Йосиф Зісельс
учасник Ініціативної групи “Першого грудня”
Далеко не всі війни закінчуються ясною й однозначною перемогою чи поразкою, навпаки, після Другої світової війни багато воєн закінчувалися дуже невизначеними результатами, які дозволяли висловлювати десятки інтерпретацій на тему, хто переміг, а хто – програв.
Поширені приклади – це заморожені чи напівзаморожені воєнні конфлікти без договорів про мир чи, навіть, перемир’я, коли лінія фронту перетворюється у квазістабільну лінію, яка може існувати у такому стані десятиріччями.
Основна причина – війни перестали бути закритими, локальними подіями, де є очевидна перевага однієї сили над іншою, відтак результат детермінований співвідношенням сил і закритістю конфлікту. Відкриті війни майже приречені на замороження, бо у світі є багато сил, які підживлюють противників, аби не дати їм програти.
Війна росії проти України менш ніж за рік непомітно для багатьох трансформувалася з чисто імперіалістичної реваншистської війни на майже світовий конфлікт (Третю світову війну), бо сьогодні, передусім опосередковано, у ній беруть участь десятки країн світу, і кількість таких країн швидко зростає.
Навколо України об’єдналися близько 50 демократичних країн, які надають нам різноманітну допомогу; росія залучила у свою банду ізгоїв світу (Північну Корею, Китай, Іран, Сирію, терористичні угруповання – ХАМАС, Талібан, Хезболла та інші), які допомагають їй обходити санкції.
Можемо констатувати, що вперше в світовій історії внаслідок війни світ розділився за цивілізаційним розломом: демократична цивілізація протистоїть агресивному воєнному натиску авторитарно-тоталітарної цивілізації.
Якщо наведені вище аксіоми не викликають спротиву, то розуміння Української перемоги однозначно має бути пов’язано з нищівною поразкою росії в цій війні та її бажано контрольованим розпадом на купу уламків, деякі з яких через десятиріччя мають невеликі шанси стати демократичними країнами.
Я маю освіту фізика-теоретика, і тому часто рефлексую в аспектах теорії ймовірності. Усе викладене у цьому есеї є суб’єктивними думками, заснованими на моїх відчуттях світу, що оточує нас.
Одразу зазначу, що дуже хочу помилитися у своїх оцінках ситуації навколо нашої країни та всередині її.
Спробую позначити чотири основні варіанти результатів цієї війни, як я їх бачу, починаючи з варіанту найменш ймовірного і закінчуючи найімовірнішим:
Україна за допомоги союзників перемагає у цій війні, росія капітулює, міжнародні окупаційні сили контролюють російську територію, під цим контролем росія розділяється мирно на природні частини, які поступово стають окремими країнами та в яких, за рахунок коаліції союзників, починає системно запроваджуватися нова економічна система, демократичний лад, політичні партії, демократичні вибори, незалежна судова система та інші складові демократичної цивілізації. Приклад – Друга світова війна.
Ціна – дуже великі жертви як людські, так і економічні.
ЗСУ витісняють російські війська за кордони 1991 року, і на цьому війна на якийсь час припиняється. Росія залишається у своїх кордонах, з авторитарним режимом, під певними санкціями, бо не погоджується на умови переможців, тягне з мирним договором, бо в ньому не зацікавлена, мріє про реванш, збирається з силами, провокує сутички та обстріли через кордон, накопичує зброю та ресурси за допомоги своїх союзників-вигнанців і через декілька років розпочинає нову війну проти України. Приклад – війна на Близькому Сході.
Ціна – великі людські та економічні жертви.
Україні вдається звільнити тільки частину території, умовно до лінії 23 лютого 2022 року, офіційного перемир’я немає, мирного договору – також, бо обидві сторони цього не хочуть, а бажають продовжувати війну, але великих сил немає ні в кого, тому війні немає кінця.
Ціна – помірні жертви.
Після декількох потужних наступів і контрнаступів з обох сторін, восени цього року лінія фронту стає квазі-стабільною, сил на нові наступи немає ні в кого, війна стає напівзамерзлою, взаємні обстріли тривають з невеликою активністю, трапляються вилазки ДРГ і провокації, ситуація “ні миру, ні війни” стає перманентною, без надії на кардинальне вирішення. Приклад – війна на Донбасі між 2017 та 2022 роками.
Ціна – мінімальні жертви.
Примітки. Зрозуміло, що наведений вище розподіл ймовірностей різних варіантів Української перемоги не є статичним, оскільки залежить від багатьох потужних чинників (нашої мотивації та нашого терпіння, допомоги союзників, а головне – від нашої здатності до масової соціальної інтеграції, і як результат – від терміну досягнення національного консенсусу). Тому ми можемо побачити з часом зміни чи навіть рокіровки сусідніх позицій.
Єдине, чого нема і ніколи не буде в цьому розподілі ймовірностей – це нашої поразки.
Текст було написано для антології “Воєнний стан” від Meridian Czernowitz за підтримки USAID та надано “Новинарні“.
Читайте також:
“Тільки фрагментація”: секретар РНБОУ окреслив майбутнє Росії, до якого Україна має готувати світ
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!