автор: Людмила Кліщук
фото надані героями матеріалу та з соцмереж
Українські чоловіки призовного віку можуть тікати через Тису в нарукавниках-фламінго чи на надувних пончиках, уникаючи мобілізації. А можуть легально поїхати в турне містами Західної Європи або на морські курорти. Друга опція – відпустка за кордоном – доступна для чинних військовослужбовців Сил оборони України – ЗСУ, Нацгвардії, Держприкордонслужби, СБУ та ін.
У 2022 році “на побачення” за кордон могли пускати тих військових, чия родина виїхала за межі України або в кого за кордоном мешкають родичі.
У 2023 році умови змінилися. По-перше, суттєво збільшилася відпустка (замість 10 діб на рік – 30 діб, але її ділять на частини). По-друге, військові отримали дозвіл виїжджати на відпочинок за кордон – за умови, якщо служать не менше 6 місяців.
Так Сили оборони мимоволі стали “провідним туроператором” для українських чоловіків (особливо якщо врахувати ще й виїзди підрозділів на навчання на натовських полігонах).
“Новинарня” опитала кількох мобілізованих військовослужбовців ЗСУ, які вже побували у відпустці за кордоном, про те, як саме вони реалізували таку можливість, про їхні поради, лайфхаки та враження від мандрівки. І взагалі – чи варто? Адже в турпоїздці доводиться перетинатись і з росіянами.
У кінці матеріалу ви знайдете узагальнену покрокову інструкцію, як через рапорт виїхати у відпустку за кордон.
29-річний киянин Олег Берестовий має освіту інженера-електроніка. Він був одним із наймолодших депутатів в Україні (Броварська міськрада, 2015, “Демальянс”), відкрив власну школу англійської, яка швидко розрослася до мережі в Київській області. Останні роки жив у Львові, розвивав перспективні бізнес-напрями в Uklon, мав власний стартап. Із повномасштабним вторгненням став до лав Сил оборони. Зараз старший лейтенант Берестовий – заступник командира батальйону в одній із бригад ЗСУ. У жовтні 2023-го він вирішив скористатися можливістю відпустки в країнах Євросоюзу.
“Найбільший бенефіт на службі в Збройних силах України – це можливість відпустки за кордоном. Моя фронтова кепка на мені. Так я відчуваю себе безпечніше, наче біля своїх хлопців! Ми з Тео та Лєрою полетіли”, – написав він у фейсбуці на початку мандрівки та опублікував фото, де сідає з родиною на літак Ryanair.
У цьому турне Берестовий побував одразу в кількох країнах ЄС – на сході, півночі й півдні Європи.
Олег Берестовий із сім’єю на початку відпустки
В інтерв’ю “Новинарні” Олег розповів для початку, як саме він отримав дозвіл на таку відпустку:
“Потрібно написати рапорт командиру частини на саму відпустку, де ти маєш вказати місце перебування (наприклад, Варшава, Польща). Потім – рапорт командиру на дозвіл виїзду за кордон, де слід аргументувати, навіщо й куди їдеш. Далі – пройти співбесіду в контррозвідника СБУ, який прикомандирований до частини. Він пересвідчується, чи ти не їдеш видавати державні таємниці комусь закордоном. І ти можеш сміливо їхати через кордон, більше перепон для тебе немає”, – ділиться військовий.
Після того, як усі рапорти були підписані, Олег узяв з собою військовий квиток, копію наказу командира військової частини про відпустку, відпускний квиток, закордонний паспорт.
“У нашому підрозділі кожен другий їздив у відпустку за кордон.
Деякі бійці, в кого сімʼї за кордоном, уже й декілька разів встигли до них з’їздити.
Серед моїх побратимів нікому не відмовляли у відпустці за кордоном. Хоча від друзів, які служать в інших бригадах, я чув, що їм відмовляють не просто відпустках за кордоном, а в самих відпустках взагалі. В нас такого немає: ти маєш право, все правильно оформив, тож тобі палиць у колеса вставляти не будуть”, – ділиться старший лейтенант Берестовий.
