У місті Ладижин на Вінниччині поховали сержанта ЗСУ Миколу Лупиноса – військовослужбовця 21-го окремого мотопіхотного батальйону “Сармат”, громадського і політичного активіста, члена УНА-УНСО, сина визначного політичного діяча, дисидента і політв’язня радянських часів Анатолія Лупиноса.
Як повідомляла “Новинарня“, Лупиніс-молодший помер 4 вересня у віці 32 років від важких поранень, яких він зазнав 24 серпня в бою під Часовим Яром на Донеччині.
Похорон відбувся з усіма військовими почестями та зібрав сотні людей – патріотичних українців, земляків, військовослужбовців, колег по підрозділу й організації.
Побратими несли прапори України та УНА-УНСО, нагороди Миколи, зокрема з 31-го розвідувального батальйону та 21-го ОМПБ “Сармат”.
Жалобну колону ладижинці зустрічали, стояча на колінах, а вкриту прапорами труну буквально засипали букетами квітів.
На центральній площі міста відбувся мітинг пам’яті. В цей час на великому екрані на палаці культури “Прометей” показували фрагменти відеоінтерв’ю Миколи Лупиноса “Новинарні“.
На кладовищі, де майорять уже десятки прапорів на могилах полеглих воїнів, пролунав військовий салют. Матері й дружині вручили пам’ятний синьо-жовтий прапор.
Присутні заспівали “Червону калину”. Прозвучав також знаменитий вірш “Життя триває, точиться війна” Анатолія Лупиноса-старшого. Та обіцянка помститися за Миколку.
Фотогалерея (гортайте):
У грудні 2023 року мінометник Микола Лупинос дав велике інтерв’ю “Новинарні“, коли перебував на лікуванні після поранення руки.
Відео:
Текстова версія: Микола Лупиніс: Батько лишив нам у спадок найважливіше – ідею боротьби за незалежну Україну
Тоді Микола розповідав, що Революцію Гідності і початок війни 2014 року зустрів на останньому курсі університету – волонтерив, працював журналістом. На початку 2015 року разом зі старшим братом Іваном вони поїхали до навчального центру, де в цей час створювалося добровольче формування УНСО. Згодом Іван вирушив на схід, і Микола також підписав контракт зі Збройними силами. Вивчився на мінометника, за цією спеціальністю служить і досі. Воював на Луганщині й Донеччині.
“Батько не залишив нам у спадок нічого матеріального. Хіба що стару батьківську хату в селі, яку збудував ще наш дід. Але я навіть радий цьому, бо він для мене і для мого брата залишив набагато більше – він показав напрям у житті, лишив ідею – жити в незалежній державі, за яку боровся сам. І за яку тепер ми з братом боремося, – казав Микола Лупиніс. – І мені як людині, яка цікавилася біографією мого батька, незрозуміло, як інші могли дивуватися, що у 2014 році почалася війна. А тим більше – [повномасштабна] у 2022 році! Мені військові навіть казали:
та хто ж міг подумати, що Росія нападе? Анатолій Лупиніс міг подумати! Він про це повторював весь час!”
“Микола відчуває, що продовжує справу свого іменитого батька. А сам він уособлює нове покоління бійців УНА-УНСО, які стали до лав українського війська та воюють, розкидані по різних підрозділах та напрямках”, – ішлося в статті Марини Ткачук.
“Я дуже радію тому, що в мене є можливість захищати Україну. Мене завжди оточували герої. Батько – борець за незалежність, друзі-унсовці – учасники воєн та революцій, акції “Україна без Кучми”… А я малий був, не міг брати участь у тих подіях. Думав: ось вони – герої, а я – так собі, тиняюся біля них. Але коли почалася Революція Гідності, війна, я зрозумів, що все-таки нашому поколінню теж випадає доля боротьби за незалежну Україну. І я радію, що можу взяти в цьому участь.
Так, звісно, це важке випробування для нашого суспільства. Але зараз гартується українська нація, український народ. Високою ціною, ціною найкращих людей. Я жодної секунди не сумніваюся, що ми переможемо. Але чи оцінять це українці, які лишаться живими й будуть відновлювати державу з руїн? Ось у цьому я сумніваюся…” – казав Лупиніс-молодший.
Світла пам’ять. Слава героєві.
Читайте також:
“Життя триває, точиться війна”: легендарний Анатолій Лупиніс у спогадах побратимів і родини
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
