Випадки смерті в полоні стали постійними. Родичі військовополонених із 36-ї бригади закликали звільнити рідних через екстракцію

Кількість смертей українців у російському полоні значно зросла через нелюдські умови утримання, катування, побиття, відсутність належного харчування і медичної допомоги. Особливо це стосується захисників Маріуполя, зокрема військовослужбовців 36-ї бригади морської піхоти ВМС ЗСУ.

Про це під час пресконференції заявили експертки Медійної ініціативи за права людини, а також родичі військовополонених 36-ї ОБрМП імені контрадмірала Михайла Білинського, поінформували “Новинарню” в МІПЛ.

“Нелюдські умови утримання призводять до того, що збільшується кількість загиблих в полоні. Якщо на початку вторгнення це були поодинокі випадки, то зараз ми це фіксуємо під час кожного обміну тілами. Росія намагається зробити все можливе, щоб причина загибелі полонених не була встановлена. Бо це стається або через катування, або через захворювання внаслідок неналежних умов утримання, або через загальне виснаження”, — зазначила виконавча директорка МІПЛ Тетяна Катриченко.

За її словами, Росія через відсутність будь-якого контролю та повне нехтування нею базовими принципами міжнародного права запровадила у місцях утримання українських військовополонених “право на насилля”, яке особливо жорстоко застосовується саме до захисників Маріуполя.

Олена Бєлячкова, координаторка родин полонених Медійної ініціативи за права людини, назвала цифри: “Ми отримуємо інформацію від родин тих, хто перебуває в полоні, та колишніх військовополонених. Під час спілкування з ними МІПЛ підтвердила уже 22 смерті в полоні. Але родичі заявляють про 160 смертей. Лише з останнього обміну тілами, за нашою інформацією, чотири людини померли саме в полоні. А у квітні була інформація про 11 загиблих у полоні”.

Бєлячкова акцентувала увагу на тому, що з полоненими 36-ї бригади в Росії поводяться надзвичайно жорстоко: “Загалом у полоні перебуває близько 1300 військовослужбовців 36-ї бригади. Коли повертають тіла, серед них є ті, кого закатували до смерті. І значна частка з них — це морські піхотинці”.

Звільнені з полону за обміном 03 листопада 2022 року бійці 36 обрмп ВМС ЗСУ. Архівне фото

“36-та бригада і зокрема 501-й батальйон, дуже рідно фігурують в обмінах. Більше того, так звані судові процеси, які Росія веде проти оборонців Маріуполя, ускладнюють обмін, оскільки після вироків полонених етапують для відбування незаконного покарання. Витягнути їх звідки дуже складно”, – констатувала правозахисниця.

Бєлячкова додала, що підтвердження перебування в полоні від Міжнародного комітету Червоного Хреста не є гарантією збереження життя військового.

Те саме стверджувала Мілана Компанієць, мати Юрія Гульчука, полоненого з 36 ОБрМП. Під час зустрічі в одному з комітетів Верховної Ради їм повідомили, що з початку повномасштабного вторгнення в Україну повернули 176 тіл тих, хто був у полоні. Близько 80 з них були підтверджені МКЧХ.

Мілана Компанієць розповіла, що вдалося дізнатися про умови утримання свого сина: “Я дізналася такі речі, які мені як матері краще було би не знати. Я ще й медик, тому добре розумію, що означають всі ці симптоми, про які розповідали хлопці, котрим вдалося повернутися. Близько трьох ложок каші, пів чашки чаю і дві тоненькі скибочки хліба — це вся їжа. Просто пити можливості теж нема — одна чашка води на вісьмох. Таке виснаження дуже швидко призводить до фатальних наслідків. 18 годин на добу їх примушують стояти. Мого сина добили електрошокером до паралічу ніг. Він втратив дар мовлення після чергових побоїв. Це може бути мікроінсульт чи інші ураження нервової системи”.

Ганна Бей, дружина військовополоненого Павла Бея, старшого матроса 501-го окремого батальйону 36 ОБрМП, заявила, що її чоловік втратив у полоні близько 35 кг ваги.

“Я вважаю, що це критичний момент дистрофії. Прошу також звернути увагу на те, що морпіхів звозять у Мордовську колонію. Там найгірші умови утримання і саме звідти часто повертають тіла закатованих полонених”, — зазначила Бей.

Юлія Петрик, дружина Микити Петрика, військовополоненого майора з 36 ОБрМП, висловила вимогу, щоб Україна під час подання списків на обмін враховувала тривалість перебування в полоні. Вона закликала повторити механізм екстракції.

“Наші рідні вже понад два роки в полоні. І треба звертати увагу на тих, хто перебуває там найдовше. А також на підрозділи, у яких найменший відсоток повернутих полонених, — зазначила жінка. — Якщо ж є можливість перевести військовополонених 36-ї бригади в іншу країну до кінця війни, як це було з командирами [з “Азовсталі”], яких передали в Туреччину, то ми, родичі, згодні на це. Адже там їм належно харчуватимуть, забезпечать медичною допомогою і нормальними умовами”.

Родичі військовополонених закликали світ і українську владу зробити все можливе, аби повернути з полону військових 36-ї бригади морської піхоти.

Читайте також:
“Ображає, коли кажуть, що з “Азовсталі” “виходили”, а наші – здалися в полон”. Дружина морпіха з 501 обмп – про боротьбу за визволення полонених захисників Маріуполя