автор: Наталія Найдюк
фото автора
У центрі Києва на газоні національної пам’яті тріпочуть, ніби крилами, тисячі маленьких прапорців. Це стихійно організований меморіал у пам’ять про загиблих військових. Серед людей, які проходять тут і повз схожі меморіали в своїх містах і селах, є ті, хто місяцями, а то й роками живе в невідомості. Це рідні зниклих безвісти. Понад усе ці люди мріють, щоб самим не довелося ставити прапорець на такому газоні. І головне – дочекатися доброї звістки… про полон.
Саме для таких сімей ГО “Юридична сотня” організувала конференцію, на якій говорили про проблеми, з якими стикаються рідні від моменту сповіщення про зникнення безвісти до зміни статусу військового на “полонений” чи “загиблий”. І пропонували шляхи їх вирішення. Юристи поділилися досвідом та правовими тонкощами деяких питань. Багато говорили про те, як усе має працювати вже зараз. І навіть показали зразкові приклади, де працівники ТЦК та патронатної служби не чекали ухвалення законів та постанов, а самостійно організували роботу так, щоб полегшити шлях проходження родин через різні владні кабінети.
Про все це – в репортажі “Новинарні“.
До конференц-зали на Хрещатику маленькими групами заходять родини зниклих безвісти. Багато з них об’єднуються в організації чи спілки по бригадах, де служили їхні рідні. Кажуть, так легше пройти шлях документальних оформлень та пошуків.
Організатори конференції повідомили, що від початку повномасштабної війни з різних питань щодо безвісти зниклих до них звернулося понад 3 тисячі людей. Тож в організації вирішили масштабно дослідити, з якими проблемами стикаються такі родини. Для цього згрупували звернення та замовили дослідження в аналітичному центрі Cedos. Його повний звіт незабаром опублікують на сайті організації.
Ось як виглядають проблеми, які на своєму досвіді виділили ГО “Юридична сотня”, ГО “Веста”, МІПЛ, дослідження Cedos та самі родини зниклих безвісти.
На виплату в порядку черговості мають право дружина, діти, утриманці. Якщо ж їх усіх немає, то й батьки.
Раніше від батьків вимагали довідку з РАЦСу про те, що їхні зниклі діти не одружені та не мають дітей. Але форми такої довідки не існує. Так само в деяких випадках батьки мали доводити цей факт через суд.
У лютому 2024 року до постанови внесли зміни і начебто врегулювали це питання: ТЦК при отриманні документів від членів родини мали б надавати витяги з реєстру про відсутність чи наявність дружини/дітей. Однак на практиці виявлялося, що деякі з центрів комплектування не мають ключів до реєстрів або ж ці реєстри в них не працюють. В усякому випадку, так було навесні 2024 року.
“У нас була мама, яка пів року не могла оформити грошове забезпечення сина. В ТЦК їй сказали, що не мають ключів. Питання вдалося врегулювати після наших адвокатських запитів та скарги в Міноборони. І ми знаємо, що ці випадки не поодинокі. Тому ми вважаємо, що в постанові потрібно дописати пункт, яким зобов’язати ТЦК в день прийому документів робити перевірку щодо наявності дружини чи дітей і наступного дня передавати документи до військової частини. Тоді це питання не буде так затягуватися”, – вважає адвокатка ГО “Юридична сотня” Ірина Підреза.
Також вона зауважила, що батьки військового часто залишаються без підтримки, якщо є інші родичі. На думку юристки, потрібно змінити розподіл цього грошового забезпечення. І тут можуть бути варіанти:
Досвід родин та правників показує, що проблеми з комунікацією виникають на багатьох рівнях.
“Все починається з моменту отримання сповіщення. Працівники ТЦК нібито дають якийсь алгоритм дій: куди звернутися, що робити. Але в абсолютній більшості це роблять усно. Родина ж перебуває в тяжкому емоційному стані, тому може не сприймати слів. Тому до нас багато звернень саме щодо алгоритму дій.
Є сім’ї, які навіть не знають, що мають право на грошове забезпечення, яке отримував їхній військовий”,
– поділилася керівниця напряму з питань військовополонених і зниклих безвісти осіб ГО “Юридична сотня” Наталія Шмарко.
