“Уряд і монобільшість обіцяють внести законопроєкт про мобілізацію, але ж за все це відповідає Верховний Головнокомандуючий”

Ірина Геращенко
народна депутатка, співголова фракції “Європейська солідарність”

(FB)

Голова фракції “Слуга народу” Давід Арахамія анонсував, що сьогодні уряд має внести до Верховної Ради проєкт закону про мобілізацію.

Тим часом ще одна “слуга”, Марʼяна [Безугла], щодня друкує нові і нові версії матриці мобілізації.

Це погана практика – перекладати відповідальність у такому чутливому питанні одне на одного і кидатися гострими заголовками – то про мобілізацію жінок, то про 500 тисяч нових мобілізованих без демобілізації підрозділів з передової. Це означає дискредитувати саму ідею посилення фронту.

Нагадаю, згідно з українським законодавством за мобілізацію відповідають не марʼяни і навіть не уряд, а Верховний Головнокомандуючий.

• Ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює, що «вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення».

У п.9 цієї статті ідеться, що «загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації держави здійснюється Президентом України; організаційне керівництво мобілізаційною підготовкою і мобілізацією в Україні – Кабінетом Міністрів України; координація діяльності органів виконавчої влади з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється РНБО».

Тож уряд може лише здійснювати організаційне керівництво мобілізації і забезпечення підрозділів всім, що треба для війни і тилу.

І спочатку саме РНБО, виходячи зі стратегічного замислу, має прийняти всі відповідні рішення, а президент – видати необхідні укази.

Стаття 11 цього Закону про мобілізацію покладає керівництво, визначення її обсягів та строків саме на Президента України.

А ст. 14 цього Закону покладає на Міністерство оборони (безпосередньо або через Генеральний штаб) обов’язки з підготовки планів і пропозицій.

Тому ми чекаємо відповідні законопроєкти від президента. Лише він і ще обмежене коло людей входять до Ставки і мають весь обсяг інформації щодо війни.

Уряд і навіть керівництво Верховної Ради, навіть як входять до Ставки, за законом, лише реалізують відповідний задум.

Всі військові рішення визначаються Законом України «Про оборону України».

Ст. 2 передбачає: «Для організації оборони держави Президент України за поданням Кабінету Міністрів затверджує структуру плану оборони України, план оборони України та військово-адміністративний поділ території України».
Генштаб здійснює розробку проєкту стратегічного замислу застосування ЗСУ для відбиття збройної агресії, і Стратегічного плану застосування ЗСУ, який представляє на розгляд головкому ЗСУ разом із проектом відповідного спільного наказу міністра оборони України і головкому ЗСУ.

Військові (Генштаб), Кабмін, МО подають на його розгляд пропозиції. Пропозиції розглядаються, відповідно до процедури, РНБОУ (або Ставкою в разі її утворення), узгоджуються між собою (потреби військових оцінюються на реалістичність, виходячи з наявних ресурсів).

Президент своїм указом визначає, яким буде план оборони (і відповідно – стратегічний замисел Генштабу і план застосування ЗСУ), і кого саме, в якій кількості і під які потреби буде мобілізовано.

Очевидно, що 2024 рік буде складним. Тож наша оборона має базуватися на стратегічному замислі, затвердженому на Ставці і РНБО.

До чого тут уряд чи Марʼяна? Чекаємо в Раді комплексного продуманого документа, з урахуванням помилок, можливостей і планів нашої Перемоги.

Читайте також:
Бронювання від мобілізації “критично важливих” підприємств: як це відбувається і що слід виправляти