Він навіть підготував відео з цього приводу:
За словами Олега, не було вказівок від командування і з приводу публікацій фото з відпустки.
“Тільки все в ретроспективі, з відставанням на тижні. Бо розумію, що російської агентури в старій Європі вистачає, а ми з побратимами вже маємо за плечима досить вагомий внесок на полі бою. Тож ми з дружиною майже нічого не постили з відпустки”, – пояснює офіцер.
Під час знайомств із іноземцями Берестовий зізнавався, що служить у Збройних силах України та воює.
“У Німеччині відчувалася особлива повага та цікавість. Всі із задоволенням слухали фронтові історії, захоплювались відео, на яких наш підрозділ знищує російську техніку. Відчувалася всебічна підтримка та повага. У музей сучасного мистецтва в Дюссельдорфі нас пустили навіть безкоштовно, коли побачили, що ми з України”, – розповідає Олег.
Із тактикульного одягу він узяв з собою лише свою щасливу кепку хакі з патчем із тризубом.
“Тут, в Україні, ти знаєш, які люди тебе оточують і що від них очікувати. А там не вдіомо, хто навколо тебе – можливо, це якась русня. При всьому спокої життя в Європі, там я відчував більшу небезпеку, ніж подекуди на Донеччині. Тож у цій кепці я хотів, щоб свої та вороги мене ідентифікували. Свої віталися і знайомилися, а вороги – боялися. Так воно врешті і працювало”, – пояснює Олег Берестовий.
Росіян він зустрічав. Якими були ці зустрічі?
“Росіяни завжди бліднули, коли мене бачили”, – згадує військовий.
Найприкольніші моменти з відпустки Берестового в Європі – це якраз реакція москалів на його фронтову кепку: “Хтось замовкав, хтось обирав іншу дорогу, хтось переходив на інші мови, щоб не спалитись. Це завжди було весело”.
“Дратувала велика кількість русні, яка спокійно собі подорожує світом”, – зізнається Олег.
Родина Берестових у відпустці в ЄС. Фотогалерея (гортайте):
Крім того, в Західній Європі офіцера ЗСУ тригерили здорові українські чоловіки, що якимось чином “намутили” собі виїзд на постійне перебування в Західній Європі. Також його дратували російськомовні українці.
“Наприклад, коли ми перетинали кордон, з нами їхала мама із двома хлопцями-підлітками. Вони дивилися відео російських блогерів, які щось розповідали посеред Красної площі. Довелося трохи повиховувати їх.
Цікаво, що біженки-українки на Олега дивилися, як на ухилянта і не були привітними. А чоловіки – розуміли, що він військовий, опускали очі долу і проходили повз.
“Це було неважко помітити, бо українців там всюди дуже багато. Інші ж місцеві не розуміли, що значить моє кепка, тож для інших я був просто туристом”, – ділиться враженнями Берестовий.
При цьому в Польщі нашого військового дивувала велика кількість комерційної реклами українською: на радіо, на сітілайтах, голосом у торгових центрах. Практично всюди українська йде відразу після польської та перед англійською на вивісках і вказівниках.
“Приємно було бачити безліч написів Stand with Ukraine у Німеччині – там відчувалась особлива підтримка та розуміння, що, в принципі, позначається і на поставках зброї від уряду Німеччини. У Нідерландах біля будівель урядових та муніципальних установ біля нідерландського прапора завжди висів український”, – згадує подорожувальник.
У Польщі, Німеччині та Нідерландах Олег із родиною перебував по кілька днів – Берестові навідали друзів, яких давно не бачили. Вони підтримували підрозділ Олега фінансово, тож військовий завітав у гості з подарунками.
Та сама кепка. Олег Берестовий із сином на пляжі в Іспанії
Із півночі Європи сім’я полетіла на південь Іспанії, до Малаги. “Я хотів показати своєму сину перше в його житті море, – усміхається батько малюка. – Сувенірів з українськими прапорцями й тризубами і там було дуже багато, це теж приємно”.