Далі у людей виникає питання на етапі спілкування зі слідчими. Заяву про зникнення люди пишуть за місцем свого проживання. А потім справу передають у підпорядкування поліції тієї території, де зникла людина. Наприклад, у Донецьку, Харківську чи іншу область, де йдуть бойові дії. І ось на цьому етапі буває складно знайти контакт свого слідчого. Він потрібен, щоб родина могла дізнаватися новини про пошуки, збіги ДНК, повідомляти, якщо впізнала свого зниклого на фото чи відео, які публікують на російських ресурсах, тощо.
Виходом з цієї ситуації може стати рішення зобов’язати поліцію письмово повідомляти людину про передавання справи і вказувати контакт слідчого.
Так само багато людей не мають прямого контакту з військовою частиною. Тому все спілкування йде через запити ТЦК. Але в/ч можуть довго не відповідати чи не відповісти взагалі. Тому правозахисники вважають, що потрібно встановити чіткі строки, впродовж яких військова частина має відповідати на звернення.
Читайте також:
Держава не має єдиного органу чи інституту, який би повноцінно опікувався зниклими безвісти, – правозахисники
Деякі з рідних зниклого без вісти військовослужбовця чи військовослужбовиці мають право на пенсію із втрати годувальника. Це неповнолітні діти, а також дружина (чоловік) і батьки – але для обох цих категорій умовою для отримання виплат є інвалідність чи пенсійний вік.
Фото: Наталія Найдюк / Новинарня
Наталія Шмарко розповіла, що пенсію із втрати годувальника призначають за цивільним та військовим законодавством. За цивільним законом, ця сума становить трохи більше 2 тисяч гривень. За військовим – 70% від грошового забезпечення зниклого. Але є нюанси з призначенням.
“Цивільну” пенсію можна оформити через місяць після зникнення людини. “Військову” – коли є рішення суду про визнання військового безвісно відсутнім.
Важливо розуміти. Безвісти зниклий та безвісно відсутній – це різні статуси. Останній надають через суд. Його, зокрема, вимагають для отримання посвідчення члена родини зниклого безвісти. Серед наслідків такого статусу: військового виключають зі списків військової частини. Це означає, що рідні втрачають право на грошове забезпечення. При цьому вони не набувають права на отримання одноразової грошової допомоги (ОГД) у випадку загибелі військовослужбовця, яка становить 15 мільйонів гривень.
“Якщо людина оформила “цивільну” пенсію з втрати годувальника, а потім статус рідної людини змінився – повернули тіло чи визнали через суд безвісно відсутнім, – то Пенсійний фонд перерахунку не робитиме. Якщо ж людина не оформлювала “цивільної” пенсії, а після зміни статусу, коли військового виключили зі списків частини, подала на військову пенсію, то їй виплатять усю суму за 12 попередніх місяців”, – пояснила Наталія Шмарко.
В пенсійних питаннях учасники конференції акцентували увагу на ще одній проблемі. Якщо військовий отримував за життя пенсію, а потім зник безвісти, то Пенсійний фонд продовжував її платити. А коли, наприклад, за два роки рідним повернули тіло, то фонд вимагає повернути кошти, сплачені після дня смерті. Тобто з дати зникнення військового. І таких ситуацій уже чимало. Що з цим робити, – наразі невідомо. Тому це питання вимагає врегулювання.
Також деякі з родин поділилися власним досвідом спілкування з Пенсійним фондом.
“Коли я оформлювала на доньку пенсію з втрати годувальника, то в мене не приймали витяг з ЄРДР. Казали, що дата застаріла – там стояв 2023 рік, коли я зверталася в поліцію, а потрібен, мовляв, “новіший” витяг. Потім з’ясувалося, що це незаконно і документи прийняли”, – поділилася дружина зниклого прикордонника Тетяна Пугач.
Рідні загиблих захисників можуть звертатися за отриманням одноразової грошової допомоги, яка становить 15 мільйонів гривень. Але на це звернення є чіткий термін – три роки з дати смерті.
Частина військових, які мають статус зниклих безвісти, на жаль, загинули. Якщо є факти цього (свідчення очевидців, результати службового розслідування тощо), то навіть без тіла через 6 місяців після зникнення родина може довести факт смерті через суд.
Люди, які не мають таких фактів, можуть встановлювати смерть через суд за два роки після закінчення війни. А це означає, що деякі з них пропустять наявні зараз терміни звернення за ОГД. За словами представників родин, сьогодні судові рішення щодо цього питання досить “хаотичні”: в деяких випадках датою смерті вказують дату рішення суду, а в деяких – день зникнення.
