“Якщо ти прийдеш у військомат сам і нормально поспілкуєшся з воєнкомом, то шанси, що потрапиш у потрібне місце за фахом, різко зростають”

Віктор Трегубов
військовослужбовець ЗСУ, журналіст, блогер, публіцист, громадсько-політичний діяч

(FB)

У Силах оборони України служить, за різними оцінками, від 700 тисяч до мільйона осіб. Серед них на фронті – меншість. Є в ЗСУ цілі частини, які були під обстрілами менше, ніж середній мешканець Києва, не кажучи про Харків. Але при цьому всі потрібні, всі тягнуть свою лямку та всі встигають замахатися.

В ЗСУ потрібні не тільки стрільці та гранатометники, а юристи, кухарі, водії, графічні та відеодизайнери, сисадміни, журналісти, програмісти і ще довга низка спеціальностей. Про медиків взагалі мовчу.

Тому дуже дивно чути “ой, не піду в ЗСУ, я стріляти не вмію”. По-перше, це в принципі не вроджена навичка, а по-друге, ти хоч питав – може, те, що ти вмієш, потрібне більше, ніж стріляти? Може, такий, як ти, десь потрібніший за стрільця?

Окрема ж іронія ситуації полягає в тому, що якщо ти прийдеш у військомат сам та нормально поспілкуєшся з воєнкомом, то шанси, що потрапиш саме в потрібне місце, різко та сильно зростають. А якщо ще й попередньо знайдеш собі частину і влаштуєш відношення, то майже до ста відсотків. Я це ще вісім років тому перевірив.

А от якщо тебе в армію спеціально навчений кокер-спаніель із ТЦК за яя тягнутиме – тоді різко збільшується ризик, що зрештою ти таки станеш стрільцем в піхотному підрозділі і твоїм найкращим другом стане мала піхотна лопата. Хай ти навіть геній відеомонтажу чи механік рівня Гаєчки.

Читайте також:
В Україні запустили сайт із вакансіями до ЗСУ без участі військкоматів