Історія одного будинку: буковинка Анастасія Сметаніна прихистила понад 300 переселенців

Буковинка Анастасія Сметаніна мріє служити у Збройних силах, а поки очікує призову (фахівці її спеціальності наразі у війську непотрібні) – прихистила у своєму будинку в Хотині вже сотні вимушених переселенців.

Про це розповідає соціальна кампанія “Пліч-о-пліч”.

До повномасштабного вторгнення РФ Настя, яка є уродженкою Чернівецької області, жила в Києві, навчалась у Харкові і мала друзів по всій Україні. Коли почалося повномасштабне вторгнення, у дівчини і в думках не було тікати від війни. Бо вона ще до 24 лютого твердо вирішила, що піде в ЗСУ.

“Я військовий юрист, додаткова спеціалізація — юрисконсульт при військовій частині. Стала на облік. Наразі немає запиту на мою спеціалізацію, тому поки що залишаюся серед цивільних. При цьому дуже багато моїх одногрупників уже в лавах ЗСУ. Вони просто пройшли перекваліфікацію на військових психологів: паралельно з юриспруденцією ми вивчали військову психологію”, — розповідає Анастасія.

Вона ж поки що знайшла себе у допомозі іншим: повернувшись на малу батьківщину, перетворила недобудований будинок батьків на прихисток для внутрішньо переміщених осіб.

Мама Анастасії – вже шість років на заробітках за кордоном, щоб заробити достатньо коштів і звести великий будинок для сім’ї. 2 березня 2022 року Настя вперше за весь цей час мала з нею зустрітися — Яна Павлівна планувала приїхати в Україну…

А натомість дім, який мав стати щасливим родинним гніздечком, став прихистком для сотень українців. Зала, їдальня, кухня та всі інші кімнати стали спальнями для біженців, а ліжками слугують матраци з постільною білизною, яку зносили місцеві з усього Хотина.

Першими гостями там стали подруга Насті та її родина, які на початку російського вторгнення виїхали з Харкова.

“Ми тоді приготували 10 літрів борщу на всіх, бо приїхало 13 людей. Нагодували. А потім їм почали телефонувати їхні друзі, шукаючи прихистку. Я поговорила з батьками, і вони сказали так: “Якщо ми зараз можемо допомогти людям, давайте допоможемо”, — розповідає Анастасія. — Я в той же день кинула клич по місту: потрібні матраци, постіль, зубні щітки, пасти, рушники. І люди одразу почали зносити, що мали”

У будинку на той час не було навіть розеток і міжкімнатних дверей — тільки білі стіни й плитка. Тож його почали швидко доводити до жилого стану господарі пліч-о-пліч із переселенцями.

“У той же день тато поробив хоча б по одній розетці в кімнаті, позакручував лампочки, разом із гостями почав встановлювати двері та робити інші хатні справи. Я кличу бабусю, щоб вона допомогла нам готувати їсти. І паралельно вже роблю повідомлення про те, що там-то надають прихисток. І до нас можна з дітками, можна і з тваринами, є де поставити автомобіль. Я знаю, що багато хто не бере пожильців із тваринами та з дітьми. А в нас у самих лабрадор і кіт. Усі 34 години з Києва я їхала з котом на руках і з лотком на задньому сидінні. Тому, що тварини — це такі самі члени сім’ї”, — каже Настя.

Протягом чотирьох місяців у будинку по черзі жили люди майже з усіх гарячих регіонів України (20 населених пунктів). Рекордна кількість поселенців, що мешкали там одночасно, становила 58 людей та 10 тварин.

“На числі 300+ людей я зовсім збилася з рахунку. З липня ми вже не приймаємо, бо фінансово це дуже важко. У нас тільки комунальні платежі виходили близько 10 тисяч гривень. Під час війни я втратила роботу… Частково тому, що не могла поєднувати її з роботою по будинку. Ще навчаюся в університеті, але два місяці не відвідувала пари, бо прихисток був для мене важливішою місією», — ділиться Настя.

Для її сім’ї принципово, щоби прихисток був повністю безплатним для переселенців, зокрема і в частині харчування та гігієни. Усі хатні справи робилися тут гуртом — прибирання, приготування їжі, заготівля дров.

“Ми з людей нічого не брали — це ж не хостел і не готель. Але ті, хто виїжджав, почали самі лишати якісь кошти для тих, хто приїде після них. І люди самі попросили зробити картку для цього. Я ніколи не звертала увагу, хто і що скидає, і ставлення до всіх сімей було абсолютно однакове. В оренді за гроші я категорично відмовляла”, — розповідає дівчина.

З усіх поселенців Настю найбільше вразила жінка, яка приїхала в дім із трьома дітьми:

“Вона приїжджає — і ми бачимо, що жінка шкутильгає. У неї був наскрізний простріл! Тобто жінка з простреленою ногою вивезла з Київщини трьох дітей під обстрілами. Причому вона в нас зупинилася тільки на одну ніч — і далі поїхала за кордон. Наскільки може бути сильною українська жінка, яка захищає своїх дітей! Нашому народу нічого не страшно, якщо в нас є такі жінки”.

Для дітей Анастасія створила у прихистку яскраву розважальну зону.

“Килим, іграшки. Гралися, співали, а потім стали малювати. Долучилася моя менша сестра, якій 13. Вона відвідувала художню школу, тож навчала малих малювати. А потім діти показували мені свої твори…. Так у нас утворилась ціла картинна галерея над сходами… Подумали про NFT — це крута міжнародна платформа, яка дає можливість продавати оцифровані витвори мистецтва”.

Кошти, вторговані від продажу творів NFT-колекції “Історія одного будинку”, стануть пожертвами для колишніх мешканців будинку, зокрема героїв історій і авторів малюнків, а ще частина буде спрямована Благодійному фонду “Таблеточки”.

“Коли Україна переможе, то я, в першу чергу, вийду заміж! Якраз на весіллі наших поселенців бойфренд мені освідчився. А наступного дня мобілізувався…” — підсумовує Анастасія.

Фотогалерея (гортайте):

Анастасія-Сметаніна-дім Копія _photo_2022-08-08_15-37-47 Копія _photo_2022-08-08_15-37-46 Копія _photo_2022-08-08_15-37-50 Анастасія-Сметаніна-таьо Копія _photo_2022-08-08_15-37-54
<
>

Читайте також:
Жінки Івано-Франківщини перегнали з Європи понад 100 “швидких” для фронту

Проєкт “Зберегти Україну” реалізується за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна