“Демократична” Росія: нові обличчя? Ні, підтяжка старих

Сергій Борщевський
письменник, дипломат, експерт Центру дослідження Росії

“4-7 листопада у Польщі відбудеться антипутінський з’їзд, – анонсує одне видання і додає: – Організаційний комітет планує ухвалити декларацію про конституційні принципи Вільної Росії, яка в майбутньому стане фундаментом нової російської конституції, перелік першочергових рішень постпутінського російського уряду…”

Ти ба, які сміливці, “декларацію про принципи” ухвалять. Нехай брудну роботу за них Україна з допомогою справді демократичного світу зробить, а вони потім займуться “перебудовою”.

Дуже точно означило майбутній захід інше видання:

“В Польщі пройде конгрес росіян, які бажають прийти до влади після Путіна”.

А ще повідомляється, що участь у з’їзді візьмуть “політики та громадські активісти, які не заплямували себе співпрацею з путінською диктатурою та співучастю в її злочинах”. Розумні ці організатори – індульгенцію собі, типу “хороші росіяни” одразу виписали.

Що ж до персоналій, то вже зараз оголошена участь Іллі Пономарьова, Марка Фейгіна, Геннадія Гудкова, Аркадія Янковського та Єлени Лук’янової. Почнімо з дами.

Єлена Лук’янова. Дочка колишнього секретаря ЦК КПСС, останнього голови Верховного Совєта СССР, згодом заарештованого у справі ГКЧП Анатолія Лук’янова. Політичну кар’єру розпочала у рідній батьковій компартії, в якій перебувала з 1992 до 2009 року. Дійшла аж до кандидата в члени ЦК КПРФ, членство в партії призупинила через призначення до Громадської палати РФ. Як і батько, юрист, доктор юридичних наук. У березні 2015 року надрукувала статтю про особливості російської школи права на прикладі постанови Конституційного суду РФ про перевірку Договору про прийняття Республіки Крим до складу Росії (!). За наявною інформацією, засудила російське вторгнення 2022 року в Україну. Опозиціонерка, останнім часом перебуває в Латвії.

Аркадій Янковський. Депутат Держдуми (1995-1999), почергово член кількох химерних партій, і – що набагато цікавіше – тривалий час генеральний директор компанії “Альфа-Еко-Новосибірськ”, дочірньої структури сумнозвісної “Альфа-Груп”, пов’язаної з не менш сумнозвісними Михаїлом Фрідманом та Петром Авеном. І, до речі, в липні цього року саме Аркадій Янковський поширив чутку, нібито президент Зеленський закритим указом надав українське громадянство обом цим підсанкційним персонажам. Опозиціонер. За наявними даними, останнім часом мешкає в США.

Геннадій Гудков. Також багатопартійний (КПСС, Народна партія, Єдина Росія, Справедлива Росія, Альянс зелених і соціал-демократів, партія перемін). Політикою зацікавився рано – в сімнадцятирічному віці написав лист Юрію Андропову, запитуючи, як можна розпочати службу в КДБ. І таки здійснив свою мрію: десять років (1982-1992) працював в органах КДБ, закінчив школу контррозвідки та інститут КДБ. Після звільнення (у званні майора) створив групу охоронних кампаній. У 1997-2001 член консультативної ради при директорі ФСБ. Опозиціонер, з 2019 року живе за кордоном.

Марк Фейгін. Його в Україні знають краще. Мабуть, про нього як про свого адвоката могли б розповісти Мустафа Джемілєв, Ільмі Умеров, Роман Сущенко, Надія Савченко. Дві цікаві подробиці. За наявною інформацією, Фейгін брав участь у боснійській війні у складі армії боснійських сербів, очолюваної Ратко Младичем, засудженим згодом Гаазьким трибуналом воєнним злочинцем. А ще 2002 році Фейгін закінчив Дипломатичну академію МЗС Росії(!). Живе за межами РФ.

Ілля Пономарьов. Також добре відомий в Україні. В минулому член КПРФ, Лівого фронту, Справедливої Росії, Альянсу зелених і соціал-демократів. З 2014 року живе за кордоном. В 2019 президент Порошенко надав Пономарьову українське громадянство. Матеріалів і самого Пономарьова, і про нього (як позитивних, так і негативних) в Інтернеті багато. Заслуговує на увагу той факт, що саме Пономарьов оприлюднив заяву Національної республіканської армії (НРА), що взяла на себе вбивство Дар’ї Дугіної. Слід зазначити, що на сайті НРА її союзниками зазначені Збройні сили України та легіон “Свобода Росії”, який воює в складі ЗСУ. Не виключено, що в майбутньому РФ може використати озвучену Пономарьовим заяву для дискредитації ЗСУ.

Отака опозиція. І тут слід сказати найголовніше. Можна вірити чи не вірити в їхню щирість. Можна вірити чи не вірити в переродження колишніх комуністів, кагебістів і випускників Дипломатичної академії – головне не це. Головне, що російські опозиціонери (в лапках чи без) вирішують свої проблеми. Вони думають про те, як їм облаштувати Росію після Путіна. А потім вони (як “демократи”) розкриють нам свої братні обійми. А ще через покоління чи два захочуть знову нас у тих обіймах здушити. Бо довго демократичною Росія бути не може.

Українці та українська влада повинні дистанціюватися від них. Перед нами протилежні задачі: їхня – відродити Росію, наша – зберегти Україну, єдиною гарантією безпеки для якої може бути розпад Росії на нові демократичні національні держави.

Читайте також:
“Майбутнє переможеної Росії буде визначатися не російськими опозиціонерами”


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна

[sendpulse-form id="91944"]