З самого початку “усе пішло не за планом” – саме так у своєму матеріалі “The Washington Post” описує контрнаступ Збройних сил. Він не мав очікуваного успіху, тому Головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному довелося змінювати тактику, попри рекомендації американських союзників.
WP опублікував матеріал про контрнаступ у двох частинах, що ґрунтується на інтерв’ю з понад 30 українськими та американськими високопосадовцями, а також з більш ніж двома десятками офіцерів і солдатів на передовій. Деякі офіцери та солдати розповіли про військові операції на умовах анонімності.
7 червня 47-ма окрема механізована бригада мала почати контрнаступальні дії, аби за 24 години просунутися майже на 9 миль до села Роботине, звільнити Мелітополь і перерізати російські шляхи постачання. Однак, видання констатує – “усе пішло не за планом”.
“Українські війська очікували на мінні поля, але були приголомшені їхньою щільністю. Земля була встелена килимом вибухівки, так багато, що деякі з них були закопані в штабелях. Солдати були навчені керувати своїми “Бредлі” на полігоні в Німеччині, на рівній місцевості. Але на кашоподібному ґрунті Запорізької області, в оглушливому шумі бою, вони намагалися проїхати вузькими доріжками, очищеними від мін передовими підрозділами. Росіяни, що розташувалися на височині, одразу ж відкрили вогонь протитанковими ракетами. Деякі машини в колоні були підбиті, що змусило інші, що їхали позаду, звернути з дороги. Ті, в свою чергу, підривалися на мінах, ще більше розпорошуючи колону. Російські гелікоптери і безпілотники налітали і атакували скупчення машин”,- ідеться в матеріалі.
Втрати людей і техніки були надто великі, багато бійців “вперше переживали шок від бою” і відходили на перегрупування, аби знову вступати в кривавий бій.
“Це був пекельний вогонь”, – сказав Олег Сенцов, командир взводу 47-ї бригади.
На четвертий день генерал Залужний побачив згорілу західну військову техніку: американські БМП “Бредлі”, німецькі танки “Леопард”, машини розмінування вкривали поле бою. Кількість загиблих і поранених підірвала бойовий дух.
За словами високопоставленого українського військового, Залужний наказав своїм військам призупинити атаку до того, як буде знищено все обмежене українське озброєння.
“Замість того, щоб намагатися прорвати російську оборону масованою, механізованою атакою за підтримки артилерійського вогню, як радили його американські колеги, Залужний вирішив, що українські солдати підуть пішки невеликими групами по 10 осіб – цей процес збереже техніку і життя, але буде набагато повільнішим“, – зазначає видання.
Місяці планування зі Сполученими Штатами Америки були відкинуті того четвертого дня, – і вже запізнілий контрнаступ, розрахований на вихід до Азовського моря протягом двох-трьох місяців, майже зупинився.
Замість того, щоб здійснити в перший же день прорив на 9 миль (майже 14,5 км), ЗСУ за майже шість місяців з червня просунулися приблизно на 12 миль (19,3 км) углиб і звільнили кілька сіл, пише WP. Навіть Роботине вдалося звільнити далеко не за два дні, а Мелітополь все ще недосяжний.
Основні висновки WP, зроблені на основі звітів про цю кампанію, включають:
“Загалом Україна відвоювала лише близько 200 квадратних миль території ціною тисяч загиблих і поранених та мільярдів доларів західної військової допомоги, [наданих] лише у 2023 році.
Майже через півроку після початку контрнаступу кампанія перетворилася на війну незначних досягнень. Сирі окопи часів Першої світової війни перетинають східну і південну Україну, а небо над ними заполонили розвідувальні і ударні безпілотники. Москва завдає ракетних ударів по цивільних об’єктах в українських містах, в той час як Київ використовує як західні ракети, так і власні технології для нанесення ударів далеко за лінією фронту – в Москві, в Криму та на Чорному морі”, – ідеться у матеріалі.
WP зазначає, що в січні, за п’ять місяців до початку контрнаступу, тодішній голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі відвідав на полігоні в Німеччині солдатів 47-ї бригади, які мали стати основною “проривною силою”. Дізнавшись, що більшість із них не мають бойового досвіду, Міллі сказав американським інструкторам: “Дайте їм все, що у вас є”.
Навесні солдати 47-ї повернулися в Україну, а на початку травня вже передислокувалася ближче до лінії фронту, сховавши свої “Бредлі” та іншу західну техніку в лісосмугах сільської місцевості Запоріжжя.
