023-го вона називалася “Янголи Азову”. Зараз ця служба є підрозділом 3-ї ОШБр, що також виросла з “Азовського руху” та опікується й іншими азовцями.
В інших бригадах ЗСУ створення таких служб супроводу розпочалося лише в жовтні 2024-го. Відтак “Янголи” діляться досвідом, якого набули впродовж десяти років війни.
Як волонтерам вдалося створити ефективну патронатну службу, із якою у стрій повертається понад 85% поранених; як у них все налаштовано; хто фінансує її заходи; які ще законодавчі та соціальні ініціативи започатковують “Янголи”, – далі в цій статті “Новинарні“.
Навесні 2014-го, після перемоги Майдану, у Києві формувалися батальйони добровольців, аби відбивати російське вторгнення. Патронатна служба “Янголи” народилася разом із рухом “Азов“, у травні 2014-го.
Тоді в готелі “Козацький” колишня юристка, директорка охоронної фірми, бізнесвумен та учасниця патріотичних рухів на той час 32-річна Олена Толкачова збирала добровольцям аптечки з медикаментів, які привезли волонтери. Сортувала надану волонтерами австрійську та німецьку форму, кросівки, бронежилети. Власноруч фарбувала з балончиків залізні каски часів Другої світової. З таким екіпіруванням перших “азовців” відправляли звільняти Маріуполь.
Згодом у Толкачової з’явилися помічниці. Вони розшукували поранених азовців у медзакладах, спілкувалися з лікарями, діставали медикаменти, надавали іншу допомогу.
З часом у батальйоні “Азов” з’явилися перші загиблі. “Янголи” розшукували та сповіщали їхніх рідних. Потім доставляли тіла, організовували поховання.
Командир Патронатної служби “Янголи” Олена Толкачова під час відкриття виставки “Воїни світла”, яку організувала мама загиблого азовця Віра Литвиненко
Тоді ж сформувалася унікальна для Сил оборони церемонія прощання з полеглими: з хоругвами, здійсненням останньої волі воїна та обов’язковим читанням молитви Українського націоналіста.
Читайте також:
Від кулі снайпера загинув славетний розвідник полку “Азов” Юрій Луговський “Баррет”
“Я дуже добре пам’ятаю наших перших полеглих. При штурмі Мар’їнки загинув 26-річний Андрій Грек на позивний “Балаган”, він був громадянином Росії. Переїхав у Миколаїв у 2010-му, коли зазнав репресій вдома. Наступними були 20-річний “Аксьон” з Луганщини та 18-річний “Хома” з Волині. Вони загинули під час бою за Іловайськ. Я ховала їх сама, бо “Хома” був сиротою, а в “Аксьона” мама жила в окупованому Луганську. Ми не могли з нею швидко зв’язатися. Усі втрати важкі. Я намагаюся бути на похованнях, але зараз неможливо приїжджати до всіх через таку чисельність”, – розповідає голова патронатної служби “Янголи” Олена Толкачова.
У 2015-му в азовській “патронатці” служило вже 13 людей. Тоді вони опікувалися двома напрямами роботи. За територіальним принципом формувався відділ роботи з пораненими: медичні куратори жили в містах, куди привозили бійців – Дніпро, Вінниця, Львів, Маріуполь, Київ. Загиблими переймалася сама Олена.
Сьогодні Патронатна служба “Янголи” – це військовий підрозділ 3-ї штурмової бригади ЗСУ та благодійний фонд, мета якого – збирати кошти на лікування та реабілітацію бійців.
Загалом зараз тут служить та працює вже близько 40 людей.
Патронатна служба збільшилася до семи відділів:
“Цю структуру вигадала я. Такої служби в світі немає, це виключно український досвід. Разом із колегами, юристами ми створили її спочатку в батальйоні “Азов”, а потім удосконалили в 3-й штурмовій. Ми бачили результати роботи, тому вели перемовини з Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони, тоді ще віцепрем’єркою Іриною Верещук, аби запровадити патронатні служби в усіх бригадах. До нас дослухалися. З жовтня минулого року служби супроводу створюють в усіх силах оборони.
