автор: Любов Кіяшко
заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця”
У суспільній свідомості слова “Батурин” і “Ющенко” часто стоять поряд. У місті на Чернігівщині – колишній столиці українських гетьманів – навіть існує вулиця, названа на честь третього президента.
Як відродження Батурина стало лейтмотивом політики Віктора Ющенка з формування української ідентичності?
Сьогодні, 23 лютого, виповнюється 70 років третьому президенту України Віктору Ющенку. Ювілейна дата – нагода для нового осмислення діяльності постаті, яка зробила значний внесок у становлення незалежної держави.
Здобутки, успіхи, помилки та невдачі українського керманича ще будуть вивчати майбутні покоління істориків. Наразі з певністю можна сказати лише те, що у роки президентства Віктора Ющенка був закладений фундамент сучасної української нації. Тієї, яку світ побачив у 2022 році, – об’єднаної навколо спільних національних святинь, з єдиним баченням майбутнього, що здатна відстоювати свої цінності до останнього.
Віктор Ющенко під час відвідин Батурина у 2021 році
Ющенко був лише другим (після В’ячеслава Чорновола) в історії незалежної України національно орієнтованим політиком, у якого повірили та за яким пішли мільйони українців. На посту президента він приділяв велику увагу питанню відродження історичної пам’яті. У той час це багатьох дратувало, адже від керівництва країни за пострадянською інерцією очікували, у першу чергу, економічних здобутків, підняття пенсій тощо.
Значення пам’яті для формування національної самосвідомості ми по-справжньому усвідомили лише зараз – коли зустрілися з ворогом, який жадає будь-що знищити і нашу пам’ять, й ідентичність.
“Хто не пам’ятає історії – приречений пережити її вдруге”. Цей афоризм неодноразово цитував Віктор Ющенко. Створення Українського інституту національної пам’яті, відкриття Меморіалу героїв Крут, побудова першої черги музейно-меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору-геноциду, відновлення гетьманської резиденції у Чигирині, присвоєння звання Героя України Степану Бандері, – це неповний перелік того, що було зроблено в царині політики пам’яті за каденції третього президента.
Проте справжньою “перлиною” в цій “короні” став розвиток нашого історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця” у Батурині, де особистий внесок Віктора Андрійовича є безумовним і загальновизнаним.
В історії українського державотворення можна виділити декілька етапів, з-поміж яких один із найяскравіших – це існування ранньомодерної Української держави – Війська Запорозького, або Гетьманщини.
Впродовж цього періоду у понад 130 років Гетьманщина змінювала кордони і правовий статус у взаєминах із могутніми сусідами – Річчю Посполитою, Османською імперією та Московією. При цьому залишалася повноцінною державою з усіма відповідними атрибутами. Тривалий час наявність цих атрибутів (власного адміністративно-територіального устрою, правової системи, станової еліти, дипломатії) намагалися затерти, звівши все лише до козацького війська, яке, мовляв, було спільнотою найманців без будь-яких державницьких прагнень.
Цей пропагандистський наратив руйнує Батурин – резиденція гетьманів Лівобережної України, яка у час свого розквіту – за правління Івана Мазепи – була справжньою європейською столицею. Тут були й адміністративні будівлі, де розміщувалися органи державної влади, і гетьманський палац, і державна скарбниця, артилерія та фортифікаційні споруди. Був Батурин і великим торговим та культурним центром.
Уся ця велич була знищена у 1708 році московським військом за наказом Петра І – разом із більшістю мешканців і оборонців міста. Вже у 1750 році столичний статус Батурину повернув гетьман Кирило Розумовський. Проте після анексії Гетьманщини Російською Імперією колись величне місто почали штучно перетворювати у провінцію. Вже радянські окупанти визначили Батурин “селищем”, а згадки про його гетьманське минуле, особливо – Батуринську трагедію, – старанно затирали.
Шанс на відродження гетьманська столиця отримала після здобуття Україною незалежності. У 1993 році був створений Державний історико-культурний заповідник “Гетьманська столиця” на базі Батуринського історико-краєзнавчого музею.
Власне, музей, що розміщувався у Будинку генерального судді Василя Кочубея, був єдиним працюючим об’єктом заповідника. Інших пам’яток або ще не існувало, або вони були занедбані. Так, у руїнах стояв палац гетьмана Кирила Розумовського, на місці Цитаделі Батурина була житлова забудова, городи місцевих жителів і дитячі ясла, а там, де нині Музей археології Батурина – у будівлі старої церковно-парафіяльної школи – містився дитячий садок.
Лише у 2000-х роках гетьманська столиця почала повертати собі колишню велич. Знаковим став 2002-й рік: тоді Кабінет міністрів ухвалив постанову №1123, якою затвердив Комплексну програму збереження пам’яток Державного історико-культурного заповідника в Батурині. Її розробкою займався Віктор Ющенко, обіймаючи посаду прем’єр-міністра.
