автор: Михайло Жирохов
військовий історик, експерт, хроніст
Підготовка до літньої кампанії ЗСУ 2023 року, окрім розробки оперативних планів, потребувала і більш глобальних речей, а саме – передачі нашій армії західними союзниками великої кількості бойової техніки, а також навчання солдатів та офіцерів її ефективному застосуванню. Це дуже важливо, оскільки акцент на сучасному етапі війни робиться саме на якісній перевазі. Тим паче, якщо йдеться про наступ.
Не секрет, що до лютого 2022 року українська армія за озброєнням залишалася, по суті, радянською армією рівня кінця 1980-х років. І після початку широкомасштабного вторгнення росіян виявилося, що на полі бою зіткнулися дві армії, котрі мали плюс-мінус приблизно однакову зброю. В цих умовах ЗС Росії отримали перевагу за рахунок чисельності особового складу та кількості техніки. Тому після першого етапу великої війни (відходу росіян із Київської, Чернігівської й Сумської областей) західні союзники почали активно передавати Україні зразки озброєння, які перевершували б за своїми характеристиками російські. Насамперед ідеться про 155-мм артилерію – як буксирувану, так і самохідну, а також РСЗВ типу HIMARS і M270 – і на колісному, і на гусеничному шасі. Це дозволило провести результативні наступальні операції на Харківщині та Херсонщині восени 2022 року.
Натомість під літній наступ-2023 було запущено рішучий процес озброєння новосформованих піхотних бригад за західними стандартами. Так, на озброєння підрозділів ЗСУ стали надходити танки західних зразків (до цього постачання союзників обмежувалися лише радянськими зразками типу Т-72), бойові машини піхоти, бронетранспортери та бронемашини типу MRAP, а також інженерні машини. Ще одним важливим компонентом стала передача більш далекобійних ракет.
Загалом, західні союзники не тільки намагаються забезпечити лінійні підрозділи ЗСУ технікою “під наступ”, а й докладають багато зусиль для підготовки солдат та офіцерів, які змогли б ефективно використовувати цю техніку за стандартами НАТО і таким чином отримати перевагу над противником та деокупувати українські території.
Спробуймо ж коротко описати можливості кожного такого типу озброєння і техніки та яким чином вони вже виявили себе на полі бою (принаймні станом на 16 червня).
З осені 2022 року беруть відлік заходи для отримання Україною ракет Storm Shadow із Великої Британії. По-перше, на території Польщі за допомогою західних союзників були модернізовані українські фронтові бомбардувальники Су-24М та літаки-розвідники Су-24МР як вогнева платформа для цих ракет.
Листівку-натяк підписав міністр оборони Великої Британії Бен Воллес, який погодив передачу Україні ракет Storm Shadow. На цьому літаку ПС ЗСУ Су-24МР, ймовірно, підвішена та сама далекобійна ракета
Після відпрацювання всіх деталей міністр оборони Королівства Бен Воллес 11 травня 2023 року підтвердив передачу ракет Storm Shadow Україні. І вже в наступні дні, 12 та 13 травня, по військових об’єктах російської армії в окупованому Луганську (територія колишнього “Машинобудівного заводу “100” та колишній корпус університету внутрішніх справ) було завдано ракетних ударів. Пропагандистські ЗМІ демонстрували залишки ракети Storm Shadow.
Атаки Storm Shadow тривають і надалі. За словами міністра оборони України Олексія Резнікова, станом на кінець травня 2023 року всі без винятку запущені ракети Storm Shadow уразили призначені цілі.
Бойова частина Storm Shadow має вагу 450 кг. Ракета – тандемна. Вона побудована так, щоб знищувати високозахищені об’єкти: перша частина ракети пробиває землю або армований бетон, після чого працює бойова частина.
Повноцінна версія Storm Shadow для країн-розробників (Велика Британія, Франція, Італія) має заявлену дальність дії 560 км. Для експортного варіанту називають удвічі менше показники – 250-300 км.
Досі не відомо, яку саме модифікацію ракет Storm Shadow отримала Україна. Але навіть експортна версія в наших реаліях є “далекобійною”. Адже “Штормова тінь” вибиває російські склади озброєнь, командні пункти та місця зосередження особового складу на значно більшій віддалі вглиб окупованих територій, ніж це було можливо для ЗСУ до 11 травня. Це дуже важливо для забезпечення наступальних дій.
