Козача Лопань на Харківщині: після деокупації правозахисники виявили чотири катівні

У смт Козача Лопань Харківської області з населенням у п’ять тисяч людей росіяни за час 6-місячної окупації влаштували одразу чотири місця для ув’язнення, допитів і катування цивільних громадян. У цьому та сусідніх селищах загинуло близько 200 людей.

Про це йдеться в матеріалі Медійної ініціативи за права людини, яка на основі свідчень та візуальних доказів відтворює події, пов’язані з насильницькими зникненнями людей у цьому населеному пункті менш як за 10 км до кордону з Росією.

“Майже кожен другий чоловік Козачої Лопані пройшов через підвал”, – таку характеристику подіям в окупації дають місцеві жителі і староста.

Місцевий залізничний вокзал називають головною катівнею Козачої Лопані. Про нього у зверненні з приводу звільнення селища згадував президент Володимир Зеленський.

Насправді ж підвал залізничного вокзалу був проміжним етапом між затриманням людини та відправленням її у застінки інших місцевих підвалів.

Залізничний вокзал в Козачій Лопані. Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ

Дві кімнати на вокзалі слугували для допитів. Після того як людину затримували, її привозили саме сюди. Вибивали зізнання у “злочинах” або потрібну росіянам інформацію.

Дергачівський міський голова В’ячеслав Задоренко каже, що людей, які володіли дорогою фермерською технікою або автомобілями, змушували переписувати це майно на підставних осіб. Відбувалося це саме в цьому приміщенні вокзалу.

Проте свідчення про події того часу знайти важко. “Більшість людей, які через це пройшли, після деокупації виїхали, — пояснює Задоренко. — А дехто просто не хоче це згадувати і розповідати”.

Після допиту на залізничному вокзалі росіяни переводили людей у вʼязницю, де їх катували – колишнє господарське приміщення з погребом для овочів.

Приміщення умовно поділили на дві зони. У першій утримували в’язнів, у другій росіяни ховалися від обстрілів ЗСУ.

“Місцеві казали, що цю клітку забивали під зав’язку людьми”, — додає В’ячеслав.

Жінок і чоловіків тримали разом. По інший бік клітки сиділи наглядачі, які охороняли в’язнів.

Вхід до катівні. Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ

Поруч стоїть стілець. Схоже, що його використовували для допитів. Якщо це дійсно так, то допити відбувалися безпосередньо перед іншими ув’язненими в клітці.

Саме про це приміщення овочебази говорять в обласній прокуратурі. Там заявляють: “Російська армія катувала людей у підвальному приміщенні так званої “народної міліції”.

Матраци, кинуті на підлогу в клітці – це всі умови для в’язнів. Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ

За день до приїзду журналістів МІПЛ у Козачій Лопані побували представники Дергачівської окружної прокуратури Харківської області. Вони вилучили документи, які свідчать про затримання, та предмети, якими могли катувати місцевих, зокрема так званий “тапік” (знаряддя тортур електричним струмом – телефонний апарат польовий з індуктивною котушкою).

МІПЛ зазначає: огляд овочебази українські слідчі проводили в рамках провадження про колабораційну діяльність (ч. 7 ст. 111-1 КК України), а не про воєнний злочин — “порушення законів та звичаїв війни”.

Інший бік цього приміщення, де ховалися російські військові, вщент зруйнований під час, ймовірно, одного з обстрілів.

Іще одне зруйноване приміщення — кафе за кілька десятків метрів від залізничного вокзалу. Там загинули понад десять російських військових. Це була ще одна їхня база. А внизу, в підвалі — третя катівня.

Приміщення кафе повністю згоріло. Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ

Місцевий житель Юрій Пипенко туди потрапив у середині червня. Розповідає журналістам, що має стареньку маму. Їй було важко жити в окупації — не витримувала психологічно. Якось жінка почала кричати біля двору. Тоді під’їхали росіяни і сказали, що Юрій винен, що мама кричить. Жорстоко побили чоловіка, зав’язали голову скотчем та повезли “на підвал”. Там він був шостий ув’язнений.