Ми ділимося досвідом, своїм баченням структури, розробили для цього методичні матеріали. Генштаб створив цифровий додаток із порадами, Міноборони – методичні матеріали “Шлях пораненого”. Зараз ми це все об’єднали в один курс і проводимо навчання для бригад. З нами на зв’язку приблизно 50 бригад”, – ділиться Олена Толкачова “Гайка”.
Толкачова каже, що люди хочуть працювати за алгоритмами “Янголів”, бо побачили вражаючу статистику:
в 3-й штурмові понад 85% поранених повертаються в стрій.
Півтора роки тому цей показник в інших бригадах становив лише 12%.
За словами “Гайки”, після того, як деякі з них почали приділяти увагу пораненим ще до офіційного створення служб супроводу – відвідувати їх у лікарнях, підтримувати, допомагати з документами, цей показник виріс до 40%.
“Ми задоволені, що дали такий приклад, поштовх. Робота служб супроводу дуже впливає на бійців і їхні родини, на їхню довіру. Адже людиноцентрична армія виглядає саме так: на першому місці перебуває солдат, воїн. І він упевнений, що про його родину подбають, якщо він сам не зможе цього зробити”, – говорить командирка “Янголів”.
Більшість благодійних внесків для Патронатної служби 3-ї ОШБр робить український бізнес, як-то “Автострада”, “Укрнафта”, “WOG”, фармацевтична фірма “Дарниця” та інші.
Після початку повномасштабної війни журналістка та громадська активістка Дзвенислава Сіра разом із друзями організувала у Львові штаб гуманітарної допомоги для переселенців із прифронтових та окупованих територій. Переважно це були сім’ї азовців. У травні 2022-го дівчина долучилася до “Янголів”, отримала псевдо “Дзвінка” та очолила відділ роботи з пораненими. У перший робочий день поїхала шукати бійців ССО “Азов” по госпіталях.
Керівниця відділу роботи з пораненими Патронатної служби 3-ї ОШБр Дзвенислава Сіра. Фото Данила Павлова
Зараз у команді Дзвенислави десять людей. Це медичні куратори в тилу та в прифронтових госпіталях, куди привозять бійців на першому етапі евакуації.
“Спершу ми надаємо базову гуманітарну допомогу: засоби гігієни, мобільний телефон, одяг. Коли людину вивозять з поля бою, одяг може бути порізаним або його може не бути взагалі. Так само немає інших речей. Тому ця допомога на першому етапі дуже важлива. Тут же починається і документальний супровід. Ми одразу намагаємося робити копії, навчати хлопців зберігати їх у належному стані, щоб нічого не загубилося. Надалі від цих документів залежатиме протезування, виплати, пенсії тощо”, – пояснює Дзвенислава Сіра.
За потреби працівниці відділу комунікують з родинами поранених. Якщо є необхідність, – шукають житло біля лікарні, організовують додаткові обстеження.
Якщо боєць з ампутацією, відділ повністю бере на себе організацію протезування. А саме – допомагає з документами, спілкується з протезними центрами. Який обрати – це рішення самого військового. Згодом підбирають заклади реабілітації відповідно до поранення та керуючись рекомендаціями лікарів.
Аби підтримати військового під час проходження ВЛК після поранення, його привозять і забирають з госпіталю. Якщо людина має складнощі з пересуванням, то супроводжують у кабінетах. Це не пришвидшує процес, але робить його зручнішим і спокійнішим для бійця.
Якщо військовий за станом здоров’я не може продовжити службу, патронатна служба допомагає йому пройти МСЕК, оформити соціальні виплати тощо.