Програма дала старт розвитку заповідника. Того ж року генеральною директоркою “Гетьманської столиці” стала Наталія Реброва, під керівництвом якої Батурин перетворився на національний центр вивчення та збереження спадку Гетьманщини.
Минулого року в інтерв’ю “Новинарні”Віктор Ющенко розповідав, що його інтерес до історії Батурина тягнувся ще зі студентських років. Він був переконаний, що про минуле гетьманської столиці має дізнатися кожен українець. За весь період Ющенко відвідував Батурин 19 разів, з 2001 по 2021 роки. За час своєї президентської каденції – побував тут сім разів.
Екскурсія музеєм “Гетьманської столиці” для прем’єр-міністра України Віктора Ющенка, 28 березня 2001 р.
“Коли я ще був студентом, мені доводилося від Конотопа до Тернів їхати автобусом. І в мене була можливість зупинитися на пів дня, щоб зайти у Батуринський палац, який був тоді без вікон, без дверей, – згадував третій президент. – Коли виходив на Цитадель, там навіть рельєф не нагадував, що це була фортеця Івана Степановича Мазепи. Що там були приміщення, його скарбниця, храм, рови, які захищали місто…
Він [Батурин] не так ясно говорив про нашу історію, про нашу пам’ять. Але відчувалося, що якщо Батурин заговорить, то мільйони людей, які про нього не знали, можуть дуже серйозно змінити своє ставлення та поведінку відносно Української мети, ідеї”.
У 2003 році, виступаючи на засіданні ініціативної групи “Відродження Батурина”, тоді народний депутат і майбутній кандидат у президенти Віктор Ющенко говорив: “Для мене Батуринська трагедія співзвучна з Голодомором 30-х… Наступні покоління будуть змушені платити за нинішнє духовне каліцтво. Відродження Батурина – наш громадянський обов’язок”.
У наступному, 2004, році з ініціативи Ющенка на місці, де стояла Цитадель Батурина, був встановлений Пам’ятник жертвам Батуринської трагедії 1708 року. Біля його підніжжя перепоховали рештки вбитих московитами у 1708 році, знайдені під час археологічних досліджень. Так вперше за майже триста років була вшанована пам’ять закатованих українців.
“Куди покласти волошку, польові квіти у пам’ять про невинно убієнних? Де та могилка? Нема… Храмів не було, куди бігли мами з діточками, щоби переховатися… Оце і є стиль Московії: ви не знайдете місця, щоби схилити голову, щоби згадати. Бо пам’ятати – це вже школа”, – розповідав у 2022 році в інтерв’ю The Ukrainians Віктор Ющенко.
Читайте також:
Вчора Батурин – сьогодні Буча. З нагоди 315-х роковин Батуринської трагедії 1708 року
Вже у статусі президента політик вперше відвідав Батурин 11 березня 2005 року – через півтора місяця після інавгурації. Після цього візиту на пам’ятках “Гетьманської столиці” розпочалися масштабні реставраційні роботи. До кінця року завершили відновлення Будинку генерального судді Кочубея, далі на черзі була церковно-парафіяльна школа, яка перетворилась у Музей археології.
Будинок генерального судді Василя Кочубея в Батурині – до та після реставрації. Фото 2003 і 2021 рр:
16 листопада 2007-го Віктор Ющенко своїм указом присвоїв історико-культурному заповіднику статус національного. Тоді це був аванс, адже попереду на пам’ятки Батурина чекали ще масштабніші відновлювальні роботи.
Своїм наступним указом від 21 листопада президент доручив відновити Цитадель Батуринської фортеці, Палац гетьмана Кирила Розумовського, облаштувати парки біля Будинку Кочубея та Палацу Розумовського, поліпшити інфраструктуру Батурина та повернути населеному пункту статус міста.
Цитадель і Палац Розумовського, що нині є візитівками Батурина, були відновлені у 2007 – 2009 роках. Грандіозніших реставраційних робіт у незалежній Україні не здійснювали ні до, ні після цього. Загальна вартість проєкту склала понад 165 млн гривень. З них 117 млн було виділено з Державного бюджету, ще 47 млн – надали меценати.
В інтерв’ю TheUkrainians Ющенко розповів, як влітку 2005 року запросив до Батурина тридцятьох найзаможніших українських бізнесменів, яких попросив долучитися до відновлення гетьманської столиці.
“Я попросив, щоб вони всі сіли в один автобус (що для когось було незручно) і сказав: “Я вас пригощу найдорожчою кашею, яку ви їли у своєму житті”. І ми в гайочку приготували польову кашу й почали розмову, чого сюди приїхали. Я сказав, що Батурин – це наша совість”.
Президент особисто контролював перебіг реставраційних робіт, знайомився з планами реконструкцій.
