автор: Максим Омельченко
Російська пропаганда та найняті західні лобісти намагаються залякати українську владу й суспільство “санкціями Заходу” у разі ухвалення законопроєкту про обмеження впливу так званої “УПЦ” Московського патріархату.
Чи справді Захід може припинити підтримку України через “утиски” прихильників московського православ’я? Чому Кремль так боїться втратити закамуфльовану під церкву агентурну мережу?
Про все це – в оглядовому матеріалі “Новинарні” щодо урядового проєкту закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій”, який готується до ухвалення у Верховній Раді України.
“Безпрецедентний скандал в історії українського парламентаризму”. Так встигли охрестити подію, що трапилась 15 березня. Тоді на ім’я керівництва Верховної Ради України надійшов лист від американського лобіста Роберта Амстердама, який містив неприховані погрози для українських народних депутатів – усіх, хто проголосує за законопроєкт №8371.
Громадянин США, керівник юридичної компанії “Amsterdam & Partners LLP” пообіцяв домогтися для народних обранців “санкцій” і “кримінальних справ” по всьому світі – нібито за “утиски вірян” так званої “Української православної церкви” Московського патріархату. Фактично – спробував втрутитися у внутрішні справи суверенної держави.
Роберт Амстердам, американський лобіст
Лють лобіста “УПЦ” МП викликало рішення Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики, який 5 березня рекомендував ухвалити в другому читанні ініціативу, внесену урядом понад рік тому та прийняту Радою за основу у жовтні 2023 року.
Законопроєкт, що так дратує Кремль і його симпатиків, передбачає заборону діяльності в Україні Російської православної церкви – головного ідеологічного рушія збройної агресії РФ та вбивства українців. Його положення також пропонують обмежити роботу церковних організацій, афілійованих з РПЦ. Їм законодавці хочуть дозволити добровільно відмовитися від зв’язків із країною-агресором, інакше – позбавити їх права користуватися державним і комунальним майном.
Російська пропаганда та друзі Кремля на Заході називають цю законодавчу ініціативу “законом про заборону Української православної церкви” (маючи на увазі Московський патріархат). Лобісти московської конфесії волають на весь світ про “переслідування християн” і тиснуть на українську владу, вимагаючи зупинити законодавчі зміни.
Лист від 15 березня став такою собі кульмінацією намагань Москви зберегти свою найбільшу агентурну мережу, що продовжує діяти всередині воюючої України. Його відверто хамський зміст вражає відчуттям безкарності автора (чи колективу авторів?). Водночас така неприкрита спроба шантажу показує, наскільки Росія та її прихильники бояться звільнення мільйонів українців із духовної неволі.
“Поява цього листа не була несподіванкою, але несподіванкою був тон – абсолютно неприйнятний. Насправді я думаю, що
ніколи за часи незалежності України український парламент таких листів не отримував. Бо він містить у собі прямі погрози карними справами для – наголошую – всіх народних депутатів Верховної Ради,
– зазначив в ефірі “Суспільного” голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв (“Слуга народу”). – Це зазіхання, вочевидь, просто на гідність народних депутатів України.”
Микита Потураєв, голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики
Лист переказує абсурдні тези російської пропаганди (чого вартий пасаж про те, що українська влада “краде вівтарі українського народу”, брехню про “кампанію терору” проти “УПЦ” МП, “експропріацію урядом тисяч церков”), апелює до фейкової “канонічності” Московського патріархату в Україні, абстрактного “міжнародного права” без наведення конкретних норм і, чомусь, Акту Магнітського – законодавчого механізму США для накладання санкцій проти російських чиновників.
Роберт Амстердам, чиїм іменем підписаний лист – одіозний правник, який, як з’ясували ЗМІ, від жовтня минулого року надає лобістські послуги Російській православній церкві в Україні, отримуючи зарплатню від підсанкційного олігарха Вадима Новинського.
Торік цей лобіст “УПЦ” МП дав інтерв’ю проросійському пропагандисту Такеру Карлсону, озвучивши ту саму брехню про “захоплення храмів” і “переслідування вірян” в Україні. У соцмережі Х (колишній Twitter) маніпулятивне відео зібрало понад 100 млн переглядів за три дні, його перепостив і власник інформаційного майданчика мільярдер Ілон Маск.
