“Нема “Чеки” – тепер буду я”. Журналіст із Литви Міндаугас Йошунас вирішив мобілізуватися до ЗСУ парамедиком-добровольцем після загибелі Ірини Цибух

Литовський журналіст та волонтер Міндаугас Йонушас заявив, що долучиться до лав Збройних сил України як парамедик-доброволець. До цього рішення його спонукала загибель парамедикині добровольчого батальйону “Госпітальєри” Ірини Цибух з позивним “Чека”.

Про це журналіст розповів на своїх сторінках у Facebook та Instagram, підкресливши, що також пройде курси за цією спеціальністю.

“Я хотів би зробити коротку заяву. Те, що я зараз скажу, може когось здивувати, а для когось не стане великою несподіванкою. Я вирішив піти в армію. І пройти курси, щоб допомагати парамедикам на фронті. На цьому поки що все”, – написав Йонушас.

У коментарі “УП.Життя” він розповів, що до такого рішення його спонукала загибель парамедикині “Госпітальєрів” Ірини “Чеки” Цибух. Йонушас зазначив, що не знав Ірину “Чеку” особисто, проте вони дружили на Facebook. Іноземець з теплом відкликається про українську колегу-журналістку та натхненно розповідає про її службу в “Госпітальєрах”, повністю поділяючи її погляди та цінності.

“Я вирішив стати медиком-добровольцем. Нема “Чеки” – тепер буду я. Смерть цієї Героїні спонукала мене до мобілізації. Я не романтизую фронт, а лише хочу спробувати зробити все, що мені під силу, щоб Україна жила. Для мене фронт не дорівнює лише смерті. Служба у моєму розумінні полягає у тому, щоб врятувати кожне життя українця. А також – дати рідним бійців можливість бачити солдата живим, спілкуватись з ним, бачити його успіхи у реабілітації тощо”, – сказав він.

Міндаугас Йонушас також висловив думку, що багато українських військових виживають завдяки добровольцям, які рятують їхні життя.

“Скажу по секрету, я теж як “Чека” хотів би створити сім’ю, завести дітей, облаштувати дім та вирощувати помідори. Для мене це було б символічним нагадуванням про цю відважну бойову медикиню”, – сказав волонтер.

Від початку повномасштабного російського вторгнення Міндаугас Йошунас займався волонтерством і допомагав збирати гроші для української армії. У травні 2024 року він також став послом реабілітаційного центру “РеабіЦентр”.

Читайте також:
“Важливо, щоб її справи були продовжені”: Зеленський у зверненні прокоментував загибель госпітальєрки Ірини Цибух
У мережі опублікували посмертний лист Ірини Цибух, написаний рік тому

Парамедикиня добровольчого батальйону “Госпітальєри” 25-річна Ірини Цибух із позивним “Чека” загинула 29 травня під час ротації на Харківському напрямку. Життя “Чеки” обірвалось буквально за кілька днів до її Дня народження: 1 червня парамедикині мало б виповнитись 26 років.

Ким була Ірина Цибух

Ірина Цибух народилася народилась у 1998 році у Львові, закінчила Національний університет “Львівська політехніка”. З 2015 року вона їздила у Донецьку та Луганську області як військова парамедикиня. До повномасштабного вторгнення РФ дівчина працювала менеджеркою Департаменту регіонального мовлення Суспільного: готувала міжрегіональні спецефіри, втілювала грантові проєкти та знімала документальні фільми, була медіатренеркою. Поза роботою брала участь в освітніх проєктах, де розвивала критичне мислення та медіаграмотність дітей у школах.

Повномасштабне вторгнення застало Ірину на сході України: 22 та 23 лютого 2022 року в Покровську та Краматорську вона презентувала свій документальний фільм про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини, яким бракує інклюзії. 24 лютого презентація мала відбутися в Сіверськодонецьку, а наступного дня — в Києві. Але домівки героїв фільму Ірини Цибух опинились у російській окупації, а вона повернулася до лав добровольчого батальйону “Госпітальєри”, де відбула кілька ротацій на передовій ще з 2014-го. У складі батальйону Ірина забезпечувала евакуацію поранених бійців із найгарячіших місць і надавала домедичну допомогу.

“В інтерв’ю для “ELLE Україна” 30 липня 2022 Ірина говорила: “Я така ж молода дівчина, як будь-яка у Франції чи Іспанії. Ми відрізняємося тільки тим, що на нашому кордоні тоталітарний режим, котрий напав на країну, яку я дуже люблю. Мені подобається подорожувати, але жити я хочу тут. І тому я захищаю свою країну, тому й готова померти, щоб мати волю у своїй країні”.

Ірина врятувала чимало бійців, неодноразово ризикуючи власним життям під час евакуацій. Крім того, регулярно з’являлась у медіа, надавала інформацію колегам журналістам щодо роботи парамедиків та медиків у зоні бойових дій, інформувала про можливості навчання й підготовки добровольців для надання якісної домедичної допомоги, розповідає “Суспільне”.

“Думаю, щоб не бачити війни на власні очі, треба бути сліпим. Натомість, щоб уникати розуміння, що твоя участь у війні є обов’язковою – треба бути інфантильним ідіотом і мені шкода тих цивільних людей, які вірять, що їх щось врятує від участі у цій війні”, — 8 жовтня 2023, інтерв’ю виданню “Букви”.

Разом із колегами з Суспільного Ірина стала переможницею конкурсу професійної журналістики “Честь Професії” у 2021 році у категорії “Найкраща публіцистика в локальному медіа” та фіналісткою у номінації “Найкращий репортаж” у 2018 році. У листопаді 2023-го отримала відзнаку від президента України орден “За заслуги” III ступеня, у березні 2024 року стала лауреаткою премії “УП 100. Сила жінок”.

Читайте також:
У Києві попрощалися з парамедикинею батальйону “Госпітальєри” Іриною “Чекою” Цибух
На прощанні з загиблою Іриною Цибух “Чекою” на Майдані заспівають 10 пісень, які вона сама обрала. СЛУХАТИ, ВИВЧАТИ