Візит до Батурина президента України Віктора Ющенка, 25 серпня 2008 року
У 2008 році за участі Віктора Ющенка відбулося відкриття відбудованої Цитаделі Батуринської фортеці.
На початку 2009-го було відкрито Музей археології Батурина, з’явився майдан Гетьманської слави, на якому постала знакова скульптурна композиція “Гетьмани. Молитва за Україну”.
Церковно-парафіяльна школа, нині – Музей археології Батурина. Фото 2003 року
Церковно-парафіяльна школа, нині – Музей археології Батурина. Фото 2021 року
Проте, головною окрасою Батурина є Палац гетьмана Кирила Розумовського – унікальна пам’ятка доби класицизму, що вперше відчинила двері для відвідувачів 22 серпня 2009 року.
Палац гетьмана Кирила Розумовського в Батурині. Фото 1968 року
Палац гетьмана Кирила Розумовського в Батурині. Фото 2021 року
Того ж дня подружжя Віктора та Катерини Ющенків залишило у Книзі відгуків заповідника такий запис:
“В добрий, щасливий путь – Українське відродження! Хай цей музей дає можливість кожному, хто його відвідає, відчути своє рідне коріння, відновити загублену пам’ять, усвідомити свою історичну власну місію перед своїм народом, перед своєю Державою, перед своїми дітьми та онуками”.
Під час урочистого відкриття Палацу гетьмана Розумовського, 22 серпня 2009 року
Як відомо, на початку 2010 року президентська каденція Віктора Ющенка завершилась.
Його наступнику – майбутньому втікачу Януковичу – до історичної пам’яті українців не було діла. А потім почалася російсько-українська війна…
Фактично, відродження Батурина стало лейтмотивом президентства Віктора Ющенка, символом його політики повернення українцям національної ідентичності. На жаль, не всі проєкти третього голови держави були втілені у життя. Так, згаданий указ від 21 листопада 2007 року передбачав також відновлення зруйнованого Палацу гетьмана Івана Мазепи на Гончарівці, включно з церквою, в’їзною брамою та чотирма бастіонами.
Наприкінці каденції Ющенка на реалізацію цього проєкту забракло коштів, а надалі він став “не на часі” спочатку через прихід до влади проросійських сил, пізніше – через війну.
Центральна частина міста Батурин
Попри це, заповідник у Батурині продовжив розвиватися, у чому заслуга його керівництва та колективу. “Гетьманська столиця” – це нині не лише сучасний і цікавий музейний комплекс, а й науковий центр, який займається вивченням доби Гетьманщини.
У 2021 році за підтримки меценатів заповідник відкрив іще один музей – “Козацький двір”, що відтворює побут українського станового козацтва ХІХ століття.
Музейний комплекс “Козацький двір”, 2023 рік
Читайте також:
Станові козаки, яких забули: про що розповідає шостий музей Батурина
“Музей веде велику дослідницьку роботу на своїх фінансах, прекрасну видавничу діяльність на своїх ресурсах, виконує щороку великий план археології своїм коштом. Я побажав би такого майбутнього будь-якому українському проєкту”, – каже нині Віктор Ющенко, відзначаючи завзяття, з яким працює колектив заповідника.
Колектив Національного історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця”, травень 2021 року
Своєю чергою, від імені колективу Національного історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця” хочемо привітати третього президента України з 70-річчям і подякувати за відроджений Батурин та відродження національної пам’яті українського народу.
Вікторе Андрійовичу , ми завжди готові зустрічати Вас як найдорожчого гостя.
На презентації археографічного видання “Літопис” Самійла Величка», жовтень 2020 р. Зліва праворуч: упорядник Тетяна Таїрова, 3-й президент України Віктор Ющенко, генеральна директорка заповідника “Гетьманська столиця” Наталія Реброва, видавець Віра Соловйова
Президент після закінчення каденції продовжує відвідувати Батурин, про що свідчать, зокрема, записи, залишені ним у Книгах відгуків заповідника:
Виступ Віктора Ющенка на заході “Мазепа. Шлях до Батурина”, 8 жовтня 2021 року
Час показав, що відродження Батурина не було ні порожньою “забаганкою”, ні безглуздим витрачанням грошей.
Це був справді проєкт національної ваги, велика увага до якого з боку першої особи держави була цілком виправданою. Адже відбудова гетьманської столиці – це створення у суспільній свідомості правдивої картинки цілої епохи, віхи у становленні Української держави, яка впродовж кількох століть до того викривлювалась.
Батурин став “машиною часу” у ранньомодерну Україну – таку, якою вона справді була. А привабливість заповідника, суто туристична, дозволила імплантувати не викривлене бачення українського минулого понад півтора мільйону людей – за всі роки діяльності відродженої “Гетьманської столиці”.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
