Остап Українець: Перед Новим роком кожному варто провести іспит сумління – чи не докладаюся я до внутрішньої радикалізації суспільства, яку нагнітає роспропаганда?

Остап Українець
письменник і перекладач, засновник та автор YouTube-каналу “Твоя підпільна гуманітарка”, військовослужбовець ЗСУ

(FB)

Між тим, не Ханукою єдиною.

Серед того, що росія зараз особливо інтенсивно вкидає в інфопростір – наративи загального нацистського спрямування. Ну бо історія про нацистів в Україні зараз продається жахливо навіть за мірками 2022 року.

Серед іншого:

• численні системні вкиди про “Україну як колиску білої раси”, “споконвічно українські традиції” чи ширше про українську моноетнічність, сміховинну для кожної людини, яка має зір і поняття про фенотип;
• повернення старого наративу про “біженців у Європі”, тепер з прицілом на те, що вони не спішать повертатися, і з українцями таке буде, якщо відновлювати демографію через відкриті кордони;
• гуманітарна допомога Сирії як ознака рабського становища Україні через політики глобалізму;
• помітна активізація польських ботоферм і органічних довбойобів на тему “виховання нацизму в Україні з пелюшок”; за браком актуальних тем за межами Волині накидати почали, скажімо, на “Реберню”.

Цілі дві – переконати ще хоч когось на Заході в тому, що в Україні “розгул нацизму”, а також радикалізувати українців у якомусь напрямку, крім русорізу. Наприклад, проти інших українців за етнічною ознакою.

Ізоляціоністська, антиглобалістська Україна – вологий сон росії. Це закрита, відмежована від решти світу Україна, яку вони вже не раз здужали розколоти і перемолоти.

Тому перед Новим роком, певно, кожному варто провести іспит сумління – чи не докладаюсь я до внутрішньої радикалізації суспільства, якому і так предостатньо ворогів, що потребують всієї нашої уваги тут і зараз?

Бо для багатьох, дуже багатьох полум’яних патріотів у мене погані новини. Допомагати російській пропаганді, на жаль, можна і волонтерячи, і воюючи, а не тільки будучи диванним експертом. На жаль, система працює саме так.

А ми, розпізнаючи сміховинні російські вкиди, на нас і не орієнтовані, дуже легко і з відчуттям повної праведности любимо підхоплювати вже пропагандеми, орієнтовані на наш демографічний зріз. І пропаганди в них не бачимо, як і цілеспрямованого розпалювання ненависти, а бачимо праведне і дуже доречно і вчасно сформульоване підкріплення нашого уявлення про “страшну проблему, про яку чомусь ніхто не говорить”.

І мало що засмучує так сильно, як люди, котрі в моєму дитинстві були тими, хто навчав про методи російської війни і пропаганди, націленої на розкол і внутрішню недовіру, зараз самі бадьоро галопують на конику тієї ж роспропаганди, просто скроєної для них.

Я прийняв для себе одне правило медіагігієни – якщо будь-яке повідомлення на суспільно-політичну тематику, крім доведеного порушення кримінального законодавства, викликає в мене злість і ненависть, націлену всередину – воно, усвідомлено чи ні, є інструментом російської пропаганди.

Щодо міжнародних новин правило складніше, але для внутрішніх працює дуже добре.

Читайте також:
“Найбільше в армії лякає невідомість, але йти наосліп – геть необов’язково”. Остап Українець – про свою мобілізацію і службу в ЗСУ