У Пужниках на Тернопільщині завершилися пошукові роботи – масового поховання не знайшли

У Пужниках на Тернопільщині українські та польські археологи під час другого етапу пошукових робіт не виявили масового поховання останків загиблих під час Другої світової війни.

Про це повідомили в Українському інституті національної пам’яті.

Новий етап пошукових досліджень із метою пошуку останків мешканців села, які трагічно загинули у лютому 1945 року, проводився 22-25 червня.

“Протягом чотирьох днів експедицією було закладено близько 50 розвідкових траншей, але масового захоронення не виявлено“, – йдеться у повідомленні УІНП.

Водночас в Українському інституті національної пам’яті повідомили, що були виявлені окремі фрагменти дерев’яної труни, ґудзики, ймовірні фрагменти взуття, “що може вказувати на одиночне цивільне поховання у труні, не пов’язане із трагічними подіями лютого 1945 року”.

Фото: УІНП

Перший етап ексгумаційних робіт на території колишнього села Пужники тривав із 23 квітня до 5 травня 2025 року. Їх проводила спільна українсько-польська експедиція під фаховим і безпековим наглядом української сторони. Під час ексгумації було виявлено останки 42 людей та здійснено забір ДНК, на результати якого очікуються від польської сторони.

Коментарі

Володимир Бірчак
військовослужбовець НГУ, редактор “Історичної правди”, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху, заступник директора архіву СБУ у 2014-2016 рр.

“2 місяці тому я написав розлогий матеріал “Пужники. У пошуках правди”. У цьому матеріалі я показав ряд боїв, котрі були у селі з нацистами, совєтськими партизанами та УПА впродовж Другої світової війни.

З УПА, до слова, був лише один бій у ніч на 13 лютого 1945 року. І був це саме бій (!!!) з місцевою озброєної самообороною, підрозділом істрєбітєльного батальйону (котрий складався в основному із поляків – мешканців села) та опергрупою НКВД.

Кількість загиблих у цьому бою також різниться у джерелах від кільканадцять “большевицьких вислужників” (повстанські документи), 50 (совєтські документи), понад 100 (польські свідчення). Можемо зробити припущення, що правда лежить десь посередині. Ймовірно, що серед цих загиблих могли бути й мирні жителі, що завжди має місце, коли бої відбуваються у населених пунктах.

Польська сторона свого часу опублікувала поіменний список загиблих. Зі списку у 65 загиблих в ніч із 12 на 13 лютого 1945 року 6 осіб помилково внесені (5 з них виїхали до Польщі, а 1 помер природною смертю). Ще стосовно 8 осіб є питання до уточнення.

Цього разу польські спеціалісти заявляли, що із 42 знайдених останків минулого року, декого вони вже ідентифікували (ДНК-аналіз), а дехто, на їхню думку, пропав безвісти… Чи не люди, які виїхали до Польщі у 1945-1946 роках?

А тепер ще давайте про формулювання.
У польській риториці стосвоно цього села (і багатьох інших) йдеться, що УПА вбила безборонних “жінок і дітей”. Знову зверну Вас до моєї статті. Був бій із самообороною, стрибками та НКВД.

Згідно польського законодавства, поляки – бійці “Істрєбітєльних батальйонів” НКВД – є комбатантами.
Дивіться самі. У законі зазначено, що комбатантами визнаються особи, які брали участь у «tzw. Niszczycielskich Batalionach (“Istriebitielnych Batalionach”), walczących na dawnych ziemiach polskich w województwach: lwowskim, stanisławowskim, tarnopolskim i wołyńskim w obronie ludności polskiej przed ukraińskimi nacjonalistami, w latach 1944–1945».

Тобто 13 лютого 1945 року – відбувся бій між одними вояками (УПА) та іншими вояками (самооборона, НКВД, стрибки). Чи могли загинути цивільні – могли. Я про це пишу у статті. Але в основі це був бій між двома військовими підрозділами.

Щодо кількості, то також є питання. Не понад 100, а 42 особи і то не факт, що це все внаслідок бою з УПА. (Знову ж таки дивіться статтю).
Тобто кількість – більше, ніж удвічі менша. І такі мікродослідження Другого польсько-українського конфлікту підважують канонічність польської цифри у “100 тисяч загиблих”…

Погодьтеся, що якщо говорити правду, то ситуація виглядає зовсім по-іншому? Мені б дуже хотілося, щоб ми нарешті почали ромовляти мовою фактів та із взаємною повагою один до одного. Без спекуляцій, перекручень та перебільшень!!! Але, багато чого мені хочеться, на жаль…”

Читайте також:
На Рівненщині тривають пошукові та ексгумаційні роботи щодо жертв Волинської трагедії