“Янголи” активно працювали з відповідними міністерствами та депутатами, щоб у питаннях протезування відбулися зміни. Дискусії щодо реформи цієї сфери почалися ще в 2023 році. За понад рік роботи вдалося досягти певних змін.
Раніше на першому етапі можна було встановити лише механічний протез. За рік відбувалося вторинне протезування, під час якого використовують біонічні та електронні протези підвищеної функціональності. Тепер же учасники бойових дій можуть одразу отримати протези підвищеної функціональності, якщо є такі медичні показання.
“Як усе працюватиме на практиці, ми ще побачимо”, – зазначає Дзвінка.
За її словами, також є проблема розподілу компенсацій. “Наприклад, військовому, який мав високу ампутацію ноги, коли додатково потрібен пояс, компенсували менші кошти, ніж тому, хто потребує протез середини стегна. Це нонсенс. Ми відкривали збори і доплачували за такі пояси більш як по 100 тисяч гривень. Дуже сподіваюся, що ця ситуація також зміниться”, – говорить Сіра.
Крім медичного супроводу поранених, відділ допомагає родичам військовослужбовців, які потребують складного дороговартісного лікування. Ані поранені, ані їхні родини не мають відкривати збори на медичні потреби. Платне лікування та обстеження покривають за рахунок фонду.
Дзвенислава Сіра рекомендує іншим бригадам так само активно працювати з пораненими. Вона наголошує, що якісний супровід – це не так складно і не завжди впирається в кошти чи кількість людей у патронатній службі.
Бригаді майже нічого не коштує бути на зв’язку зі своїми бійцями, щоб вони знали, до кого потрібно звернутися за порадою.
Контроль документів – це теж про допомогу, аби на якомусь етапі лікування боєць не залишився без коштів. Навіть функція довідника – це цінна підтримка для схвильованих родичів.
Крім того, Дзвенислава має приклади, коли їхнє налаштування та підтримка роблять дива.
“Я часто згадую одного пораненого. Два місяці він перебував на межі життя та смерті. Був у комі, важив 40 кіло. Я зустрілася з його дружиною біля госпіталя. Пам’ятаю, в одній руці вона тримала двомісячну доньку, в іншій – 9-річного сина за руку. Вона тоді сказала: “Я в чорній хустці ходити не буду!”. Жінка слідувала від госпіталя до госпіталя за чоловіком по всій Україні. Знаєте, ми багато чого зробили для його порятунку з медичної точки зору. Але сила, віра та десь навіть упертість його дружини теж зробили своє. Зараз у них все добре. Ми подбали, щоб ця сім’я мала житло в безпечному місці. Чоловік одужав, прекрасно ходить на протезі. Ми всі дуже радіємо, що вони зберегли одне одного і живуть зі своїми дітьми”, – ділиться Дзвенислава.
У грудні 2024 року в центрі Києва з’явилася алея з десятків сакур. Біля кожного дерева – іменна табличка та колючий дріт. Так рідні військовополонених разом із “Янголами” вкотре привернули увагу до бранців та влаштували захід підтримки одне одного.
Сакури придбали “Янголи”, а саму ініціативу запропонував батько одного з полонених. Керівниця відділу роботи з полоненими, зниклими безвісти та їхніми сім’ями Патронатної служби 3-ї ОШБр Ольга Кравченко на псевдо “Голка” каже, що такі події “дарують світло в темні часи”.
Після виходу військових з “Азовсталі” в полон Ольга Кравченко та її колега Олена “Куля” координувала родини таких бійців. На жаль, війна триває. Під час наступальних операцій та важких боїв, як-то за Авдіївку та Бахмут, з’являються нові зниклі безвісти воїни. Тому цей непростий напрям роботи закріпили за Голкою та Кулею. Так у “Янголах” остаточно сформувався цей відділ.
Працівниці патронатної служби шукають інформацію про зниклих та полонених у відкритих джерелах. Вони наповнюють власну базу з татуюваннями, фотографіями та особливими прикметами своїх бійців. А також передають її в усі уповноважені державні органи, які займаються питаннями військовополонених та зниклих безвісти.
