Що ж відбулося в Мінкульті та що робити далі, без іронії й жартів

Артем Біденко
голова правління ГО “Інститут інформаційної безпеки”, експерт із маркетингових та політичних комунікацій, політолог, із 2019 року – державний секретар Міністерства культури, молоді і спорту / Міністерства культури та інформаційної політики України, перед тим із 2015 року – заступник міністра / держсекретар Міністерства інформаційної політики; із серпня 2022 року — керівник ініціативи “Сади Перемоги”

Що ж відбулося в Мінкульті і що робити далі, без іронії та жартів (FB)

Восени минулого року в бюджет Міністерства культури та інформаційної політики було закладено 500 млн грн на створення масового телевізійного продукту (надалі – серіали, хоча насправді там не тільки серіали).
Призначалися вони для “Центру захисту інформаційного простору України”, який свого часу ми створили в МІП і який займався всіма комунікаційними проєктами. Саме ЦЗІПУ закуповував книжки для Сходу, знімав кліпи з ТНМК, робив соціальну рекламу про допомогу армії, підтримував “Історичну правду” і ще дуже багато хороших речей.

Керівник Центру Олексій Шубинський у кінці 2022 року запропонував міністру бачення, як правильно і публічно реалізувати конкурс на серіали (і не тільки, повторюся). На що отримав негативну реакцію (це я дуже дипломатично) і був незаконно звільнений. Місяць тому суд відновив Олексія на посаді, але він одразу ж написав заяву про звільнення.

Адже Центру вже фактично немає. Структура, яка свого часу працювала як ефективна агенція державних комунікацій, сьогодні не має ані коштів, ані команди. Соціальну рекламу (наприклад, про армію) ЦЗІПУ останній раз робив… уже і не знаю коли. Можливо, навіть у 2019 році. Всі ваші питання в грудні минулого року “а де ж соціальна реклама про набір до армії” – вони були марні.

Іронія долі в тому, що міністр, не дослухавшись порад своїх підлеглих, зробив по-своєму з серіалами, створивши відчуття несправедливості – про це, власне, і сказав президент. Замість вчасно прокомунікувати, і можливо, навіть хайпонути на цій темі, ми отримали класичну комунікаційну кризу. Sic transit.

Що далі? Без глобальної реформи цю сферу не змінити. Таку реформу запропонував Володимир Бородянський (міністр культури у 2019-2022 рр. – “Н”), і я, маючи досвід роботи з багатьма міністрами та розуміючи, як політолог, специфіку роботи виконавчої гілки, досі бачу в ній значну перспективу. Дуже прикро, що політичні ігри збили Володимира з його намірів.

Існують галузеві міністерства і функціональні міністерства. Міністерство культури має перетворитися з галузевого (бо такої галузі просто не існує) на функціональне – так, як з’явилося Міністерство цифрової трансформації. Тобто спрямоване на вирішення конкретних задач.

Наприклад, Міністерство стратегічних гуманітарних ініціатив. Або Міністерство з підтримки культурних індустрій. Назва – не головне, головне – функціонал.

І тут найцікавіше. Всі функції необхідно віддати агенціям: мистецтв, спорту, кіно, релігій тощо. А міністерство виконує організуючу роль, формуючи та комунікуючи політики.

Саме так ми і зробили з ЦЗІПУ – віддавши всі кошти і всі проєкти в агенцію, і залишивши за собою координацію, звітність і контроль. Центр закуповував книжки, відвозив їх на Схід, а ми в міністерстві спільно з парламентським комітетом формували тематику.

І саме це було вбито в МКІП за останні два роки. Створені агенції або були передані іншим, більш ефективним міністерствам (як-от туризм), або ж не працюють.

Тож ключова задача – відновити логіку реформи державного управління, яка була закладена кількома міністрами, і яку просто треба довести до кінця. Так, це не є панацея, і так, будуть помилки. А ще більшою помилкою є концентруватися на цінностях та структурах з 90-х.

Підтримую Дмитра Золотухіна в його баченні щодо інших нюансів реформи, зокрема, по “Суспільному” і “Укрінформу”. Також вважаю, що іномовлення треба розвивати, і Мультимедійна платформа іномовлення під керівництвом Юлії Островської робить велику справу. Запуск The Gaze – це саме та комунікація з Заходом, яка нам потрібна.

І щодо Центру стратегічних комунікацій та інформаційної політики під керівництвом Ігоря Солов’я. Він має стати державною установою з підпорядкуванням прем’єр-міністру через радника з питань стратегічних комунікацій. І саме його аналітика та його рекомендації мають лягати в основу політик міністерства, які будуть далі спускатися на агенції для реалізації. Просто сприйміть це як аксіому, бо якщо в часи війни ми будемо балакати – чи краще ДП, чи ДУ, ми втратимо роки. Власне, як ми і втратили останні два роки.

Це і є логічна система державного управління, де є місце делегуванню, співпраці та ефективності.

Читайте також:
Міністр культури Ткаченко сам подав заяву про відставку