Чому в сусідньому будинку є світло, поки в нас нема, і чи можна обійтися без відключень: пояснення енергетика

Енергетики запевняють, що після цілеспрямованого руйнування російськими ракетами об’єктів енергетичної інфраструктури України відключення світла неминучі. Попри це, в соцмережах продовжують ширитися конспірологічні теорії про те, що “нам [і в цьому] брешуть”, що “сусідньому будинку світло не вимикають, бо там живе мер/прокурор/кум свата двоюрідної тітки голови ОВА” тощо.

Як на ділі відбувається цей процес і чому обійтися без відключень електроенергії у цій ситуації таки неможливо, розповів провідний інженер енергопостачальної компанії з Тернополя Ігор Лубківський у статті для “Економічної правди”: “Як насправді вимикають електрику споживачам і що не так з електромережею”. Наводимо головні тези з цього матеріалу.

Чому вимикають світло

Як зазначає енергетик, з радянських часів Україні дісталася добре розгалужена мережа високовольтних ліній і підстанцій, які можуть дублювати одна одну, а також надлишок генеруючих потужностей, розрахованих на експорт. Проте ця мережа мала й суттєві недоліки.

Перший – проблеми з регулюванням потужності. Потужності споживання в будь-якій електромережі нестабільні: хтось щось вмикає в розетку, а хтось вимикає. Така зміна навантаження викликає стрибки напруги в електромережі.

Є три піки споживання: денний – у районах розташування великих промислових підприємств і припадає на робочий день, а ранковий та вечірній пов’язані зі збільшенням споживання населенням.

В СРСР проблема пікових навантажень вирішувалася просто: завдяки розмірам держави піки в різних регіонах наставали не одночасно. Тому створювалися перетоки електроенергії з регіонів, де в цей час навантаження менше, у регіони, де воно більше.

З від’єднанням від мережі колишнього СРСР це стало неможливим, тому піки в Україні стали гасити додатковим включенням в роботу або виведенням із неї генеруючих потужностей.

Оскільки АЕС не здатні швидко змінювати потужність, з цією метою використовували ТЕС, ГЕС або спеціально збудовані для таких цілей гідроакумулюючі станції (ГАЕС) – це ті самі ГЕС, які завдяки об’єму водосховища мають можливість додатково накопичувати воду в періоди, коли не споживають її для виробництва електроенергії.

Ця мережа добре закільцьована для мирних часів. Але, як виявилося, недостатньо добре – для воєнного часу. Особливо коли росіяни знають, куди бити (а вони чудово це знають передусім тому, що всі ці лінії будувалися в радянські часи, а Генплан і союзне міністерство енергетики розташовувалися в Москві).

Вигляд ключового обладнання високовольної мережі “Укренерго” після обстрілу російськими ракетами. Фото: ФБ Марія Цатурян

Тож вони б’ють по генеруючих та регулюючих потужностях, виводячи з ладу високовольтні мережі та підстанції, по ТЕС або по їхніх електричних підстанціях. Через це ми втратили можливість ефективно регулювати потужності в мережі.

“Якщо раніше диспетчер, щоб відновити баланс генеруючих і споживчих потужностей давав команду ТЕС або ГАЕС наростити чи скоротити виробництво електроенергії, то тепер він може це робити лише відключенням чи підключенням споживачів, – пояснює фахівець. – Звідси – непрогнозовані вимкнення та ввімкнення електроенергії.

Скажімо, диспетчер “Укренерго” доводить диспетчеру обленерго інформацію про те, що той може додатково включити в роботу 100 МВт потужності. Той вмикає лінію в роботу, але замість споживчої потужності 100 МВт отримує 150 МВт!

Наприклад, тому, що там усі щось повмикали, бо довго не було світла, або тому, що в нього на лінії включився в роботу якийсь великий споживач електроенергії, наприклад, завод.

Що тоді робить диспетчер? Шукає іншого споживача, який споживає 50 МВт потужності, і вимикає його, щоб в результаті мати 100 МВт потужності.

