На війні за Україну загинув громадський діяч, аеророзвідник 72 омбр Олег Собченко

В ході бойових дій проти російських окупантів на Донеччині загинув відомий громадський діяч, ветеран АТО, військовослужбовець ЗСУ, аеророзвідник 72-ї механізованої бригади імені Чорних Запорожців Олег Собченко.

Про смерть Олега ввечері 24 січня повідомляють у соцмережах його соратники, друзі й побратими. Загибель Собченка підтвердив речник Генштабу ЗС України Андрій Ковальов.

“Сьогодні в боях з російськими окупантами у Вугледарі загинув Олег Собченко, мій товариш і соратник по Благодійному фонду “Героїка”. Він багато років безкорисно працював над відновленням меморіалів та могил старшин і козаків Армії УНР. Це він керував відбудовою могил вояків Армії УНР у моїй рідній Боярці у 2013 році. Він у благодійному фонді був майстром, тобто людиною, яка безпосередньо реалізовувала всі масштабні меморіальні проєкти своїми руками. Я не знаю, як ми тепер після перемоги будемо без майстра”, – написав Ковальов у фейсбуці.

“Сьогодні у бою, при обороні українського Донбасу мій побратим Олег Собченко загинув. Загинув, як герой. Козаком він був, козацький свій шлях славно завершив”, – розповів також аеророзвідник, колишній народний депутат Ігор Луценко.

Шлях Козака Собченка

Олег Собченко – праворуч

Олег Собченко – мешканець міста Корсунь-Шевченківський на Черкащині, 1973 р.н.

Дієвий український націоналіст, громадський і політичний діяч. До війни був підприємцем.

Активний учасник Революції Гідності, він дістав чисельні поранення і забої під час протистояння з “Беркутом” у Черкасах. Бус сотником Самооборони Майдану.

Брав участь у багатьох патріотичних вуличних акціях, у захисті української мови, “Мовному майдані” 2012 року тощо.

“Олег Собченко був прикладом для кожного із нас. Він був дуже відповідальним, ніколи не відступав від своїх цінностей та ідей і був завжди готовим допомогти.

Завдяки його праці та майстерності в Україні було встановлено пів сотні пам’ятників та меморіалів, присвячених воякам Армії УНР та УПА. Олег був у команді Благодійного фонду “Героїка” з самого початку”, – зазначає колега Олег Слабоспицький.

У 2014-2016 роках Собченко воював у складі одного з підрозділів добровольчого батальйону/полку “Азов”.

У лютому 2022 року долучився до 72 омбр імені Чорних Запорожців як оператор аеророзвідки, героїчно захищаючи підступи до Києва.

У парі з колишнім нардепом, аеророзвідником Ігорем Луценком Собченко став автором чи не найефектніших відеокадрів оборони столиці, зокрема знищення російського вертольота біля села Козаровичі на Київщині.

Надалі воював на сході України – в Харківській, Донецькій областях тощо.

Нагороджений орденами “За мужність” ІІ і ІІІ ступенів.

“Я не мав ніякого шоку. Після перших боїв є якийсь адреналін та мандраж перед виїздом, але вони для мене минули ще в 2014 році. У лютому-березні були мінливі відчуття можливої поразки битви за столицю, було розуміння, що нас прикро мало на такий довгий фронт, але після відступу росіян під Мощуном цей настрій пропав. Після Києва була квітнево-травнева Харківщина. Саме там ми наступали за Старий Салтів, брали Перемогу, Українку, Байрак, Тернову й виходили до державного кордону. Тижні, повні небезпеки, але приємні, бо ми звільняли села від окупантів, забирали трофейну техніку, брали в полон окупантів. Запам’ятався полонений офіцер-артилерист. “ДНРівець” спершу прикидався мобілізованим рядовим. Питаю, чому не виїхав звідти з 2014 року? Відповідь — тут поховані мої діди, мої батьки. Коли так каже — значить ідейний, можна не сумніватися. Згодом, вже на допиті, він зізнався, що артилерист, підполковник. Ще двох спіймали в цивільному авто, молоді контрактники, родом із Карелії. Заскочили в машину й змусили дядька їх вивозити, але виїхали просто на нашу БМП, ми саме «проводили» нашу групу піхоти по селу з безпілотника.

