автор: Наталія Позняк
фото надані побратимами та рідними Олексія Дзюбки
18 грудня 2023 року на позиціях біля Спірного на Донеччині, які утримував батальйон “Свобода” бригади Національної гвардії “Рубіж”, було гаряче. Окупанти, які базувалися в районі Лисичанського нафтопереробного заводу, вкотре пішли в масовану атаку, намагаючись пробити нашу оборону і вийти в тил. Втім, наштовхнулися на відчайдушний опір.
На позиції “Дерево” боєм командував 41-річний командир 2-го взводу Олексій Дзюбка із позивним “Серпень”. І не тільки командував, але й сам, оцінюючи обстановку, вступав у ближній бій.
Вогневий відпір був таким сильним, що ворог звернув на нього увагу. В якийсь момент туди прилетів снаряд із РПГ…
У тому бою “свободівці” вистояли. З численними втратами ворог був змушений відступити. Дані радіоперехоплення засвідчили як мінімум 22 загиблих з боку москалів, не рахуючи поранених. Але ця арифметика не могла зменшити біль втрати від загибелі командира.
Олексій Дзюбка змалку відзначався загостреним почуттям справедливості. Народився він на Харківщині, в містечку Сахновщина. Ще в школі завжди ставав на бік правди, навіть якщо був у меншості. За це його поважали – не лише однокласники, а й набагато старші.
Щоб бути сильним і витривалим – займався спортом. Спочатку захоплювався футболом, потім переключився на дзюдо. Повертаючись із навчання додому, завжди ішов до спортзалу позайматися і поспілкуватися з друзями. Дуже поважав свого тренера Павла Кишинського – у 2022-му він теж став на захист України і загинув у бою в жовтні 2023 року.
Олексій зі своїм тренером Павлом Кишинським. Обоє любили дзюдо. І обоє загинули за Україну…
За першою освітою Олексій був товарознавцем. Закінчив Новомосковський технікум та Полтавський університет споживчої кооперації України. Відслужив в армії, бо вважав це обов’язком для кожного чоловіка. У 2005 році переїхав до Києва, працював менеджером відділу обслуговування інвесторів компанії “Міськжитлобуд”. Згодом одружився, народилися діти – Єлизавета та Микола.
Другим захопленням Олексія була історія. Любив військово-історичні фільми, особливо стрічки про вікінгів, цікавився холодною зброєю попередніх часів, читав книги. Це захоплення було настільки сильним, що у 2011 році Дзюбка вступив до Національного педагогічного університету імені Драгоманова й отримав диплом викладача історії.
А ще в нього були золоті руки. У 2019 році купив хату в Коцюбинському під Києвом і взявся творити справжнє родинне гніздечко. Паралельно допомагав іншим, займався комплексними ремонтами. До всього мав інженерний і творчий підхід.
Олексій із дружиною та дітьми
Любив музику, любив відпочинок на природі, годинами міг гуляти зі своїм псом, якого йому колись подарували на день народження. Любив родину, любив дивитися, як ростуть діти. Писав вірші та оповідання. Мріяв побачити світ, мирну процвітаючу Україну, дорослих дітей, няньчити онуків…
“Мужній, щирий, чесний, розумний, добрий, справедливий, коханий, найкращий чоловік, батько, син”, – так говорить про чоловіка дружина Аліна.
Читайте також:
“Він надто добрий для війни”. Яким був Кирило Пушкін із Харкова, що загинув під Бахмутом, та встиг знайти родину Фугасці
Власне, відповідальність перед родиною зупинила Олексія від того, щоб взяти до рук зброю ще в лютому 2022-го. Деякий час він займався волонтерством. А потім, коли після деокупації Київщини життя почало налагоджуватися, повідомив дружині, що заповнив анкету до Нацгвардії.
Олексій Дзюбка добровольцем мобілізувався в бригаду “Рубіж”. У квітні 2023 року потрапив у 8-му роту батальйону “Свобода”, який теж від початку складався переважно із добровольців. Народився у серпні, тож і позивний узяв “Серпень”.
“Він був найкращим із мобілізованих, згадую його часто”, – відгукується про побратима заступник командира роти Олександр Бесараб.
Практично одразу ж Дзюбка став взводним, улюбленцем побратимів. Усі відзначали його врівноваженість, вроджену інтелігентність і твердість характеру.
“Він не терпів розхлябаності, але ніколи не підвищував голос. Коли треба було навести дисципліну, всі зверталися до Серпня.
Він один умів так поговорити з бійцями, щоб пробудити в них совість і людяність.
З ним ніхто не сперечався – всі дослухалися до нього і поважали”, – розповідають побратими.
Серпень із побратимами
“Він із перших днів для нас став не просто командиром. Серпень був як батько, як брат, як близький друг. Він до кожного з нас знайшов свій підхід. Знав усе про нас та наші родини. Постійно нас підтримував, ніколи не підвищував голосу, навіть коли ми були в якомусь “зальоті”. Він постійно казав: хлопці, не переживайте все вирішиться і буде добре. Він був душею нашого взводу“, – каже про командира боєць із позивним Гарфілд.
В бою Серпень теж завжди був попереду. В найнебезпечніших ситуаціях брав на себе відповідальність.
“Серпень ніколи не сидів на місці на позиціях, він постійно щось робив, копав, щось будував, майстрував. Знав у цьому толк. Коли наступала ніч, ходив по всіх позиціях, щоб особисто запитати у кожного, чи все добре, чи нам щось потрібно, чи всього вистачає. Він мав на власні очі побачити обстановку, нашу лінію оборони, щоб знати, як правильно керувати боєм.
А після того, як обходив усі позиції, він ішов на КСП до командирів, доповідав їм, обговорював із ними всі моменти і лише після цього повертався на свою позицію”, – згадує Гарфілд.
“Серпень був найкращим взводним 8-ї роти. А, можливо, і в усьому батальйоні”, – погоджується з ним і офіцер секції S1 батальйону “Свобода” Андрій Іллєнко.
За всю літню ротацію 2023 року у 8-й роті був лише один загиблий – Андрій Заверей із позивним Звір. А бої різної інтенсивності траплялися постійно.
В останньому бою Серпень теж одним із перших прийняв бій, поливаючи ворога вогнем і паралельно командуючи боєм. Його зброя не вмовкала, коли на позицію прилетів снаряд РПГ.
Побратими кинулися рятувати командира, однак поранення були не сумісні з життям.
Олексій Дзюбка “Серпень”
Олексій Дзюбка посмертно був нагороджений нагрудним знаком Національної гвардії України “За відвагу”. Рішенням Коцюбинської селищної ради йому посмертно було присвоєно звання почесного громадянина селища Коцюбинське.
Батальйон “Свобода” ще рік тому зробив подання про присвоєння Олексію Дзюбці звання Героя України (посмертно).
На його могилі завжди є квіти. У розмальованій дружиною гільзі, яку на її прохання привіз Гарфілд.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
