Рішення України розтягнути сили РФ у процесі наступу було правильним. А от Захід повинен врахувати свої помилки, – американські аналітики

Півтора року повномасштабної війни в Україні свідчать про те, що західні країни повинні розробити довгостроковий план підтримки українських зусиль – замість того, щоб покладати надії на успіхи, який українці мають продемонструвати на полі бою.

Про це пишуть американські військові експерти Майкл Кофман і Роб Лі в статті для видання “War on the rocks”, аналізуючи три місяці українського наступу.

“Наприклад, ракети ATACMS була б корисним доповненням до арсеналу України, і їх слід надати. Але потрібен більш цілісний підхід до збільшення українських можливостей. Часто йдеться більше про базу – більше [БМП] M113, Humvee, легких бронеавтомобілів, прилади нічного бачення та обладнання для розмінування могли б мати більший сукупний вплив, ніж будь-яка одна передова система озброєння”, – зазначають аналітики.

При цьому Кофман і Лі загалом позитивно оцінюють дії Генштабу ЗСУ в ході наступу, де ключовими точками оборано райони Оріхова, Великої Новосілки – на Таврійському напрямку, та Бахмута – на Донеччині.

“Дивлячись на стан наступу сьогодні, рішення України розтягнути російські сили і поступово просуватися невеликими підрозділами зіграло їй на користь. Це виснажлива боротьба. Бойова міць і резерви, які є в обох сторін, відіграватимуть значну роль у визначенні результату.

Наступ України не закінчився і не провалився. Перспективи України залежать від того, наскільки добре західні країни забезпечать українські військові зусилля восени, замінять втрачене обладнання та забезпечать необхідними засобами — перш за все, артилерійськими боєприпасами”, – пишуть аналітики.

“Зрештою, плануючи свою підтримку, західні країни повинні думати не лише про наступ. Це включає уроки цієї весни та літа, щоб покращити шанси України в наступних операціях. Зусилля Заходу мають бути спрямовані на припущення, що війна триватиме й наступного року, збалансовуючи довгострокові програми переходу, такі як передача F-16 і розширене навчання підрозділів. Поєднуючи це із задоволенням більш нагальних потреб України”, – сказано в лонгріді.

Захід мав би бути більш критичним до себе, щоб не упускати важливі моменти ухвалення рішень, які мають великий вплив на хід війни. Так, рішення про майбутню підтримку мали бути ухвалені задовго до початку цього наступу, з передбаченням того, що цього недостатньо, щоб закінчити війну.

Натомість після цього наступу може виникнути ще один цикл виснажливих боїв, а потім ще один сплеск спроб відновити наступальний потенціал України. Тобто, як наголошують аналітики, Захід не повинен гаяти час, необхідний для відновлення військового потенціалу України та надання їй вирішальної переваги.

Фото: ГШ ЗСУ

“Нещодавня анонімна критика з боку офіційних західних осіб, які розповсюджують у пресі суперечливі наративи, замість того, щоб сприяти відкритому обговоренню викликів і успіхів України, виявляє постійні проблеми у цьому напрямку”, – наголошують автори статті.

“По-перше, це брак розуміння Заходом того, як воюють українські сили. Друге, тісно пов’язане [з першим], – це недостатня присутність представників Заходу на місцях, щоб забезпечити більш тісну координацію або навіть безцінне розуміння, яке можуть отримати спостерігачі на полі бою”, – зауважують аналітики.

Кофман і Лі зазначають, що західні уряди прагнули зберегти цю війну в межах України, уникаючи своєї присутності там. Хоча “є чимало речей, які можна було б зробити, не беручи безпосередньої участі у бойових діях або не розгортаючи військовий персонал на місцях”.

“Цей нинішній “обережний підхід” має вузькі межі своєї ефективності.

Підтримка Заходу наразі була достатньою, щоб запобігти поразці України, і, можливо, нав’язала стратегічну поразку Росії.
Але є недостатньою, щоб забезпечити перемогу України”,

– наголошують аналітики.

“Незалежно від результату цього наступу, західні країни повинні чітко усвідомлювати той факт, що це буде довга війна. У сукупності промисловий і військовий потенціал Заходу значно перевищує російський, але без політичної волі потенціал сам по собі не втілиться в результати”, – підсумовують Кофман і Лі.

Довідково

Майкл Кофман – старший науковий співробітник програми американського Фонду Карнегі за міжнародний мир, спеціалізується на питаннях євразійської безпеки.

Роб Лі — старший науковий співробітник євразійської програми Інституту зовнішньої політики, колишній офіцер морської піхоти США.

Читайте також:
“Важливо не робити паузу в контрнаступі “: Зеленський хоче вмовити Байдена передати Україні далекобійні ракети ATACMS цієї осені