Фото: Наталія Найдюк / Новинарня
“Для багатьох людей цей трирічний термін буде спливати у лютому-березні 2025 року. Поки що це питання не врегульовано на законодавчому рівні. Ми вважаємо, що цей термін має відраховуватися з дати отримання свідоцтва про смерть, а не факту смерті”, – каже адвокатка “Юридичної сотні” Ірина Дмитренко.
Родини зниклих безвісти зверталися за роз’ясненнями з цього питання до Міноборони. Там пообіцяли, що проблему має владнати новий закон. Однак поки його немає, це викликає в людей хвилювання.
Ірина Дмитренко також припустила, що поновлювати строк звернення за ОГД можна буде через суд, як це відбувається зараз зі спадщиною.
Попри те, що ТЦК вже понад два роки вручають сповіщення про зникнення, у багатьох досі не відпрацьовано алгоритм комунікації з родинами. Тож чимало сімей просто не знають, що їм робити після такої звістки.
Саме з таким питанням зверталися люди на “гарячу” лінію “Юридичної сотні”, про це казали в дослідженні Cedos і через це проходили представники родин у залі. Зокрема, на цьому акцентувала увагу Олена Добича – голова ГО “Полігон 56 Бердянськ” та ГС “Асоціація ГО “АДАМАНТ”.
Олена Добича, голова ГО “Полігон 56 Бердянськ” та ГС “Асоціація ГО “АДАМАНТ”. Фото: Наталія Найдюк / Новинарня
“Я не бачила пам’яток від ТЦК ні в 2022, ні в 2023, ні в 2024 році. Потрібно разом зі сповіщенням [про зникнення військового безвісти] надавати рідним “дорожню карту” і всі контакти. Ми в організації створили таку пам’ятку. Зібрали зразки документів і допомагаємо нашим родинам. Але це має зробити держава, аби в будь-якому населеному пункті рідні зниклого отримували таку пам’ятку”, – вважає Олена.
Про те, які кроки мають зробити рідні, коли військовий перестав виходити на зв’язок, читайте в матеріалі “Новинарні“:
Військовий загинув, а тіла немає: реальні історії та рекомендації юристів
Олена Бєлячкова з Медійної ініціативи за права людини презентувала підготовлений організацією аналітичний звіт “Як Україна розшукує зниклих безвісти внаслідок агресії Росії та підтримує членів їхніх сімей”. Його можна переглянути за посиланням.
Також Олена наголосила на проблемах мобілізації родичів зниклих безвісти. Такі люди мають право на відстрочку. Проте в деяких ТЦК просять рішення суду про визнання людини зниклою безвісти. Бєлячкова наголошує, що для відстрочки достатньо витягу з Єдиного реєстру зниклих безвісти за особливих обставин.
“У нас був випадок, коли родині, де є безвісти зниклий, ТЦК відмовили у відстрочці від мобілізації. Ми подали до суду, і він визнав такі дії незаконними”, – каже Олена Бєлячкова.
Разом із тим неврегульованим залишається питання родин цивільних зниклих, полонених та заручників. На думку Бєлячкової, відстрочку для них варто чітко прописати в законодавстві.
“Навіть коли підтвердилася загибель, я знаю випадки, коли людині повідомляють про це телефоном. І навіть не запитують, чи є хтось поруч у цей час. Іноді й фотографії тіл присилають”, – каже Анна Петрова. Її чоловік, прикордонник, зник 25 лютого 2022 року на Луганщині під час евакуації побратимів.
Фото: Наталія Найдюк / Новинарня
Так само, за словами людей, у сповіщеннях про зникнення досі перша фраза звучить так: “Зі скорботою сповіщаємо вам…”
“Я прошу і вимагаю від імені всіх родин зниклих і полонених замінити на державному рівні цю фразу. Вона вбиває в прямому сенсі слова”, – каже родичка зниклого.
За словами представника Шевченківського РТЦК в Києві Вадима Лук’янця, з 2023 року цю фразу зі сповіщення про зникнення виключили. Отже, такі випадки – це самодіяльність деяких ТЦК, за що вони можуть понести відповідальність.
Також на конференції багато говорили про те, що немає системної психологічної підтримки родин зниклих безвісти.
Тетяна Базалук з Дніпра та Надія Гур’янова з Кривого Рогу, які входять до спільноти родин зниклих безвісти 53-ї бригади, розповіли, що самі організовують психологічну допомогу для родин своєї бригади.