Хто вирішує, який будинок відключити

Рядовий споживач, можливо, думає, що сидять міський голова, голова цивільно-військової адміністрації або інший чиновник з картою в руках і ділять, кого відключати, а кого – ні. Або що підприємець приніс хабаря, тому його не відключають. Ні!

Відключають завжди диспетчери, а не чиновники, і на ухвалення рішення іноді є лише кілька хвилин.

Роблять це цілими лініями. Технічної можливості відключити один будинок, а інший залишити включеним, бо там живе племінник міського голови, у них немає.

Тому якщо якийсь будинок світиться поруч з відключеним, то це значить, що він заживлений від іншої лінії, яку не відключали”.

Обираючи, яку лінію відключити, диспетчер керується передусім тим, скільки потужності вони споживають. Але при цьому ті лінії, на яких розташовані об’єкти критичної інфраструктури – котельні, лікарні, станції швидкої допомоги, пожежні частини, насосні станції (каналізація теж повинна працювати) – намагаються не відключати.

Переважно в цей список потрапляє й водоканал, але не завжди. Один насос має потужність 150-200 кВт – це як один житловий будинок. А оскільки насосів на водоканалі багато, він споживає стільки потужності, що інколи в диспетчера просто немає іншого виходу, крім як його відключити.

Інший критерій для відключення – швидкість і доступність. Більшість підстанцій обладнані телеуправлінням, тобто ними управляють за допомогою радіосигналу або оптоволоконної лінії. Але не всі (до війни ж ніхто не готувався). Тому в першу чергу відключають ті лінії, де є це телеуправління. Бо якщо стару лінію відключити дистанційно ще можна, то щоб її підключити назад, доведеться відправляти туди бригаду… А це може бути за кілька десятків кілометрів.

Тож у цьому випадку більше пощастило тим споживачам, що живуть на старіших лініях, куди не встигли завести телеуправління. Їх також відключають, але трапляється це переважно при відключеннях цілої високовольтної лінії, до якої приєднано багато інших.

Що можна і треба зробити в майбутньому

На Херсонщині трансформатор вагою 250 тонн від вибуху кинуло на бік. Обладнання не підлягає відновленню. Фото: ФБ Марія Цатурян

“По-перше – добудувати заплановані високовольтні лінії. Напевно, тепер уже з урахуванням досвіду війни.

По-друге – за можливості роззосередити генерацію. Будувати генеруючі станції слід у першу чергу в тих областях, де їх недостатньо або немає зовсім. Київський регіон, до речі, теж входить до цього списку. Після відключення Чорнобильської АЕС у грудні 2000 року Київ та область стали енергодефіцитними.

По-третє – не боятися експорту електроенергії в ЄС.

У нас надлишок генеруючих потужностей, і якщо матимемо можливість продавати електроенергію, то її треба використовувати. Це дасть кошти на відновлення мереж “Укренерго” та “Енергоатома”.

Крім того, приєднання до мережі Євросоюзу дасть змогу хоча б частково регулювати споживання електроенергії, як це робили в часи СРСР завдяки перетокам електроенергії між різними регіонами.

По-четверте – розвивати вітрову генерацію. На відміну від сонячної, вона генерує електроенергію цілодобово і незалежно від пори року.

Також варто сприяти побудові електростанцій на біометані. Знову ж – у першу чергу в регіонах, які не мають власних генеруючих потужностей.

І останнє: слід максимально підтримувати побудову енергонезалежних будинків чи навіть цілих комплексів та районів з використанням сонячної генерації, невеликих ГЕС, вітрових станцій”, – пише Ігор Лубківський.

* * *

А поки що головне – ніколи не забувати про те, що у нинішній відсутності світла, холодних батареях, поганому зв’язку та інших пов’язаних із відключеннями електроенергії проблемах винні не українські енергетики й не українська влада.

Винна тільки Росія, яка напала на Україну і прагне знищити наш народ і нашу державу.

Пам’ятайте про це, коли вам дуже кортить вилаяти “Укренерго”, ДТЕК, міську владу чи мешканців будинку навпроти, в якому безсовісно світяться вікна, поки ви сидите при свічках.

Читайте також:
Ситуація в мережах дуже складна. Плановими можуть стати не відключення, а включення, – ДТЕК