Чоловіка питали, чи має він якийсь стосунок до АТО, вимагали видати місцевих. Коли той відмовлявся — били по голові, ребрах і нирках. Електричний струм не застосовували – ним, каже Юрій, катували затриманих військових.

Юрій Пипенко. Фото: МІПЛ

“Дуже сильно катували військовослужбовців ЗСУ, наприклад, струмом. Били їх так, що вони назад могли тільки повзти. Ми чули, як вони кричали. Було страшно. Думав, що і до мене така ж черга дійде”, — розповів Пипенко.

Юрій і пригадує історії інших ув’язнених, які з ним сиділи: “Хлопчина їхав на велосипеді, його затримали перевірити телефон. А там фото його дружини, яка працює поліцейською. То його забрали, теж били”.

В якийсь момент Юрію вдалося приспустити скотч з очей, і він впізнав приміщення, в якому його тримали. Це підтвердили й інші затримані з ним люди.

Як пише МІПЛ, це не вичерпний список місць у Козачій Лопані, де росіяни могли утримувати людей. Відомо, що базувалися вони й у місцевій школі. Наразі там працюють українські сапери.

Неможливо поки перевірити й село Гоптівка, розташоване на кордоні з РФ. За попередніми даними, саме туди росіяни звозили затриманих у Козачій Лопані військових, тримаючи їх на території прикордонного загону. Там із затриманими нібито працювали ефесбешники.

Понад тисячу людей з усієї Дергачівської громади, каже В’ячеслав Задоренко, росіяни вивезли до Росії.

Частину людей вивезли під виглядом евакуації, інших — як полонених та цивільних заручників. Ще одна категорія — люди, які під впливом пропаганди злякалися “розправи ЗСУ”.

“Їм розказали, що прийдуть ЗСУ і чинитимуть репресії щодо них. Вони повірили – поїхали в Росію. Знаю, що дехто сидить зараз у Бєлгороді на автовокзалі”, — розповіла староста Козачої Лопані Людмила Вакуленко.

Людмила Вакуленко. Фото: МІПЛ

У травні цього року Харківська прокуратура оголосила Людмилі Вакуленко підозру, вважаючи, що староста “проводить роботу з налагодження поставок так званої “гуманітарної допомоги” з РФ та вербує з-поміж місцевого населення осіб, які зможуть працювати в інтересах агресора”.

Інша думка у влади Дергачівської ОТГ. Там вважають, що Вакуленко не пішла на співпрацю з окупантами, а коли росіяни скинули український прапор, “вона його забрала з собою, зі сльозами пішла додому і берегла його до звільнення”. Зрештою вона і підняла прапор після виходу з селища російських військ.

Читайте також:
Прапор України підняли в смт Козача Лопань на півночі Харківщини

Староста, яка весь час залишалася під окупацією, говорить, що в будь-який момент могла потрапити “на підвал” до росіян.

Те, що на своїй території росіяни утримують у неволі частину вивезених цивільних, підтверджує історія місцевого депутата Олега Дигала. Його, за словами мера В’ячеслава Задоренка, жорстоко побили в підвалі вокзалу. Потім вивезли до Росії. Де він зараз — невідомо.

Зі слів Людмили Вакуленко відомо про викрадення кількох дітей із Козачої Лопані. Батьки віддали їх “на оздоровлення” — відправили в російський дитячий табір. Але дітей в Україну не повернули. Заяви до поліції написали лише дві мами, решта поїхали до Росії.

За попередньою інформацією Дергачівської ОТГ, в Козачій Лопані та інших населених пунктах громади загинули щонайменше 200 людей. Ще мінімум 500 поранені та покалічені.

Нині через замінування територій неможливо перевірити наявність братських могил навколо сіл.

Велика кількість жителів Козачої Лопані є безвісти зниклими, про їхню долю нічого невідомо.

Читайте також:
Катування, вбивства, вивезені діти: в деокупованій Балаклії відкриваються воєнні злочини РФ