Групу підтримки таких родин створив і БФ “Веста”, цей проєкт називається “Коло своїх”. Керівниця фонду Богдана Левицька розповіла, що організація проводить також тренінги для представників держави, бізнесу, інших груп щодо етичної взаємодії з родинами зниклих.
Керівниця БФ “Веста” Богдана Левицька (ліворуч) і Олена Белячкова. Фото: Наталія Найдюк / Новинарня
У майбутньому психологічною підтримкою родин мають займатися цивільні соціальні служби та патронатні служби при бригадах.
Штаб-сержантка Ольга Кравченко очолює відділ роботи з родинами полонених та зниклих безвісти у Третій штурмовій бригаді. Вона розповіла, як працює з родинами зниклих безвісти.
“Родини перебувають у важкому психологічному стані. Тому вони не можуть запам’ятати, що їм потрібно буде зробити. Після того, як представник ТЦК доставив сповіщення, до роботи включаємося ми. Я проговорюю основні аспекти, а потім кажу, що надішлю алгоритм дій у письмовому вигляді. І прошу, щоб прочитали, коли буде змога. Надсилаю їм короткий порядок дій, орієнтую за термінами звернення. Також я веду телеграм-канал, де є всі ці посилання: людина тицяє пальцем і далі за інструкціями заповнює інформацію”, – розповідає Ольга.
Її колега при цьому оформлює всі потрібні документи, звернення, щоб полегшити родинам шлях пошуку та належного оформлення процесу.
Майор Вадим Лук’янець, начальник групи морально-психологічного забезпечення в рТЦК та СП Шевченківського району Києва показав пам’ятки, які вручає родинам зниклих безвісти разом із сповіщеннями.
Пам’ятка, яку вручають родинам зниклих безвісти представники Шевченківського РТЦК в Києві
Чоловік каже, що добровільно розробив їх разом з колегою після того, як у 2022-му масово пішли сповіщення про зникнення.
“Спочатку ми отримували питання від рідних, фіксували їх. Вони часто повторювалися. І от на основі найбільш повторюваних та тієї інформації, яку ми отримували зі штабів, розробили пам’ятку. При першій зустрічі одразу всього не обговориш, в людини земля йде з-під ніг… Тому ми вирішили залишати пам’ятку, де вказані мої контакти, і кроки, які має зробити родина. Я ж підтримую контакт з родиною протягом усього її шляху”, – переконує Лук’янець.
Схожі пам’ятки видають родинам і в Голосіївському районному ТЦК та СП Києва.
На конференції перед родинами виступили представники держави: від Уповноваженого з прав людини – Юрій Ковбаса, від Координаційного штабу – Вікторія Цимбалюк, від Мінсоцполітики – Володимир Хаджинов. Утім, їхні розповіді стосувалися переважно полонених та звільнених з неволі.
На жаль, практики етичного спілкування з родинами зниклих досі є рідкістю. Про це говорять представники цих сімей.
“Знаєте, як я дізналася про зникнення чоловіка? Він просто не виходив на зв’язок. Це 110-та бригада. І ніхто – ніякий командир, представник частини, ТЦК чи хтось інший – мені не повідомив, що він вважається зниклим безвісти. Я через тиждень почала дізнаватися про все сама. А куди йти? Ви в курсі, що багато родин навіть не знають, що їм треба йти в ТЦК і дізнаватися, куди поділася людина?” – обурюється Олена Ковальчук, чоловік якої зник 21 травня 2024 року.
“Я по соцмережах намагалася знайти хоч якісь координати 110-ї бригади. Ніхто не дає ніяких телефонів. Згодом я дізналася, що в частині знали про зникнення мого чоловіка вже через три дні. Мені ж по факту повідомили про це аж через півтора місяці: 20 червня ТЦК відправив запит на військову частину, відповідь прийшла ще за три тижні”, – додає жінка.
За її словами, рахунок чоловіка, де залишилася його зарплата, нині заблоковано. Також вона досі не отримала акту розслідування.
***
Такий досвід спілкування з родинами і їх підтримки, які мають Третя штурмова чи Шевченківський РТЦК, вочевидь, потрібно масштабувати. Це вже зараз можуть зробити люди на місцях, не чекаючи, поки їх зобов’яже закон. Адже що б там не казали про неповороткість системи, все ж вона – це передусім конкретні люди на посадах.
Читайте також:
У ЗСУ створюють єдину систему по роботі з членами сімей загиблих, зниклих безвісти, полонених: деталі
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