Але минали тижні, а наказу про атаку не було. Багато хто в підрозділі відчував, що елемент несподіванки втрачено. Політичне керівництво “не повинно було оголошувати про наш контрнаступ протягом майже року”, – сказав один з командирів 47-ї бригади. “Ворог знав, звідки ми прийдемо”.
Міллі та інші старші американські офіцери, які брали участь у плануванні наступу, переконували українців зосередити сили в одній ключовій точці в Запорізькій області, а український план передбачав наступ на трьох напрямках і стримування російських сил.
За планом українського командування, наступ мав іти на південь двома різними шляхами до Азовського моря, а також на сході України навколо обложеного міста Бахмут.
Через кілька днів після початку контрнаступу Олександр Сак, тодішній командир 47-ї бригади, відвідав захоплену його військами російську позицію. Серед іншого покинутого озброєння він помітив гармати проти безпілотників, тепловізори та невеликі розвідувальні дрони. “Я зрозумів, що ворог підготувався, – сказав він. «Ми не застали їх зненацька, вони знали, що ми прийдемо”.
Сак також знайшов мапу, яку росіяни використовували для позначення своїх мінних полів. Лише на одній ділянці фронту – близько чотирьох миль завдовжки і чотирьох миль завглибшки – було позначено понад 20 000 мін.
“Я б не сказав, що це було несподівано, але ми це недооцінили”, – сказав Сак. “Ми провели інженерну і повітряну розвідку, але багато мін були замасковані або закопані. Окрім тих, що були біля лінії фронту, були міни і в глибині ворожих позицій. Ми пролітали повз ворожі позиції і натрапляли на міни там, де, як ми думали, їх вже не було”.
Солдат 47-ї бригади з позивним “Джокер” розповів, що американці не врахували наявність величезної кількості безпілотників, укріплень, мінних полів і тому подібного – й спершу навіть не хотіли інтегрувати використання дронів у готові програми підготовки.
Американська програма мала свої переваги, зокрема, поглиблену підготовку в холодну погоду і вміння коригувати артилерійський вогонь, але багато чого було відкинуто, коли полетіли справжні кулі, сказав він.
“Нам довелося вдосконалювати тактику під час самого бою. Ми не могли використовувати її так, як нас вчили”, – розповів “Джокер”.
Видання пише, що нприкінці вересня під час зустрічі з Генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом президента України Володимира Зеленського запитали, чому його ЗСУ продовжують перекидати стільки сил на схід, а не на південь. Зеленський відповів, що якщо росіяни втратять схід, вони програють війну, за словами людини, що чула розмову.
За словами посвяченого джерела видання, Зеленський визнав, що серед деяких його командирів існують різні погляди. Але більшість високопоставлених українських військових продовжували вважати, що перекидання більшої кількості військ на одну ділянку фронту не призведе до прориву.
“Тоді в середині жовтня росіяни спробували зробити саме це, розпочавши запеклий штурм Авдіївки, яка знаходиться в географічно стратегічній “кишені” поблизу окупованого Росією міста Донецьк. Тепер у наступ перейшли росіяни: чотири бригади, що рухалися колонами танків і БМП, наступали на одній вузькій смузі фронту.
В авангарді йшла інженерна техніка з мінними тралами. Саме так українці розпочали свій контрнаступ. І так само росіяни зазнали серйозних втрат – українські офіційні особи стверджували, що за перші три тижні штурму було вбито понад 4 000 російських військових – перш ніж перейти до “спішеного підходу”, так само як це зробили українці.
На початку жовтня 47-ма бригада, після короткого перепочинку в боях, була ротована і знову перейшла в контрнаступ. Зеленський публічно пообіцяв, що Україна продовжить наступ взимку, коли погода ще більше ускладнить просування вперед.
Однак наприкінці жовтня війська 47-ї раптово перекинули на схід, на захист північного флангу Авдіївки. Разом з ними пішло і західне озброєння бригади – німецькі танки “Леопард” та американські бойові машини “Бредлі”.
Передислокація до Авдіївки стала несподіванкою для бригади, але це також стало сигналом, що операція на Запоріжжі заморозилася на переважно фіксованих рубежах. А за їхніми лініями росіяни продовжували будувати оборонні укріплення протягом літа і осені, як свідчать супутникові знімки. Навколо села Романівське, на південний схід від Роботиного, були встановлені протитанкові рови і бетонні піраміди в три шари, щоб притупити будь-які подальші спроби українських військ просунутися вперед”, – резюмувало “The Washington Post”.
Читайте також:
Залужний має план війни: у НАТО заперечили припущення окремих політиків в Україні
“Це була моя помилка”. Залужний думав, що Росія зупиниться, втративши 150 тисяч солдатів. Але наступ ЗСУ триватиме
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