Молодший сержант Юрій Басюк – інструктор в одній із військових частин ЗСУ.
“Виїзд військових за кордон – це плюшки, які недоступні іншим”, – тішиться армієць.
Ще в травні він почав досліджувати питання про можливість такої подорожі і також з’ясував, що “все дуже просто”.
“Якщо ваш командир адекватний, він без проблем підпише рапорт на відпустку за кордоном. Потім буде наказ про вашу відпустку. Ви берете відпускний листок, де вказано, куди ви їдете. Берете копію наказу і відправляєтеся відпочивати”, – ділиться військовий.
Юрій Басюк на Кіпрі
Сам він скористався такою можливістю в листопаді – вирушив на Кіпр.
“Завітав у гості до Зевса. У нього в стародавньому місті Саламіс був “невеличкий” храм, розміром з чотири футбольних поля. Зевс передав привіт усім воїнам ЗСУ та побажав швидкої перемоги над руснею!” – розповідає пан Юрій у відео.
На острові Афродіти нашого військового зустріло тепле море (+25) та сонячна, чи навіть спекотна, незважаючи на листопад, погода – до 29 градусів.
“Незвичний ракурс у мене за спиною, так? Звикли бачити мене у військовій формі? А тут я у футболці, шортах і на березі Середземного моря. Навколо пляжі, пальми і люди відпочивають – і діючий військовослужбовець ЗСУ Басюк”, – говорить усміхнений турист.
Подорожував Басюк із родиною, автом і літаком.
Радить, по-перше, не забувати про страховки. зокрема “зелену карту”, платні дороги й дорожні збори.
“На Кіпр ми летіли з Румунії. Їхали через Молдову. Вилітали з аеропорту Ясси. Кордон перетинали в Могилів-Подільському на Вінниччині. Далі – молдовські Отаки, Бельці. Дорога до літака хоч і не дуже далека, але були нюанси, які я не врахував, тому стався такий собі “екстрим-тур” до аеропорту”, – згадує військовий.
Так, виліт був призначений о 12:20, а на летовище вони потрапили об 11:20.
Басюк описав неочікувані “сюрпризи”, які спіткали їх у дорозі: “Ми пройшли український кордон, але для проїзду територією Молдови треба було купити віньєту – це плата за проїзд дорогами. На кордоні банк, який оформлює квитанцію на цю віньєту, не працював протягом кількох годин. Ми не чекали і поїхали далі, адже цю віньєту можна було придбати і на заправках. Але й тут є “але” – її можна купити через автомат за готівку в молдовській валюті. У мене готівки не було. Тому нам довелося заїхати в найближче місто, знайти банкомат, зняти готівкові леї і вже тоді придбати віньєтку”.
Уже згодом Басюк зрозумів, що цю операцію можна було здійснити онлайн, і це обходиться навіть дешевше.
Інший неочікуваний сюрприз чекав мандрівників на кордоні з Румунією: “З молдовської сторони, ще на під’їзді до пункту пропуску, кілометрів за 25, ми побачили величезну чергу з вантажівок. Там тривали якісь ремонтні роботи. Все це забирає час. Замість запланованої години на кордоні ми затрималися на 2,5 години. Я це не врахував”.
Ще одна оказія трапилася в аеропорту в Яссах – один паркінг там був на ремонті, інша платна стоянка авто коштувала 2 євро за годину, 48 євро за добу. Враховуючи термін, на який родина летіла відпочивати (10 діб), це мінус 500 євро.
“Добре, що місцеві нам підказали, що за 5 кілометрів від аеропорту є готель із безкоштовною автостоянкою. Це теж зайняло час. Я відігнав машину на ту стоянку. Долею випадку на зворотному шляху до аеропорту мені трапився рейсовий автобус, на ньому я й під’їхав”, – розповідає молодший сержант.
Юрій Басюк закликав не повторювати його помилок і закладати більше часу на дорогу автомобілем, помноживши його на два.
