Заст. Мінветеранів Тетяна Калита: Ми відкриті до співпраці та не монополізуємо ринок послуг ветеранам

Комплексна послуга ветеранам в одному “вікні”: чи реально таке для України сьогодні? Як напрацювати нові сервіси для великої кількості УБД, які повертаються додому? Відповідає заступниця міністра у справах ветеранів Тетяна Калита

автор: Геннадій Карпюк
фото Віталія Сударкіна

Наші захисники і захисниці повертатимуться до цивільного життя, набуваючи статусу ветеранів війни. На цьому етапі для них нагальними будуть лікування й реабілітація, отримання гарантованих пільг, можливості здобуття освіти, перенавчання, працевлаштування тощо. При цьому число ветеранів різко зростає. Щоб допомогти з цими питаннями, Міністерство ветеранів працює над трансформацією ветеранського сервісу – відбувається цифровізація багатьох процедур, вдосконалюються механізми надання відповідних послуг, аби вони були якісними, доступними і зручними у користуванні.

Докладно про плани і новації в цій галузі ми розпитали заступницю міністра у справах ветеранів України Тетяну Калиту.

Час розбирати камені спотикання на шляху до сервісного “вікна”

– Якими нині є основні завдання щодо забезпечення кожного ветерана\ветеранки тими гарантіями та послугами, які їм надає закон? Чи є проблеми на цьому шляху? І якими є сервісні інструменти, що дозволять колишнім воїнам, а також родинам полеглих без зайвих клопотів користуватися цими можливостями?

– Найголовніша проблема, яка потребує вирішення, це те, що наразі не кодифікований й не визначений повний спектр послуг, які маємо надавати цільовій аудиторії. Це серйозний виклик, відповіддю на який став запуск проєкту помічника ветерана. Його мета – забезпечити захисників та захисниць належним супроводом при переході від військової карʼєри до цивільного життя. Водночас цю ж функцію стихійно намагаються покладати на себе деякі організації, залучаючи кошти міжнародної підтримки.

Однак лишаються системні питання, які саме послуги актуальні й забезпечуються, яку частку ветеранів та їхніх рідних охоплюють, а які послуги не надаються. Бо, можливо, потреби в них раніше не було чи вони не артикулювалися. Потрібен новий окремий перелік послуг, гарантій їх організаційного і юридичного забезпечення.

Заступниця міністра у справах ветеранів Тетяна Калита під час інтерв’ю

Частину з них візьме на себе Мінсоцполітики, але є й інші складові ветеранського сервісу – медичні, освітні, працевлаштування тощо. Отже, попереду – робота з перегляду й типізації послуг, їх складових та регламентів надання.

– Але ця проблема не призвела до зупинки роботи з модернізації сервісного інструментарію? Як виконується ця робота?

– Є амбітна дорожня карта. Йдеться про масштабний проєкт зі створення ветеранського “вікна” у ЦНАПах (центрах надання адміністративних послуг) – “точки входу” для отримання послуг за ветеранським напрямком. Тобто адміністратор фактично прийматиме від заявника один перелік документів, і самостійно перенаправлятиме їх до опрацювання вже безпосередньо надавачам послуг. Без зайвих черг, людяно і зрозуміло.

У практичній площині постало логічне питання: а які саме послуги ЦНАП може переадресувати, яку інформацію має отримати від людини, які її потреби й побажання слід зафіксувати? І далі: хто саме працюватиме з цими даними й надаватиме послуги – які мають бути вимоги держави до надавача послуг? Зрештою, як цю роботу фінансуватимуть? Питань виникло допоки більше, аніж є твердих відповідей. Тут наш пріоритет – визначити, як у громадах чи регіонах розробити механізм надання якісного ветеранського сервісу з огляду на нову парадигму його формування, а саме – через моніторинг потреб.

Читайте також:
Точка опори для миколаївських ветеранів: відбудувалися після обстрілів – відкрили центр

Саме таким шляхом вже рухається Дніпропетровська область, яка є однією з пілотних для багатьох ветеранських політик. Наразі в роботі сфера ветеранських послуг на Закарпатті та в Києві.

Загалом 19 послуг ветеранського напряму державного та місцевого рівнів з липня цього року надають у форматі комплексної послуги “Я – Ветеран” у ЦНАПах. Передбачено, що сотні таких сервісних “вікон” для ветеранів запрацюють у майже 10 регіонах держави.

Заступниця міністра у справах ветеранів Тетяна Калита (ліворуч) у Миколаєві біля нового Центру ветеранського розвитку

“Ми не повинні переписувати законодавство під окремі прецеденти”

– Тобто є держава, що формує ветеранські політики, а є досвід діяльності громад, неурядових організацій, фондів, які локально, з огляду на географію і ресурси, генерують певні можливості для ветеранів. Де є та точка дотику між державою і місцевими середовищами?

– Людина бажає не просто отримати передбачену послугу чи підтримку. Вона також прагне мати вибір щодо напрямку нової роботи, сфери активної самореалізації, самотворення шляхом здобуття освіти, перекваліфікації, навчання чи пошуку однодумців, або фахівців, які допоможуть розібратися з комунікацією чи непорозуміннями у спілкуванні. Основним є питання, як держава зможе забезпечити обізнаність і доступ ветеранів до таких можливостей.