І Амстердам, і Карлсон у зв’язці з російськими пропагандистськими ЗМІ, пулом прокремлівських “експертів” і інтернет-ботів намагаються маніпулювати суспільною думкою на Заході, дискредитуючи Україну, впроваджуючи наративи про “корумповану державу, де не дотримуються прав людини”.
На це підґрунтя лягають наступні пропагандистські тези: “Україна нічим не краща за Росію”, “Україну не потрібно підтримувати, тоді вона буде змушена капітулювати і війна припиниться”.
Частиною цієї ворожої інформаційної кампанії є і так звана “УПЦ” Московського патріархату. Її представники та пов’язані з нею інформаційні ресурси поширюють ідентичні наративи. Це підтверджують, зокрема, методички, вилучені в “журналістів” так званого “Союзу православних журналістів” і “Першого козацького” – пропагандистських рупорів “УПЦ” МП в Україні – під час обшуків СБУ 12 березня. Члени цих агентурних мереж, що мали прямий зв’язок із ФСБ, закидали в інформпростір фейки про “заборону християнства в Україні”, “захоплення храмів” тощо.
“Для мене це (лист Амстердама – Авт.) додатковий аргумент на користь того, що цей закон має бути ухвалений, – заявив в ефірі “Суспільного” народний депутат, член гуманітарного Комітету ВР Володимир В’ятрович (“Європейська солідарність”).
Народний депутат, історик Володимир В’ятрович. Фото: Суспільне
– Ми прекрасно розуміємо, що питання існування Російської православної церкви, її філій чи афілійованих з нею організацій в Україні – це питання національної безпеки. І повномасштабна війна проявила наскільки інфільтрована ця структура російською агентурою, наскільки вона відверто ворожу позицію займає до всього українського. Зараз ми бачимо, що ця структура намагається працювати проти України в глобальному вимірі. Тому ми маємо серйозно працювати, щоб відбивати ці атаки не тільки в Україні, а й комунікувати з представниками світового політикуму, пояснюючи, що насправді відбувається”.
Так звана “УПЦ” Московського патріархату виявилася найбільш стійкою з усіх російських структур, які діяли в Україні до початку російсько-української війни. Розмови про необхідність обмежити її вплив ведуться ще з 2014 року, коли клір МП масово переходив на бік окупантів у Криму та на Донбасі, а окремі монастирі ставали базами для російських бойовиків. Упродовж наступних восьми років, поки тривала війна, так звана “Українська православна церква” на чолі з митрополитом Онуфрієм (Березовським), членом священного синоду РПЦ, навіть не думала виходити з-під підпорядкування Москви та хизувалася належністю до “русского міра”. Ієрархи московської конфесії відкрито озвучували російські пропагандистські наративи, заявляючи про “громадський конфлікт” на Донбасі та закликаючи до миру на умовах Путіна.
У 2018-2019 роках так звана “УПЦ” МП проігнорувала процес створення помісної автокефальної Православної церкви України, хоча ПЦУ отримала томос від Вселенського патріарха. Ієрархи московської церкви були запрошені на Об’єднавчий собор 15 грудня 2018 року, але демонстративно його проігнорували, вкотре засвідчивши вірність Москві.
Верховна Рада тоді ухвалила закон “про перейменування”: зобов’язала релігійні конфесії, що підпорядковуються центру в РФ, відобразити це у своїй назві. Проте “УПЦ” МП відмовилася виконувати норми законодавства.
“РПЦ в Україні – ця квазірелігійна організація – остання надія Путіна в Україні.
Ми бачимо, що проросійські партії заборонені, проросійські сепаратистські організації переслідуються, їхні активісти або виїхали у Росію, або десь сховались у Європі. У Москви залишається єдина розгалужена мережа в Україні, яка називається РПЦ в Україні і камуфлюється під назвою “УПЦ”, – наголошує релігієзнавець, речник Генерального штабу Збройних сил України Андрій Ковальов. – Представники цієї організації проникли аж до рівня села. Вони представлені в районних центрах, обласних центрах. Більш впливової активної організації, яка просувала б наративи “русского міра”, в Україні немає”.