З останніх по часу успіхів слід відзначити удари 9-10 червня по пунктах управління російських військ на Арабатській Стрілці в Генічеському районі Херсонської області. Результати атаки можливо проконтролювати за супутниковими знімками та повідомленням росіянських ЗМІ про втрати. Так, відомо, що під час цієї “бавовни” були знищені генерал-майор ЗС РФ Сергій Горячев та високопоставлений офіцер російської поліції, так званий “заступник начальника ГУ МВС РФ по Херсонській області” Сергій Постовалов.
Основним бойовим танком західного зразка, який встигли передати союзники “під наступ”, до початку літа 2023 року, стали Leopard 2 німецького виробництва.
Скільки саме станом на тепер передала “танкова коаліція” з Німеччини, Польщі, Фінляндії, Іспанії, Норвегії та Данії, не відомо. Але в січні була запланована передача Україні близько 80 танків у версіях 2A4, 2А5 та 2A6. Швидше за все, ще не всі ці танки приїхали в Україну.
Танк Leopard 2A4 з нанесеними знаками візуальної ідентифікації ЗСУ – одне з перших публічних фото в Україні в ході бойових дій
Відомо, що більш сучасні “леопарди” типу 2A6 були передані на озброєння танкових бригад, а 2А4 пішли в танкові роти новосформованих механізованих бригад.
Починаючи з 6 червня, у ЗМІ й соцмережах почали з’являтися повідомлення про участь “леопардів” в активних наступальних діях на Таврійському напрямку. Практично одночасно з’явилися й відомості про втрати.
Станом на 16 червня 2023 року авторитетний ресурс Oryx стверджує, що ЗСУ втратили два танки Leopard 2A4 (з яких тільки один знищений, а інший пошкоджений) та три Leopard 2A6 (один знищений та два залишені в “сірій зоні”).
Втрачені танки Leopard на Таврійському напрямку
Пропагандистські росЗМІ із різних ракурсів відзняли ці п’ять танків таким чином, що здавалося, ніби втрати більш масштабні.
Слід також зазначити, що загальна кількість пошкоджених машин імовірно може бути більша, ніж зафіксовано західними OSINT-дослідниками. Принаймні українські військові ресурси демонстрували також як мінімум одне відео з евакуацією “Леопарда” в тил на ремонт.
Бронетехніка в боях на Таврійському напрямку
Очевидно, що такі втрати не є критичними, але вони розвіяли уявлення деяких цивільних про те, що “Леопард” є таким собі “незнищенним” у порівнянні з радянською бронетехнікою. Очевидно, що, по-перше, машини моделі 2A4 випускалися в період із 1985-го по 1992 рік, а значить, розраховані на інше поле бою.
Танки моделі 2А6 більш сучасні, однак і вони не мали ніякого бойового досвіду використання в сучасній війні – навряд чи участь у складі канадського контингенту в Афганістані слід вважати таким.
Ба більше, досвід участі турецьких “леопардів” у боях в Сирії проти нерегулярних підрозділів був, м’яко кажучи, неоднозначним. Так, наприклад, із десяти панцерників Leopard 2A4, визнаних турками втраченими в боях за місто Аль-Баб, шість були знищені з ПТРК “Корнет” російського виробництва. А в Україні росіяни задіюють проти “леопардів” буквально все – від тих самих ПТРК до артилерії і пропагандистських обіцянок путінського бізнесу щодо мільйонних премій за ураження саме танків виробництва Німеччини. Тож очікувати, що “леопарди” пройдуть наступ із мінімальними втратами, було б наївно.
Водночас заява Путіна на петербурзькому форумі 16 червня, нібито ЗСУ в ході наступу втратили вже “понад 180 танків та майже 420 бронемашин” – звісно, відвертий фейк. Як і п’ять “знищених” у Києві комплексів Patriot (із двох наявних).
Читайте також:
ЗСУ відповіли на фото пошкоджених “леопардів” спаленими російськими танками
Бойові броньовані машини французького виробництва AMX-10RC називають “легкими танками”, або “колісними танками”. 30 таких машин були поставлені в Україну та надійшли на озброєння однієї з бригад морської піхоти. AMX теж задіяні в червневих боях, і навіть дві машини умовно втрачені.
Вони покинуті екіпажами в “сірій зоні”, і тому станом на 16 червня ні ми, ні росіяни не можемо витягнути їх через високу інтенсивність боїв.
Якщо танки західного виробництва в ЗСУ не призвели для кардинальної зміни тактики використання (все ж таки за останні років вісімдесят завдання для танків глобально не змінилися), то
отримання бойових машин піхоти потребувало змін у піхотній тактиці.
