“Найбільше в армії лякає невідомість, але йти наосліп – геть необов’язково”. Остап Українець – про свою мобілізацію і службу в ЗСУ

 

автор: Володимир Молодій

Наприкінці березня 2024 року письменник, перекладач і засновник YouTube-каналу “Твоя підпільна гуманітарка” Остап Українець мобілізувався до Збройних сил України. Повідомивши про це у фейсбуці, він зазначив, що вже перебуває в навчальному центрі.

У розмові з “Новинарнею”  Остап розповів про те, які враження в нього залишилися після табору базової військової підготовки, в якому підрозділі служить і чому має в телефоні цілу бібліотеку посібників з мінної безпеки.

“Був обмежено придатним і думав, що більше користі принесу на своєму місці в тилу. Але “на своєму місці” можна бути і в ЗСУ”

– Остапе, розкажіть про свою мобілізацію. Як ухвалили рішення йти служити?

– У мене це рішення було дуже розтягнене в часі. Я мав обмежену придатність через хвору спину, строкової служби не служив.

За кілька днів після повномасштабного вторгнення прийшов у ТЦК стати на облік, бо жив не за місцем прописки. Мені запропонували зразу мобілізуватися. А коли подав медичні документи – сказали: “ми вам подзвонимо”. На ВЛК навіть не направляли, бо то були перші дні, всім було не до того.

Перший рік я просто волонтерив в очікуванні дзвінка чи повістки. У квітні 2023-го отримав повістку і прийшов у ТЦК. Пройшов медкомісію. Оскільки маю вищу освіту і не пробував “відкосити”, мені запропонували поїхати на вступ до ВІКНУ (Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка – “Н”), на офіцерські курси.

Але туди мене не взяли за станом здоров’я. Як і в ДШВ та ще два навчальні центри. Я двічі їздив, після другого разу на мене трохи махнули рукою і сказали чекати дальшої мобілізації.

А цього року вже в ОТЦК уточнював дані по стану здоров’я, і там сказали, що з моїм станом я все одно зможу пройти навчання на полігоні Сил підтримки. Так і потрапив у ЗСУ.

Остап Українець на “Крижковому Арсеналі”

– Чи маєте якісь мотивуючі слова для тих, хто ще вирішує, мобілізовуватися чи ні? Які аргументи на користь мобілізації ви б навели?

– Дуже часто питання мобілізації крутиться навколо думки про “користь в тилу”. В мене принаймні десь такі думки й були: якщо вже я бозна-який солдат, можу бути корисним в тилу на своєму місці.

А справа в тому, що так само на своєму місці можна бути і в ЗСУ. Принаймні, якщо перейнятися цим питанням заздалегідь, мати підрозділ, до якого хочеш мобілізуватися і в якому хочуть бачити тебе.

Найбільше лякає невідомість, але геть наосліп іти необов’язково.

“Навчальний центр – це саме те, чого від нього й чекаєш…”

– Поділіться своїм досвідом проходження БЗВП (базової загальновійськової підготовки).

– Я не можу ані бігати далі за кількасот метрів, ані носити бронік чи шолом довше, ніж пару хвилин. Те, що я міг проходити загальну вогневу і тактичну підготовку з урахуванням цього – навіть перевищило очікування.

Просто загалом навчальний центр виявляється саме тим, чого від нього чекаєш: напівпольові умови, заняття від ранку до вечора, нормальне харчування, погане медзабезпечення.

Для того, хто хотів навчитись, можливості були. В нашій роті багато хто мав далі вчитися на саперів, завдяки їм у мене в телефоні ціла бібліотека посібників з мінної безпеки, які я хтозна-коли прочитаю.

– Було щось таке, що під час базової військової підготовки вас приємно здивувало?

– Власне, це те, наскільки армія, в яку я потрапив, відрізнялась від образу армії, який я “засвоїв” з дитинства, зокрема з дуже нечисленних історій про військо від мого хресного.

У стереотипному уявленні цивільної сім’ї перших декад Незалежности армія постає наскрізь забитою і затягнутою структурою, місцем фарбування трави й котіння квадратного. Велика частина мого цивільного інфопростору, за що спасибі російським ІПСО, повторювала радикальніші версії цього образу: нічому не навчають, дадуть по пів ріжка постріляти і все, зразу “на посадки”.

У підсумку було 20 лише стрілецьких вправ за 5 тижнів підготовки, а люди, з якими я проходив навчання ще у квітні, і зараз далеко не на передовій штурмують посадки.

Підготовка, яку часто подають як “набрати людей для затикання дір”, на практиці виявилась таки підготовкою, з інструкторами, які мотивовані були чогось навчити.

Хай не всі як один, але здебільшого. При тому я хоч як, але зміг ту підготовку пройти. Точно знаю, що є центри, де підготовка значно жорсткіша і важча.

У навчальному центрі ТрО ЗСУ. Ілюстративне фото

Звісно, паперова армія таки існує й забирає багато часу (я допомагав там із діловодством і знаю це з перших рук). Але в нашій навчальній роті найбільш “затягнутим”, еталонно подібним на негативний стереотип військового, був наш замкомвзводу – такий само курсант, а не інструктор чи начальник.