“Так, ми встигли на літак, але добряче похвилювалися. Тепер я планував би на добирання до літака не 5, а 10 годин”, – ділиться турист із ЗСУ.
Крім теплого моря пізньої осені, Кіпр зустрів українського військового “цікавим відношенням”. За його словами, на півдні острова панують проросійські настрої у ставленні до нашої війни. А в так званій “Турецькій республіці Північного Кіпру” у війні Росії проти України звинувачують Америку. “Авторитетною думкою для мешканців тут є слово Ердогана”, – ділиться спостереженнями військовослужбовець, який побував на окупованій турками території також.
Ще один “сюрприз” спіткав Басюків уже на зворотній дорозі – повітряна тривога на в’їзді в Україну. Пункти пропуску на час оголошення повітряної небезпеки закриваються, відтак родина з 23-ї години до 2-ї ночі простояла на молдовсько-українському кордоні.
“Якщо цікаво, де ставити відмітку ВСП про те, що військовий прибув/вибув у відпустку, то все вирішується на кордоні, під час проходження митного та паспортного контролю”, – пояснює Басюк.
Попри всі ці логістичні та побутові нюанси, військовий все ж радить: “Відпочивати і переключатися – треба. Дуже раджу їхати у відпустку за кордон. Інший менталітет, інше повітря, інші люди вас трошки переключать. Це як перезавантаження операційної системи комп’ютера – ви почнете швидше і краще думати. В умовах, коли живеш в “дні бабака” – коли одне й те саме щодня, – це саме те, що треба”.
“На скільки я оцінюю цю відпустку за десятибальною шкалою? На 12. Молодша донька з моря не вилазила. На Кіпрі заборонені пестициди, і ми їли екологічну чисту фермерську їжу, це дуже смачно. Та що тут казати, коли ти лимончик до чаю зриваєш просто з дерева, а по дорозі до моря з’їдаєш гранат – теж з дерева. Ну ви розумієте, так?”.
Дніпрянин Артем Романюков був громадським та політичним активістом, приватним підприємцем, засновником комерційної фірми. А зараз він – командир роти в одному з підрозділів Збройних сил України. У жовтні Артемові вдалося провести 10 днів з дружиною та донькою на відпочинку в Європі.
Комроти Артем Романюков із сім’єю у відпустці в Румунії
“Як не дивно, але армія дає певну… свободу. Одним із відкриттів цього року для мене було те, що, виявляється, військовослужбовець може цілком собі законно виїхати у відпустку за кордон”, – написав Романюков у звіті.
За його словами, “алгоритм отримання закордонної відпустки – досить простий, щоправда, залежить від командування”.
У коментарі “Новинарні” Артем розповів про вже звичну схему, але із зауваженням щодо ролі “секретки” для офіцерів та відмітки в військкоматі.
“Пишеш звичайний рапорт на відпустку, в якому вказуєш, що плануєш провести її за кордоном. Якщо командир частини погоджує рапорт, наступний крок – рапорт до “секретки”, яка має засвідчити, що твій рівень доступу до державної таємниці дозволяє тобі перетинати кордон. Якщо там все ок, просиш у стройовій на руки витяг з наказу командира частини, де є фраза “надати дозвіл на виїзд з країни туди-то в період з … по …”. Потім із відпускним квитком, військовим посвідченням, витягом із наказу та закордонним паспортом рухаєшся в бік кордону.
Там обов’язково треба не забути стати на облік у ТЦК або ВСП (наприклад, у Львові чи в Чернівцях). Ставання на облік – це теж швидко. На прохідній ТЦК або ВСП завжди сидить спеціально навчена людина, яка одразу ставить штамп на відпускному. Це умовно “останнє місце, де армія тебе бачила перед відпусткою”. Ну, і далі зі всіма цими документами їдеш на кордон і перетинаєш його, як всі інші люди.
Я виїжджав машиною, на виїзді надав прикордонникам паспорт, офіцерський квиток, відпускний і витяг з наказу. Через 10 хвилин мені це все повернули, і ми собі поїхали. Не знаю, як це відбувається в інших частинах, але в нас ось так. Велика частина мого підрозділу вже пройшла цю процедуру, хлопці їздили відпочивати за кордон. Проблем не було”, – розповідає Романюков.