Річ у тім, що на Заході та в СРСР існували геть різні уявлення про роль БМП на полі бою. У Радянському Союзі БМП фактично була таким собі “розхідним матеріалом”, якого потрібно багато, і він має бути дешевий. Тоді як на Заході, навпаки, панувала концепція дорогої “важкої” БМП, яка повинна не тільки захистити екіпаж та десант, а й бути ремонтнопридатною після ураження противником.
Типовим представником такої концепції і є американська БМП M2 Bradley, яка постачається в Україну зі США.
БМП M2 Bradley на Запорізькому напрямку
БМП M2 Bradley на Запорізькому напрямку
Невідомо, скільки саме таких машин є в ЗСУ. Станом на середину січня 2023 року США планували передати 109 таких машин у версії M2A2 ODS (створена з урахуванням досвіду операції “Буря в пустелі” і дуже близька до сучасної версії А3).
Ці машини активно використовували під час перших активних боїв червня 2023 року, і серед них теж є втрачені.
Спираючись на дані дослідників Oryx, можливо говорити про втрату 17 одиниць M2A2 Bradley. Із них тільки п’ять знищені напевне, решта – пошкоджені й кинуті на полі бою.
Це особливість використання “Бредлі” – така БМП не вибухає, а “вибивається”, тримаючи удар і дозволяючи екіпажу залишити машину. Потім ці машини можна евакуювати і повернути в стрій.
Незважаючи на переможні реляції росіян щодо ураженої “бронетехніки наступу”, наші західні союзники не вважають її втрату якоюсь поразкою. Так, уже 13 червня 2023 року Вашингтон анонсував новий пакет військової допомоги Україні, який передбачає додаткове постачання ще 15 машин Bradley замість втрачених.
Читайте також:
Іспанія надасть Україні 20 БТР, польовий госпіталь та 4 відремонтованих Leopard 2
Щодо інших БМП західного виробництва, то слід згадати ще шведські CV90, яких обіцяно поставити 51 одиницю, та 1A3 Marder – обіцяно 60 одиниць, за деякими даними, поставлено мінімум 40.
Але станом на 16 червня в боях вони не використовувалися, принаймні про це немає відомостей. Тому про якісь конкретні речі в плані їх бойової ефективності говорити важко.
“На папері” шведська БМП CV90 – досить потужний зразок із 40-мм автоматичною гарматою і непоганим бронюванням, але як вони покажуть себе на полі бою – побачимо.
Іншим нововведенням для української армії стало масоване використання в якості легких бронетранспортерів колісних бронеавтомобілів.
Для розуміння: в радянській армії єдина бронемашина БРДМ-2 класу 4х4 використовувалася виключно як розвідувальна платформа. Перевезення особового складу до поля бою було покладене на більш потужні зразки класу 8х8.
Західні ж союзники почали поставляти нам найбільш розповсюджені свої зразки із захистом від мін та засідок (MRAP). Насамперед ідеться про International MaxxPro та Oshkosh M-ATV. Ці машини приблизно однакові за класом, озброєнні турельними кулеметами (як калібру 7,62-мм, так і 12,7-мм) або 40-мм гранатометами Mk 19.
International MaxxPro
У боях на Таврійському напрямку відзначилися обидва зразки, і вони теж встигли зазнати втрат. Наразі відомо про втрачені 33 одиниць International M1224 MaxxPro (з яких два потрапили до рук росіян) та 5 Oshkosh M-ATV.
Знову ж таки, більша частина втрат MRAP – залишені на полі бою після ушкоджень, але зі збереженням життя екіпажу та десанту. Це типова західна тактика.
Читайте також:
Ціна контрнаступу: під час звільнення Благодатного загинув молодший сержант ЗСУ з Волині Володимир Гаврилюк
Ще одним важливим елементом загальної стратегії наступу є постачання Збройним силам України інженерної техніки. І це вкрай необхідно, адже, наприклад, на Запорізькому напрямку росіяни за пів року змогли звести аж три фортифікаційні лінії, підсилені величезними мінними полями.
Поставки від союзників такої техніки не вражають масштабом, але слід розуміти, що і в арміях НАТО це “штучний товар”.
Основні зразки бачимо такі:
Машина (танк) розміновування Leopard 2R
Окремо слід згадати про постачання систем розмінування – американських установок M58 та шведських переносних систем Minröjningsorm. Ці системи дозволяють розміновувати смугу в мінному полі довжиною від 100 до 200 метрів.
Читайте також:
Контрнаступ: Генштаб ЗСУ вперше говорить про Бердянський напрямок та просування на ньому
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
