Козацтво – це не лише про часи Хмельницького й Мазепи. Це суспільний феномен, який тримався на Лівобережній Україні фактично до Голодомору-1933.
Як жили козаки якихось півтора століття тому – показує новий музей “Козацький двір” у Батурині, що відкрився 4 червня. Це вже шостий музей у складі Національного історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця”, і на його відкритті побувала “Новинарня“.
У відтвореній хаті станового козака ХІХ століття
Раніше занедбана, а тепер викуплена, відбудована, належним чином обставлена хата сім’ї Мохна поруч із центральним майданом Батурина відтворює побут родини станового козака другої половини ХІХ століття.
Що важливо – це не музей стендів чи засклених вітрин. Потрапивши у двір та хату, відвідувач ніби переноситься у 1864 рік.
Роззувачка для чобіт
От що це за рогач на підлозі в сінях? Роззувачка для хромових чобіт!
Ось цим незвичним пристроєм в господарстві заможного козака збивали масло. Поруч у коморі – настоянки, наливки в суліях, глечики, решета. Старі світлини в рамках на стіні у світлиці знайдені в сімейних архівах жителів Батурина, від прадідів і прабабів. Посуд, самовар, рядна на печі, інше домашнє начиння, меблі, годинник, каламар (бо письменні ж!), портрет Кобзаря на стіні (бо патріотичні), шафка з ліками – все взято зі старого часу.
Марина Хармак
Експозиція інтерактивна – речі й артефакти можна помацати.
Охочі можуть спробувати носити воду на коромислі – і переконатися, що це не дуже-то легка справа. Або попрасувати білизну дерев’яним рублем. Чи в клуні потовкти просо в ступі, змолоти жорнами зерно на борошно.
“Щоб потерти мак на пиріжки, таку вправу потрібно зробити разів п’ятсот. У той час ці прилади заміняли жінкам тренажери і фітнес”, – жартує співробітниця заповідника “Гетьманська столиця” Марина Хармак, яка стала ведучою урочистого відкриття музею.
Із вмісту комори можна зрозуміти, яку їжу й напої вживали в заможній козацькій родині: сивуха, калганівка, зубрівка, настоянка на вишнях.
Оксана Ломко
“А ось понюхайте підвішені кільця ковбаси. Спробуйте визначити, вони муляжі чи справжні?” – проводить екскурсію музейниця Оксана Ломко.
Експозиція розказує не лише про реманент, шаровари, горілку сало. Вона допомагає зрозуміти сам історичний феномен пізнього козацтва на Лівобережжі. Про це говорить історик і громадський діяч Ростислав Мартинюк.
“Україна значною мірою досі живе більшовицьким наративом про те, що з XVIII-XIX століть суспільство ділилося лише на панів і кріпаків. Але ж був ще козацький стан. Була Гетьманщина, були Полтава, Конотоп, Глухів, Батурин – на цих теренах і далі жили козаки, які зберігали свою станову шляхетську окремішність. Вони якраз і втілювали ідею української державності. Без розуміння цього феномену ми не зрозуміємо відродження Української держави у ХХ столітті”, – коментує Ростислав.
“Козацький стан досі перебуває ніби в таємниці і не репрезентований у масовій культурі. Зараз у нас як вважають? “Козаки, хто це? Хороші люди. Ах, козачок! Вони були десь на Січі, а потім зникли”. Але ж козак – він шляхтич. Це не стан душі – це національний суспільний стан. Це статус, який здобувають і утримують. Він бере на себе відповідальність. І саме станове козацтво взяло на себе функцію української державної традиції, модернізації української нації та відновлення української державності у ХХ столітті, що й було здійснено”, – говорить історик.
Директор заповідника Наталя Реброва вручає диплом Ростиславу Мартинюку
Мартинюк, як і ще багато небайдужих людей, доклався до поповнення експозиції “Козацького двору” раритетами старої доби.
Меценатів нового музею зафіксували на окремій табличці та вшанували почесними грамотами.
“Без меценатів і спонсорів цей проєкт не вдалося б реалізувати. А задуманий він був ще у 2015 році”, – каже директор заповідника Наталія Реброва.
Марина Хармак із грамотою меценатові, без якого було б неможливим відродження “хати козака” – це Євген Сур
За її словами, з появою в системі заповідника шостого музею з’явилася “проблема”: туристи, що приїздять у Батурин лише на одну добу, мають чимось жертвувати, бо всі музеї за день оглянути неможливо, бракує часу. Тож, щоб побачити і палац Розумовського, і канцелярію Кочубея, і цитадель, і археологічний музей, храми, пам’ятники, і тепер от “Козацький двір”, варто планувати поїздку на дві доби – з ночівлею.
Тож welcome to Батурин, колишню столицю України!
підготували: Дмитро Лиховій, Леся Шовкун
фото: Дмитро Лиховій, “Новинарня“
Читайте також:
З візитом до козаків і гетьманів. Чим дивує оновлена “Гетьманська столиця” в Батурині: ФОТОТУР
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