У його підрозділі вже відсотків 20 людей точно з’їздили за кордон.
“В цілому по військовій частині відсоток не знаю, але не чув, щоб комусь відмовляли. Хоча, потенційно, думаю, можуть відмовляти, якщо у військовослужбовця вже були якісь зальоти перед цим”, – пояснює офіцер.
З міркувань безпеки Артем не публікував фото в соцмережах, поки не повернувся в Україну.
“Як це не парадоксально, але в Україні почуваєшся безпечніше. Хтозна, яка там російська агентура нишпорить по закордонах”, – зауважує він.
Романюков визнає, що оформлення паперів було марудною справою. Але на допомогу прийшли люди.
“У мене в управлінні підрозділу круті сержанти й офіцери, які допомогли мені з усіма рапортами та оббігали всі потрібні кабінети в частині. Не тому, що я начальство, а тому, що ми так організували роботу в нашому підрозділі – бойові одиниці мають займатися бойовою роботою, а всю паперову роботу управління підрозділу має максимально з них зняти”, – пояснює командир.
Артем Романюков із родиною у відпустці
Як і Берестовий, Романюков у закордонній відпустці використовував маркер – мілітарну бейсболку з українським прапором.
“Спеціально – щоб відлякувати росіян, яких потенційно міг там зустріти. Бо це була сімейна відпустка, і я хотів, щоб вона пройшла максимально душевно. Пару раз зустрів емігрантів з України. Вони підходили, віталися “Слава Україні”, але не питали, чи я військовий. Думаю, соромилися або боялися, бо там були повноцінні сім’ї – з мамою й батьком. А раптом я почну наїжджати, чого батько втік… В одній кав’ярні місцеві пригостили кавою. Сказали, що для українців безкоштовно”, – розповідає офіцер.
Основна частина Артемової подорожі припала на Румунію.
“Враження дивні. Шарахаєшся на якісь абсолютно мирні звуки. Дружина з донькою все чекали на повітряні тривоги. Всі разом ми постійно фоткали інверсійні сліди від звичайних пасажирських літаків у небі – як же круто, коли в мирному небі просто собі літають пасажирські літаки. Дуже захотілося такого”, – каже Артем.
“І ще я постійно машинально шукав дерева або навіси, під якими припаркуватися. Не можна ж лишати машину на відкритій місцевості, бо ворог з повітря побачить. Зависав на мить і згадував, що я ж за кордоном, тут безпечно”, – пригадує офіцер ЗС.
Артема Романюкова у відпустці
тригерила і дратувала російська мова за кордоном.
“Найменше, що можуть зробити люди, які не служать і не беруть якоїсь іншої активної участі у війні, – це хоча б максимально перейти в усьому на українську. Це теж був би значний внесок у перемогу. Точніше, в її подальше цементування. Особливо [важливо говорити українською] за кордоном. Невже їм не муляє, що їх банально приймають за росіян?.. Сильно вибісив один наш прикордонник. Але він потім вибачився”, – розповідає Романюков. Але додає, що таких випадків було все ж небагато.
Артем зізнається: через повернення до іншої реальності після відпустки загалом “було скоріше погано, ніж добре”.
“До хорошого звикаєш швидко. Я швидко забув, що я в армії. Тому потім на службі днів десять не міг “зібрати кабіну” і змусити себе працювати повноцінно. Особливо це стосується паперової армії… Просто лють брала через те, що ще раз відчув безглуздість усієї цієї паперової возні, наскільки вона нас сповільнює в усьому. Тепер боюся цього періоду після нової відпустки. І все відкладаю наступні 10 днів, які в мене ще є в запасі. Постійно думаю, як би їх провести, щоб не так болісно було потім знов заходити в службу”, – зізнається офіцер ЗСУ.
