автор: Ірина Костенко
«Історія Росії починається з Русі». Цей міф лежить в основі «русского міра» – імперської ідеології, якою Росія задовго до широкомасштабної агресії окупувала мізки мільйонів голів в Україні і світі.
Як засвідчує війна, звільняти території від танків вдається значно швидше, аніж зазомбовані голови від віри в «триєдиний народ». І тут дивуватись нема чому – адже «русскому міру» не страшні ударні дрони чи арта. Відтяти голову йому можна лише просвітництвом і потужною популяризацією правдивої історії України.
Для цього в Україні існують численні інституції, але – попри 33 роки незалежності і десять років російсько-української війни – до оборони держави вони приступили лише заледве.
І тому в Русь-Росію і «триєдиний народ» сьогодні незламно продовжують вірити у світі. З проявом такої «віри» нещодавно зіткнулася народна депутатка Наталія Піпа аж у Британії, коли ознайомилася з історичною енциклопедією 2023 року видання, у якій згідно з міфологемами «русского міра» і заявами диктатора Путіна, запевняють, що історія Росії починається з Русі.
Варто нагадати, що академік Михайло Грушевський спростував цей засадничий кремлівський міф ще на початку ХХ століття, коли науково довів, що тисячолітня княжа Русь – це була перша українська держава, і створив її український етнос, а не примарний «триєдиний народ».
Михайло Грушевський. Колаж
Аргументи академіка представлені у 50 томах його наукових праць. Упродовж останніх ста років вагу висновків Грушевського примножили своїми фундаментальними працями десятки іменитих науковців – Кримський. Єфремов, Полонська-Василенко, Оглоблин, Дорошенко, Крупницький, Брайчевський, Дашкевич, Півторак, Висоцький та ін.
Але біда в тому, що наукові висновки академіка Грушевського і його послідовників, з часів сталінського терору і дотепер, лишаються нелегітимними в українських академічних та освітніх інституціях. Тож невідомо, як і звідки громадянам України (не кажучи вже про укладачів британської енциклопедії) можна почерпнути знання про Русь – першу українську державу.
Приміром, заманеться комусь пошукати відповіді на такі запитання у найавторитетнішій історичній установі України – Інституті історії України НАНУ. А зась. Бо на сайті Інституту в статтях у темі «Русь» чи «Київська Русь» із вчення Грушевського про першу українську державу немає і слова.
Натомість пишуть, що «Київська Русь – середньовічна держава сх. слов’ян ІХ–ХІІІ ст.» (східні слов’яни – це українці, росіяни, білоруси – Авт.). Тобто все у повній відповідності до «вчення» міжнародного злочинця Путіна про «триєдиний народ».
Читайте також:
Русь, Росія, Міносвіти України і нормани. Відкритий лист до Олени Зеленської у темі “Історії” Грушевського
Неймовірно, але певною мірою у відповідності до пропаганди Путіна про «історію України, яка починається з XVI століття» зробив заяву і міністр освіти та науки України Оксен Лісовий. Він повідомив, що обов’язковим знанням історії України віднині стає: «лише період XVI-XXI ст., адже саме цей історичний період є дуже важливим для формування у молоді цілісного розуміння нашого минулого та його зв’язку із сьогоденням».
Тобто в розпал війни за ідентичність міністр освіти пропонує прибрати з цілісного розуміння української державної історії 500 років?!
Невже Оксен Лісовий не знає, що наукові висновки Михайла Грушевського про Русь – першу українську державу – лежать в основі тексту Акту проголошення Незалежності України 1991 року, де чітко сказано: «…продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні…»? Чи міністр освіти бажає виховати покоління, яке перепише цей текст?
До речі, в Росії написали нові підручники з історії у відповідності до бачення «історика» Путіна і тепер масово доправляють їх на окуповані українські території. Чи не подібні підручники надійдуть і в українські школи? І як би то запитати пана міністра – чи він курсі справи за що, власне, Україна сьогодні воює?