Читайте також:
“Вистрілюємо по кілька магазинів за один вихід”. Що таке БЗВП замість КМБ для мобілізованих у навчальному центрі Сил тероборони

“Часто розповіді знайомих про армію стосуються конкретного підрозділу і дуже умовно відображають загальну ситуацію”

– Маєте історію, яка найкраще характеризує той час, проведений на “полігоні”?

– Є така, і це власне історія про “негативні армійські стереотипи” і як вони працювали на ділі.

Субота, ПХД. Офіційно і російською “парково-хозяйствєнний дєнь”, неофіційно – “п**да хорошому дню”. Нам зранку повидавали реманент: мітли, граблі тощо. І настанова на роботу: сильно не спішіть, не перенапружуйтесь, не забувайте про перекури. Бо прибирання як такого там не сильно багато, але якщо раптом десь на території буде начальство, щоб у них не склалося враження, що курсанти нічого не роблять.

Ну, ми підмітаємо, згрібаємо траву – помаленьку і з перервами, як і було сказано. Надходить підполковник із того самого начальства. Всі беруться за реманент і починають прибирати активніше. Підполковник підходить: “Хлопці, куди ви так летите, то прибирання не втече. Станьте, перекуріть собі”…

Остап Українець. Фото з ФБ

– Що виявилося найкориснішим з отриманого на БЗВП?

– Певне розуміння того, як працює армійська структура. При мобілізації багато чого не кажуть, але

в навчальному центрі приходить розуміння, що ті ж інструктори так само багато чого й не знають.

Часто відповіді про “як воно в армії”, які можна отримати від знайомих, стосуються ситуації з конкретним підрозділом і загальну ситуацію чи досвіди відображають дуже умовно. Я отримував стрілецький ВОС, але наразі не виконую обов’язки стрільця. Тому не можу оцінити корисність загальної вогневої підготовки чи її відповідність реальним запитам – хоча знаю людей, які на бойових посадах ще з початку вторгнення і жодного разу не бували в стрілецькому бою.

А от знайомства з людьми, з якими нізащо не запізнався б у цивільному житті – це вже окремий приємний бонус до проходження навчання.

Читайте також:
“Натівському спецназу десь під Роботиним була б дупа — вони підготовлені до іншої війни”. Психолог, тренер і воїн Вальде Хан — про те, як змінилася армія за два роки великої війни

“Найскладніше у війську було звикнути не до життя за розпорядком, а до тік-токів від тих, хто саботує навушники”

– Наскільки складно було пристосуватися до різкої зміни побуту та життя за чітким розпорядком і командами?

– Якраз це було найпростішим. Я з 18 років пластую, маю досвід як польового життя, так і організації й підтримання оцього самого “життя за розпорядком і командами”, просто ж досі воно було не у військових умовах.

Звісно, звикання до такого розпорядку займає певний час, але набагато складніше було звикнути засинати під тік-токи від людей, які саботують навушники.

Остап Українець багато років належить до “Пласту”. Фото: Vikka.ua

– Де саме сьогодні служите і як обирали місце/посаду?

– Ще на початку цього року мене запросили в підрозділ, який займається переважно роботою з інформацією: в різних виглядах, від збору і аналізу до підготовки медіапродуктів чи, скажімо, лекцій для інструкторів. Я сказав, що приєднаюсь, якщо тільки вийде мобілізуватись.

І ось я зараз тут, вже більш ніж місяць працюю. Коли пробував мобілізуватися торік, так само ішов на запрошення конкретного підрозділу, але тоді, як уже казав, не склалося.

Загалом я виходив з того, що навіть деякі легкі фізичні навантаження для мене непідйомні, тому шукав змоги робити те, що вже знаю і вмію, але так, щоб це відповідало якимось цілям у Силах оборони. Бо одне діло казати, що ти робиш якісь потенційно корисні для держави речі, коли насправді займаєшся своїми справами так, як ти їх бачиш. А інше – коли хай навіть те саме робиш у межах ширшої структури.

Загалом же в навчальному центрі трапилась не одна людина, котра вже по ходу справи для себе зрозуміла, що є речі, які вона мотивована і зацікавлена робити для ЗСУ, але тепер невідомо, чи зможе. Бо вже з навчального центру потрапити в бажаний підрозділ буває значно, значно важче.

– Чи можете сформулювати загальне враження про армію з того, що бачите на сьогодні на службі?

– Гадаю, ні. Я теж бачу дуже вузький зріз того, чим є армія. З трохи ширшим зрізом армійського життя контактую опосередковано – через колег, друзів тощо.

Але саме запитання вважаю підступним. У навчальному центрі багато хто для себе обирав фокусуватись на проблемах чи ситуативних недоліках (які звісно що були) і за цими проблемами робити висновок про армію загалом. Бо навчальний центр – то твій перший мікросвіт всередині армії, мозок сам хоче проводити аналогії.

А воно так не працює. Проблеми навчального центру – то проблеми одного навчального центру. Може, вони й більш системні, але ж звідки знати.

Так само досвід служби в одному, до того ж не бойовому підрозділі – це абсолютно не досвід армії як такої. І от мені здається, що не робити глобальних висновків за власним обмеженим досвідом – це річ, якої трохи бракує в публічній риториці про військо.

Читайте також:
Піхотинець Максим Алещенко “Відьмак“: Під час обстрілів довелося сидіти на прикопаному в бліндажі м**калеві — смердів він нестерпно


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.