“Цивільний! Ти досі шкеришся по підвалах, ховаючись від воєнкомата? Ставай до лав! Зможеш поїхати за кордон з красівими женщінами у свою законну відпустку!” – підписав одну з фоток з Європи старший лейтенант Євген Назаренко. Зараз він служить на військовому телебаченні “Армія ТБ”. Можливістю побувати у відпустці за кордоном він скористався на попередній посаді, коли був пресофіцером 68-ї окремої єгерської бригади ЗСУ імені Олекси Довбуша. Із дружиною вирушив спочатку до Польщі, потім – в Іспанію, купатися в морі.
Євген Назаренко з дружиною в Барселоні
“Для мене не було ніяких “кіл пекла”. Пишеш звичайний рапорт про відпустку на ім’я командира бригади. В рапорті вказуєш, що відпустку будеш проводити в умовному Кракові, Республіка Польща. Якщо командир підписує цей рапорт, тобі видають два документи: відпускний, де написано, що ти їдеш в умовний Краків, та витяг з наказу про те, що тебе на час відпустки знімають з грошового забезпечення. І в цьому ж витязі з наказу написано: “дозволено виїзд за кордон”. Все”, – розповідає нам Євген.
На кордоні ці документи та військовий квиток треба показати прикордонникам.
“Питань не було жодних. Ми поговорили, пофоткали ці документи і поїхали в Краків”, – каже офіцер.
За його словами, в цій процедурі важливий людський фактор – чимало залежить і від командира, і від власне військового.
“Чи відмовляли комусь? Звісно, відмовляли. Бо люди різні, і
якщо командир підрозділу не впевнений у цій людині, в тому, що вона повернеться – її можуть не пустити за кордон.
Прецеденти є. Були люди, які не поверталися. Та якщо командир впевнений у своєму підлеглому, розуміє, що це надійна і відповідальна людина – то відпускають”, – пояснює пресофіцер.
Жодних пересторог чи вказівок щодо публікації фото з відпустки Назаренко не отримував.
“Що було найважчим під час оформлення закордонної відпустки? В мене – нічого. Звичайна процедура: написав рапорт, за три дні його підписали, отримав усі документи, поїхав спочатку в Київ, потім за кордон.
Мене потім про це запитували багато друзів-військових, як я, мовляв, вибрався? Проблема в тому, що багато військових ще не обізнані про цю можливість. Раніше так не було. Бо раніше можна було виїхати тільки за умови, що за кордоном перебувають члени сім’ї. Потім це змінили, і пацани про це не знають”, – пояснює військовослужбовець.
“Друзі, не пизд***кайте за кордоном російською. Бо хочеться піднять з ноги, але потім чуєш характерні слова та акцент” – підписав це фото в фейсбуці Назаренко
У Польщі українці ідентифікували його як військового за мультикамівською кепкою. Чимало дякували за службу.
“Які в мене враження від мирної Європи? Прекрасні. Це можливість відпочити без страху обстрілу, без комендантської години. Всім раджу – для відпочинку, психічного перезавантаження. Не тригерило під час відпустки нічого. Знав, що я їду до мирного життя Західної Європи – і я цього й хотів. Було класно, бо це – відпустка”, – ділиться Євген.
Євген Назаренко з дружиною на морі в Каталонії, Іспанія
Напевно, перед відпусткою йому доводили традиційний армійський інструктаж про заборону одиночного купання.
Читайте також:
На Львівщині до 5 років засудили військового, який запізнився з відпустки
Усі ці документи – паперові, з печатками.
Майте на увазі!Останнє слово — за командиром. Він може дозволити виїзд за кордон у період відпустки, але може й відмовити. Це залежить від ступеня довіри до військовослужбовця, його позитивної характеристики, рівня відповідальності. |
Лайфхак:
якщо їхати автом по формі (або з елементами форми) й одразу звернутися до прикордонників, вони можуть поставити відпускників-армійців у голову черги, щоб не чекати на кордоні зайві години.
Читайте також:
“У відпустку” на війну. Історія науковця, що покинув PhD у Швеції і став сапером на Донбасі
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