Далі. Нещодавно в інтерв’ю американському журналісту Такеру Карлсону Путін старанно тлумачив так звану «норманську теорію» щодо походження Русі. І саме цю теорію тепер обов’язково має знати українське учнівство. Бо її запровадили до «Навчальної програми для закладів загальної середньої освіти» Людмила Гриневич та Вадим Арістов – співробітники академічного Інституту історії України. Прикметно, що теорія академіка Грушевського про автохтонне походження Русі – як держави, так і народу – українським науковцям не сподобалася.
Збагнути історію України з праць сучасних істориків ще складніше. Напередодні широкомасштабної агресії один з найпопулярніших авторів, професор Ярослав Грицак у своєму нарисі «Подолати минуле» написав, що тисячолітня держава «Русь не була ані російською, ані українською», і взагалі «нагадувала Ост-Індійську торгівельну компанію».
Чому ж так? А невідомо. Бо, на відміну від висновків Грушевського про Русь – першу українську державу, за якими стоять пів сотні томів наукових праць, плюс щонайменше стільки ж монографій і досліджень його послідовників, знайти за висновками Грицака авторських досліджень поки що не вдалося.
Як, до речі, не вдається знайти поважні академічні джерела, на підставі яких уже у розпал широкомасштабної війни професор Грицак запевняв, що української мови в часи княжої Русі «не существовало».
Насправді це науково доведений факт, що українська мова не лише була розмовною мовою стародавнього Києва, але на ті часи вже «були сформовані її основні особливості» (академік Григорій Півторак).
Читайте також:
Тисячу років тому кияни розмовляли українською. На згадку про академіка Агатангела Кримського
До скарбниці фактажу у темі давності української мови нещодавно додався ще один незаперечний доказ – Галицько-Волинське Євангеліє ХІІ століття. Видавництво «Горобець» у межах програми «Повертаємо в Україну культурну спадщину» випустило приватним коштом факсимільну копію староукраїнського рукопису, оригінал якого свого часу змародерила Московія, де він перебуває і донині.
Презентація видання відбувалася у Софії Київській. Для участі у події просто з фронту прибув Віктор Мойсієнко – член-кореспондент НАН України, професор Житомирського університету, автор пояснювальної статті до середньовічного тексту, а нині офіцер ЗСУ.
Досліджуючи Євангеліє, Віктор Мойсієнко дійшов висновку, що
мова манускрипту незаперечно свідчить про тисячолітню тяглість української мови
– бо в його тексті представлено сотні слів і мовних форм сучасної української мови (і жодного – з російської). Таким чином, історична концепція академіка Грушевського про Русь-Україну отримала ще один потужний доказ. Віктор Мойсієнко називає цей доказ «осиковим кілком у труну «русского міра».
Безумовно, так все і має спрацювати. Але за умови, коли подібні аргументи укупі з правдивою національною історією (а не її фальсифікатом) стануть надбанням усього суспільства, а не лише вузької групи фахівців.
Для цього вже давно пора провести відкриті парламентські слухання за участю урядовців, НАН України, істориків, представників громадськості. За результатом слухань доручити уряду виділити кошти на державне замовлення щодо видання історії України, базованої на авторитетних історичних дослідженнях, а не пропагандистських фейках Московії.
Коли нарешті така історія з’явиться і дасть українському суспільству аргументоване пояснення щодо нашої минувшини, ключових подій, єдиного пантеону героїв тощо, вона обов’язково стане основою формування історичної (або колективної) пам’яті – найважливішої умови національного самоусвідомлення. А відтак і вирішальною зброєю нашої перемоги у цій страшній війні за ідентичність, або ж, як влучно означив професор Віктор Мойсієнко, «осиковим кілком у труну «русского міра».
Читайте також:
Чи прочитає професор Тімоті Снайдер історію академіка Михайла Грушевського?
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