Читайте також:
За 10 років війни із солдата виріс до підполковника: азовець Василь Копань, який пройшов Маріуполь і полон, – посмертно Герой України
Для родин Ольга створила інформаційний канал в месенджері, де зібрана вся інформація щодо подальших дій: в які державні структури надсилати документи, прикріплена дорожня карта координаційного штабу, відбору ДНК за кордоном тощо. Так само родичі зниклих та полонених об’єднані в окремі групи в месенджерах, де вони діляться інформацією та підтримують одне одного.
Зараз найбільшою проблемою для служби, каже Голка, є велике навантаження на працівниць. Для родин – тривале очікування ДНК. Раніше після евакуації тіла результат про збіг ДНК приходив упродовж трьох місяців. Тепер через велике навантаження на бази очікування тесту ДНК займає до пів року.
Ольга Кравченко зізнається, що працювати в такому відділі емоційно складно. Однак дещо заспокоює усвідомлення того, що вона й бригада зробили все можливе, аби знайти бійця, повернути полоненого чи тіло загиблого, захистити його рідних.
Керівниця відділу роботи з полоненими, зниклими безвісти та їхніми родинами Патронатної служби 3-ї ОШБр Ольга Кравченко “Голка”
“Аби самим нічого не загубити і не забути, ми структуровано підходимо до роботи. Вся інформація зберігається в таблицях, де видно, які документи ми видали, які кроки зроблені по кожній людині. Наша колега Юлія Залата відповідає за окремий напрям – робота з документацією по полонених, зниклих безвісти та загиблих. Вона контролює документообіг між родинами та частиною, відповідає на поширені питання родичів щодо довідок, отримання коштів тощо.
У нас процес організований так, що родини не виборюють документи в частини або ТЦК. Люди проінструктовані про період, через який отримають їх. Додаткові папери надсилають за запитом. Після цього для родин залишається найважче – чекати. Звісно, ми не можемо вплинути чи полегшити цей процес. Проте можемо не завдавати клопоту, а виконати повний комплекс потрібних дій щодо кожного полоненого чи зниклого”, – резюмує Ольга Кравченко.
Читайте також:
Із гімном та прапорами України: на Рівненщині зустріли захисника “Азовсталі” Артура Ніверчука, який пробув у російському полоні 884 дні
Наталя Багрій, керівниця відділу роботи з загиблими та їхніми родинами Патронатної служби 3-ї ОШБр, згадує наведений на початку цієї статті випадок хибного оповіщення про загибель військовослужбовця.
“А чому все так вийшло? На Київщині були активні бої, той боєць потрапив в оточення. Не вийшов. Побратими вирішили, що загинув. А він два тижні вибирався, не мав зв’язку, але дістався до своїх… Звісно, ми також припускаємося помилок. Ця ситуація стала для нас уроком: більше ніхто – ані побратими, ані родичі, які служать, ані хто інший – не має права спілкуватися з родиною до офіційного сповіщення ТЦК.
Але тоді, на початку вторгнення, були величезні масштаби поранених, загиблих. ТЦК нормально не працювали, бо країна перебувала в хаосі. Тому ми мали сповіщати родини наших загиблих”, – пригадує часи початку повномасштабної війни Наталка Багрій.
З “Янголами” вона з 2015-го. Спочатку займалася пораненими, а в 2022 році очолила відділ полеглих.
Згодом ситуація зі сповіщеннями ТЦК нормалізувалася. Тому відділ зосередився на роботі з тілами загиблих, організації поховання та допомозі родинам із документами.
Зараз над цим працює семеро людей: четверо кураторів та троє водіїв, які забезпечують логістику.
Служба має власні авто, якими вивозять тіла з точки евакуації на фронті і доставляють до вказаного родинами місця.