Речник Генштабу ЗСУ Андрій Ковальов. Фото з ФБ
З початком широкої війни у 2022 році сталося “дежавю” – повторення 2014 року, але в більших масштабах. Священники “УПЦ” МП, які опинилися на окупованих територіях, масово співпрацювали з росіянами. В окремих випадках навіть були співучасниками російських звірств (як-от у Бородянці на Київщині), передавали окупантам координати українських військових, коригували артилерійський вогонь.
Загалом за перших півтора року після початку вторгнення РФ Служба безпеки України викрила 68 кліриків московської церкви, зокрема 14 митрополитів, які працювали на окупантів. 19 зловмисників отримали судові вироки. Двох засуджених колаборантів вдалося обміняти на полонених українських воїнів.
Читайте також:
Україна віддала за обміном попа-колаборанта МП, засудженого на 7 років тюрми
“У цій так званій “церкві” не всі колаборанти та зрадники, але чомусь всі колаборанти та зрадники – вихідці з цієї церкви, – зауважує настоятель храму Різдва Христового в Києві, протоієрей Православної церкви України Миколай (Салабай). – Московський патріархат не можна сприймати, як церковну, як релігійну організацію. Ця організація є повністю керованою російськими спецслужбами”.
Отець Миколай Салабай. Фото: Храм Різдва Христового (Православна церква України)
“Чи знаємо ми бодай одного представника протестантських номінацій – п’ятидесятників, адвентистів, хто був засуджений в Україні за державну зраду? Хоча б підозрювався у державній зраді, роботі на російських окупантів, колабораціонізмі? Хоча б одного представника ПЦУ, хоча б одного представника римо-католицької церкви, греко-католицької церкви? Ні, немає таких справ. Натомість, державні зрадники, засуджені за колабораціонізм за дивним збігом обставин виявляються досить дисциплінованими практикуючими вірянами РПЦ в Україні. Або є священнослужителями цієї церкви”, – додає релігієзнавець Андрій Ковальов.
Фото: СБУ
Незважаючи на це, станом на третій рік великої війни з Росією церква, підпорядкована Москві, – не заборонена і не в катакомбах. Більше того, нові відкриття ЗМІ та правоохоронних органів доводять: прибічники “русского міра” в рясах вже відійшли від шоку 2022 року та ведуть антиукраїнську діяльність з неприхованим зухвальством.
Храми та монастирі, контрольовані “УПЦ” МП, – це, мабуть, наразі єдині місця в Україні, де можуть відкрито прославляти Росію і молитися за патріарха РПЦ Кіріла – одного з головних ідеологів геноциду українців (нещодавно в мережі з’явилося відео такої молитви у Введенському монастирі в Києві).
Також у цих храмах зберігають російську пропагандистську літературу, яку СБУ вилучає при кожному другому обшуку інституцій МП.
Для російських спецслужб парафії Московського патріархату – зручні осередки для вербування агентів, поширення антиукраїнської агітації.
16 березня “24-й канал” показав сюжет про російських пропагандистів – вихідців зі структур Московського патріархату в Україні. Журналісти побували у храмі Луки Кримського у Києві, де раніше служили одіозні діячі “роспропу” Андрій Ткачов і Руслан Калинчук. Під час спілкування з парафіянами з’ясувалося, що своїх колишніх “духовних отців” вони не засуджують, а навпаки – виправдовують і навіть схвалюють. Одна з жінок не приховувала, що чекає приходу росіян і порадила журналістам “бєжать із Кієва”. Тим часом клірики храму намагалися агресивно перешкодити роботі знімальної групи.
Служитель т. зв. “Української православної церкви” Московського патріархату Руслан Калинчук
Цікаво, що Руслан Калинчук – самозваний “православний місіонер”, який впродовж останніх місяців став регулярно з’являтися в ефірах російських пропагандистських ЗМІ і є ведучим радіо “Радонеж”, – втік з України до РФ лише торік. До цього був співробітником “медійного блоку” “УПЦ” МП, зокрема викритих Службою безпеки видань “СПЖ” і “Перший козацький”. У своїх публікаціях уродженець Івано-Франківщини розпалював ворожнечу проти Православної церкви України та Вселенського патріархату. Нині – відкрито виступає за знищення України та вбивства українців, прославляє російську окупаційну армію.