…У Бахмуті наш екіпаж жив у місцевого волонтера. Він казав, що в соцмережах є кілька місцевих груп «ждунів», які радіють ворожим артударам. Уяви, на своє рідне місто! Звісно, наш товариш боявся приходу росіян, бо всі в місті знають, хто він. Казав, що росіяни розраховують взяти Бахмут до 15 червня, тож виїхав до родичів у Львів. Потім минуло 15 липня, 15 серпня, 15 вересня, а Бахмут і досі наш. Думаю, у росіян вже немає сил його взяти, хоч лінія зіткнення в передмісті. Особисто мені там було добре — попри обстріли, в будинку майже весь час була вода і електрика. А це на війні чогось вартує! Тому я там прожив на 2 тижні довше за всю нашу групу. Господар вивіз свого кота, а до хати прибилася кішка. Просто вибрала собі господарів. Я назвав її Бавовна і згодом передав у Черкаси. Поки довезли волонтерами, то була ціла епопея!.. Наразі у Бавовни є свій фан-клуб”, – розповідав Олег влітку в інтерв’ю “Укрінформу”.

Старший солдат Собченко визнавав, що “добре налагоджена робота аеророзвідки є не у всіх наших підрозділах. Але з часом буде всюди”.

“Ми не стоїмо на передній лінії, і на відміну від піхоти, самі обираємо локацію, звідки працювати. Але робота аеророзвідника теж вкрай небезпечна, бо коли росіяни якимось чином його виявляють, то снарядів, мін і ракет не рахують — можуть сипати годину”, – розповідав дронар.

Він називав запорукою нашої перемоги інтелектуальну перевагу й казав, що “у нас воюють люди з двома освітами, а в них — з двома судимостями”.

Собченко активно вів фейсбук, робив багато кумедних селфі в цікавих місцях фронту та називав “спонсором подорожі” ЗСУ.

Громадська діяльність Собченка

Олег докладав максимум зусиль, щоб притягнути до відповідальності вбивць земляка з Корсуня, громадського активіста Василя Сергієнка.

Під час парламентських виборів 2019 року він зняв свою кандидатуру та закликав менш рейтингових кандидатів наслідувати його приклад, щоб не допустити реваншу проросійських, антидемократичних сил на Черкащині. Так він боровся з екс-“регіоналом”, місцевим магнатом Геннадієм Бобовим, якого звинувачував в організації вбивства Сергієнка.

Кілька останніх років, крім іншого, він намагався врятувати річку Рось від забруднення й обміління.

“Олег – надзвичайно добрий, оптиміст із почуттям гумору, завжди із загостреним почуттям справедливості, і завжди все робив на совість! Кожен проєкт проживав, присвячував себе роботі. Сьогодні в бою з російськими окупантами він всього себе присвятив боротьбі і віддав за Україну найцінніше – своє життя…
Якось під час короткої зустрічі після боїв за Київ на весні 2022 року сказав йому, що мусимо відновити могили козаків 6-ої стрілецької дивізії Армії УНР у Гавронщині біля Макарова, тим паче дуже символічно, бо Гавронщина постраждала під час боїв за Київ. А Олег відповів – “давай вже після перемоги!”. Хто ж тепер буде відливати хрести? Хто буде впорядковувати могили, друже?” – написав у фейсбуці Андрій Ковальов.

Читайте також:
26 героїв, які не просили пощади: на Хмельниччині відкрили меморіал на могилі вояків УНР

…На запитання, що він найперше зробить, коли закінчиться війна, Олег Собченко відказав: “Не хочу загадувати, що буде, коли я повернуся з війни. А взагалі-то після перемоги мрію закінчити ремонт у власному будинку, бо наразі мої дівчата живуть в умовах, коли половину будинку зроблено, а половину – ні. Зараз цей ремонт постійно відкладається”.

Новинарня” щиро сумує через загибель ще одного нашого друга, визначного Воїна, та висловлює співчуття різним і близьким Олега Собченка.

Читайте також:
Під Бахмутом загинув бойовий медик Григорій Цехмістренко – громадянин Канади з українським серцем

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна

[sendpulse-form id="91944"]