Ініціатива виготовляти однакові домовини належить командирці “Янголів” Олені Толкачовій. Архітектор розробив дизайн. А Олена знайшла виробництво, яке погодилося взятися за такий виріб. “Янголи” діляться ескізами, технологіями з іншими бригадами, якщо ті хочуть так само мати власні труни для загиблих бійців.
Ірина, позиний “Руна” – дружина загиблого на Київщині азовця Сергія Машовця. Чоловік загинув, коли вона була на п’ятому місяці вагітності.
Народивши доньку і присвятивши їй рік, влітку 2023-го Руна долучилася до “Янголів” – очолила відділ роботи з родинами. Власне, з цього почалася самостійна історія цього відділу.
“Я знаю, як важко родині, коли вона залишається сама без підтримки чоловіка. Особливо це стосується мам із дітьми. Вони переживають не тільки особисту втрату, а й беруть на себе роль тата. Важливо підтримувати таких матусь. Ми працюємо, щоб їхні діти могли поїхати на відпочинок, відвідати концерти, отримати подарунки і мати цікаве дозвілля. Ми беремо цей клопіт на себе”, – пояснює Ірина Машовець.
Також тут надають юридичні консультації родинам та самим учасникам азовського руху. Для цього “Янголи” підписали меморандум з адвокатським об’єднанням “Глоба і Глоба”.
Значну частину часу та уваги Ірина з командою приділяє родинам добровольців, які загинули в лютому та березні 2022 року, але не встигли оформитися до військових частин. Під цю категорію захисників майже три роки розробляють законодавчу базу. І вже є певні успіхи.
“Від початку такі родини не могли отримати посвідчення сім’ї загиблого захисника. Їхні соціальні гарантії значно відрізняються від родин оформлених військових. Родина загиблого військовослужбовця отримує на одну дитину пенсію в розмірі 7800 грн, а на двох і більше – по 6100 грн. Дитина ж загиблого добровольця претендувала на пенсію 2100 грн.
Так само ОГД (одноразова грошова допомога – Авт.): родичі загиблого добровольця не могли отримати 15 млн грн, а лише 1,8 млн. Дружини та батьки взагалі не мали пенсійного забезпечення. Це несправедливо, тому ми активно долучилися до врегулювання цих питань.
Наразі діти загиблих неоформлених добровольців отримують таку ж пенсію, як і діти кадрових військових. Також ми чекаємо на постанову, яка гарантуватиме пенсії дружинам і батькам добровольців.
І головне – Верховна Рада в першому читанні проголосувала закон про підняття ОГД родин добровольців до 15 млн грн. Зараз законопроєкт доопрацьовують. Сподіваємося, що в другому читанні Рада його так само підтримає, і вже до літа ми матимемо порядок отримання ОГД для таких родин”, – ділиться Руна.
Читайте також:
3 ошбр запускає огляд військових мемів, коментує Віктор Розовий
“Янголи” запевняють, що головний секрет якісної роботи – комунікація. Ідеться як про спілкування між відділами, так і з дотичними структурами.
Медичні куратори особисто знайомі з багатьма лікарями, їх самих знають у госпіталях, протезувальних, реабілітаційних центрах. Фахівці відділів полонених, зниклих безвісти, загиблих активно комунікують з ТЦК. Так само всередині служби відповідально підходять до збереження документів, контролюють їх вчасне надання родинам чи самим бійцям. Адже це – гарантія належного соціального захисту, підтримки, зрештою, справедливості.
Командирка Олена Толкачова активно комунікує з депутатами, дотичними міністерствами та відомствами, щоб змінювати важкі проблемні питання в самій системі захисту військових та їхніх родин.
Звісно, Патронатна служба “Янголи”, як і новостворені служби супроводу в інших бригадах, буде змінюватися, щоб відповідати на виклики часу. Так, уже зараз “Янголи” розвивають відділ роботи з ветеранами. Але про це іншим разом…
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!