Скільки таких українофобів, “сплячих” агентів російських спецслужб залишається у структурі Московського патріархату?
Урядовий законопроєкт №8371 – це не перша ініціатива українських парламентаріїв, яка мала на меті обмежити вплив Московського патріархату в Україні. Зокрема, так і не стала дієвою норма, ухвалена в грудні 2018 року, що зобов’язує конфесію змінити свою назву.
Вже після початку повномасштабного вторгнення РФ низка обласних, міських, районних рад звернулася до Верховної Ради з вимогою негайно ухвалити закон про заборону діяльності “УПЦ” МП в Україні. Проте зробити це одним розчерком пера, навіть за наявності твердої політичної волі, неможливо. Адже під парасольцою “УПЦ” ховаються тисячі різних юридичних осіб – парафій, єпархій, братств, псевдоЗМІ тощо. Крім того, законодавчі зміни мають бути юридично бездоганними. Адже ворожа пропаганда буде розглядати кожну норму під лупою, щоб притягнути за вуха “релігійні переслідування”.
“Суспільство шукає чудодійної таблетки для того, щоб одним законом, одним актом розв’язати те, що накопичувалось тут століттями, – зауважує релігієзнавець Олександр Саган. – Сьогоднішньої законодавчої бази цілком достатньо для того, щоб досягти кінцевих цілей нового законопроєкту №8371. Але влада не хоче робити практичних кроків з реалізації вже діючого законодавства”.
Олександр Саган
На думку цього експерта, новий закон теж не стане панацеєю у боротьбі з деструктивним впливом “УПЦ” МП. Адже максимальна санкція, яку він передбачає – це припинення юридичної особи. А релігійні організації, згідно із законодавством, можуть вести свою діяльність і без такого статусу.
Із тезою про неефективність документа не погоджується голова профільного комітету Верховної Ради Микита Потураєв. Він закликає критиків не атакувати ініціативу, а вносити свої пропозиції для її поліпшення. Адже мета у всіх спільна – захистити національні інтереси.
“Держава повинна мати такий важіль. І якщо вам болить наявність російської церкви, то ось вам закон, дорогі громади, віряни, аналітики, – працюйте разом, – заявив народний депутат від “Слуги народу”. – Це, звісно, важче, аніж писати статус у соцмережах, але куди шляхетніше”.
Релігійна оглядачка, журналістка “Укрінформу” Ярослава Міщенко (“Лана Самохвалова”) також вважає, що ухвалення законопроєкту – на часі, навіть якщо він вийде і недосконалий.
“Український політичний досвід показує, що часто начебто “сирі” закони, прийняті тоді, коли відтягувати було не можна, – і дотягувалися, і виписувалися, і “вистрілювали”. Взяти хоча б Конституцію з її “конституційною ніччю”, або закон про книжковий імпорт, або – дубляж українською”, – зауважує пані Ярослава.
Народний депутат, голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності минулого скликання Микола Княжицький (“Європейська солідарність”), своєю чергою, зазначає, що законопроєкт 8371 уже суттєво допрацювали перед другим читанням, зробивши дієвішим.
З-поміж іншого, документ вперше пропонує визначення поняття “ідеологія русского міра” і встановлює можливість запровадження санкцій проти релігійних організацій і діячів, які її пропагують.
Що ж стосується структур, афілійованих з РПЦ, то їм законодавці дають змогу усунути виявлені порушення: прибрати ворожу ідеологію зі статуту, припинити контакти з центром у державі-агресорці. В разі ігнорування цих вимог, суд розгляне ліквідацію такою організації.
Микола Княжицький під час розгляду поправок до мовного законопроєкту. Верховна Рада VIII скликання, 2019 рік. Фото: ФБ Ірина Геращенко
“З огляду на той спротив, з яким ця ініціатива стикається, прийнята комітетом редакція надає ефективні інструменти для боротьби з використанням релігійного прикриття для ведення війни проти України”, – написав Княжицький у своєму Facebook.