Ми як відомча структура не повинні монополізувати цей ринок. Тому цілком природно, що наразі формується ядро учасників-надавачів таких послуг. І ми знову повертаємося до визначення критеріїв та регламентів сервісу, формування вимог до їх надавачів. Це також пов’язано з формуванням зрозумілих правил і умов фінансування для стейкхолдерів та суб’єктів сервісу.

Це і є завданням держави – розробити максимально прийнятні правила для всіх учасників процесу. І саме від того, як вони – громади, практики – згуртуються, дадуть нам зворотний зв’язок, вказавши, що працює, а що ні, залежить, як швидко сформується дієвий ветеранський сервіс.

– Отже, в основі такого партнерства, наскільки я зрозумів, лежить відкритість дискусій і взаємодій із ветеранськими спільнотами й організаціями.

– Насправді так.

Наші двері відкриті для всіх, в кого є бажання діяти і взаємодіяти.

Але тут питання не лише про слова, а й справи. Тому той, хто дієвий на місцях всередині спільноти, відіграє важливу роль. Бо, як тільки вони виходять на конкретні системні речі, ми їх підтримуємо.

Ми як відомство не повинні розв’язувати глибоко індивідуальні проблеми і переписувати законодавство під прецеденти. Якщо ж порушена проблема стосується цілого юридичного чи практичного механізму реалізації ветеранських політик, звісно, ми їх вирішуємо. Зокрема у широкій партнерській взаємодії.

“Цілком реально за 2-3 місяці підготувати до впровадження новий сервіс для ветеранів”

– Чи моделюєте процеси, пов’язані з масовим поверненням військових у цивільне життя після завершення активних бойових дій чи загалом війни? Імовірно, “раптом” виникне потреба запроваджувати нові послуги.

– Міністерство ветеранів не нав’язує способи чи методи розв’язання проблем. Навпаки, ми відкриті й завжди запитуватимемо у ветеранів та їхніх родин, які в них є запити і проблеми. Система, яку ми розробляємо у форматі цифрового рішення, – це моніторинг потреб, щоб чітко надавати саме те, на що є запит.

Заступниця міністра у справах ветеранів Тетяна Калита

Також важливо розуміти, який ресурсний потенціал у громади. Звісно, вони мають кардинально різні спроможності. І ми разом з іншими органами державної влади проводимо системну аналітику, прогнозуємо, відслідковуємо тенденції, враховуючи, що кількість людей (ветеранського середовища – “Н”) швидко зросте. Тоді потенційно зростатимуть і державні витрати на сервісний супровід ветеранів.

Імовірно, запит від ветеранів на нову послугу може виникнути будь-коли. Тому наявність ефективних інструментів комунікації з аудиторією дозволить швидко зреагувати на потреби ветеранів. Цілком реально, що за 2-3 місяці можна нормативно і технічно підготувати до впровадження новий сервіс для ветеранів. Проте вкотре випливає питання типізації послуг.

Читайте також:
Рятівні ретрити для родин загиблих героїв: як працює намолене місце вінницьких ветеранів

– Якщо говорити про рівний доступ ветеранів до реалізації своїх пільг і прав. Приміром, виникають труднощі при спробі учасника бойових дій скористатися безоплатним проїздом у громадському транспорті в іншій області чи місті. Придбати пільговий залізничний квиток на поїзд ветеран може тільки в касі, пред’явивши оригінал документа, що підтверджує статус, а не через інтернет-застосунок. Є й інші приклади. Їх можна вирішити за допомогою цифрових рішень?

– Це питання до механізмів надання послуг та ресурсів. Є кілька класичних способів, за допомогою яких можна це технічно вирішити. Але тут присутня ще одна складова – фінансова. Ідеться про компенсації тим, хто надаватиме послуги.

Якщо говорити про транспорт, слід розуміти, що це масштаб державного фінансування, але здебільшого транспортну пільгу покриває місцевий бюджет. Так, переведення транспортної послуги в межах загальнодержавної системи регулювання технічно можливе, якщо відслідковувати, де, коли, скільки разів конкретна людина скористалася пільговим проїздом певним видом транспорту. Приміром, що це сьогодні було у Києві, завтра у Львові, післязавтра в Ужгороді різними видами транспорту і системами оплати. Ці поїздки можна реєструвати, а тому й автоматизувати.

Проте регіони і громади мають неоднакові спроможності щодо компенсації таких послуг перевізникам. Тобто технічно ця послуга налагоджується швидко – максимум за чотири місяці, але потрібне державне регулювання й фінансування, аби такий інструмент працював. Для держави наразі це виклик скоріше не в контексті технічної реалізації чи юридичного бачення. А саме концептуальної зміни підходів до раціонального і справедливого розподілу ресурсів. Тобто це речі вже доктринальні.

заступниця міністра у справах ветеранів Тетяна Калита

Для унормування переліку ветеранських послуг та можливостей слід розуміти, що відсоток ветеранів не є якоюсь фіксованою величиною. І потреби у ветеранів відмінні. Це впливатиме на спектр наданих послуг. Отже, питання спроможності громади, її ефективної взаємодії з ветеранами потребують вироблення певних правил суспільної комунікації. І це не питання закону – це предмет внутрішнього суспільного діалогу та безбар’єрного спілкування. Без стигматизації, з пошаною й повагою до наших героїв.

Читайте також:
Як отримати УБД у 2023 році: досвід військового й інструкція