“Кожен українець знає, що Російська православна церква є частиною кремлівського режиму, – додає нинішній голова профільного комітету Микита Потураєв. – Навіть у резолюції Європарламенту від 2022 року зазначено, що РПЦ надає теологічне обґрунтування вторгненню в Україну та вбивствам українців. Якщо релігійна організація хоче бути частиною РПЦ, то зрозуміло, що це немає нічого спільного з християнством, православ’ям, свободою совісті та віросповідання. Це їхній свідомий політичний вибір – бути прямими агентами Кремля. Вони мають визначитися: вони кремлівська політична інституція чи українська церква?”
Читайте також:
Моспатріархат не дав українським військовим помолитися у печерах Києво-Печерської Лаври
Чи загрожує Україні втрата західної підтримки у разі ухвалення закону про заборону РПЦ? Цим погрожують прибічники Московського патріархату: мовляв, на Заході, а особливо в консервативних Сполучених Штатах, свобода віросповідання – понад усе, а отже, будь-які обмеження щодо організацій, які називають себе релігійними, – це те, що начебто зробить Україну токсичною в очах західних виборців і політиків.
По-перше, звучить дивно, коли про права людини та демократичні цінності згадують прихильники московського православ’я – тоталітарного за своєю суттю. По-друге, як бачимо, для блокування допомоги Україні не потрібні якісь надзвичайні підстави. Достатньо того, що певні політичні сили на Заході хочуть таким чином виторгувати для себе ті чи інші дивіденди.
Історики та релігієзнавці також нагадують, що у минулому Європи та США
є достатньо прецедентів обмеження впливу пов’язаних із ворогом релігійних організацій в умовах війни.
“Я хочу нагадати, що в час, коли США проголосили свою незалежність, фактично, було запроваджено відповідальність за публічну молитву за Британію, британського монарха. Вона прирівнювалася до державної зради, – розповідає релігієзнавець і військовослужбовець Андрій Ковальов. – Тобто англіканська церква, літургійна практика якої передбачає молитву за британського імператора, за британський народ, ставилася поза законом у США. І досі цього закону в Сполучених Штатах ніхто не скасував”.
Своєю чергою, Микита Потураєв ставить західним захисникам Московського патріархату риторичне питання: “Чи наявні у ваших країнах мечеті, які напряму підпорядковуються Тегерану? Якщо нам дадуть адреси таких релігійних організацій, то ми, можливо, будемо щось обговорювати”, – сказав нардеп в ефірі “Суспільного”.
Голова гуманітарного комітету Верховної Ради додає, що ситуація з тиском на законодавчий орган з боку пов’язаних із Кремлем лобістів має стати стимулом для об’єднання різних політичних сил навколо питання національної безпеки. Зокрема, слід докладати максимум зусиль для висвітлення української позиції за кордоном.
“Має бути сформована потужна делегація за участі народних депутатів із різних фракцій і груп, за участі представників Всеукраїнської ради церков, яка, хочу наголосити, підтримала цей законопроєкт. Щоб ця делегація виїхала до Сполучених Штатів і провела там серйозну роз’яснювальну роботу. Я переконаний, що ми тоді зможемо цю ситуацію переламати”, – зазначив Микита Потураєв.
Фото: Православна церква України
18 березня Комітет ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики звернувся до Служби безпеки України у зв’язку з погрозами на адресу парламентаріїв. Депутати також закликали парламент якнайскоріше включити законопроєкт №8371 до порядку денного одного з найближчих пленарних засідань. Ухвалити документ закликає і громадськість, а також українське духовенство.
Позитивне голосування за законопроєкт №8371 буде ознакою того, що влада піклується про безпеку українських громадян, вважає священник ПЦУ Миколай Салабай.
“Ми сподіваємось, що все ж таки влада виконає, в час війни, свій прямий обов’язок – захистить своє населення від ворожої пропаганди. А для того, щоб це зробити, треба брати на себе відповідальність: не боятися [падіння] рейтингів і так далі. Треба по справедливості поступати. Тому що це, в першу чергу, захистить наших воїнів, які боронять нашу державу, захистить їхніх рідних в тилу. Це дасть можливість розвиватися патріотичній українській церкві, яка є сьогодні цим форпостом. І на “передку” у вигляді капеланів, і в тилу, яка організовує і лікарів, і волонтерів на підтримку наших Збройних сил”, – каже отець Миколай.
Читайте також:
Суд зобов’язав священника “моспатріархату” повернути державі старовинну церкву-фортецю на Хмельниччині
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
