Помісний собор “УПЦ МП” висловив незгоду з патріархом Кирилом і оголосив про “незалежність”

доповнено

Помісний собор так званої УПЦ МП висловив незгоду з позицією патріарха РПЦ Кирила щодо війни в Україні та вніс зміни до статуту, які “свідчать про повну самостійність і незалежність Української православної церкви” (Московського патріархату).

Собор, який зібрався для розгляду питань церковного життя, що виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, відбувся в Києві у п’ятницю, 27 травня, повідомляє пресслужба “УПЦ МП”.

Водночас собор повторив позицію Московського патріархату про не визнання канонічності Православної церкви України, чим по суті відкинув ідею об’єднання, проте висунув низку вимог до ПЦУ “для відновлення діалогу”.

Перед проведенням Собору там же, у Свято-Пантелеймонівському жіночому монастирі (Феофанія), відбулося так зване зібрання єпископів, духовенства, чернецтва та мирян”.

Як писала “Новинарня“, раніше деякі релігійні оглядачі висловлювали побоювання, що цим зібранням, одним із “куратором” якого мав бути колишній “регіонал” Вадим Новінський, наміри “УПЦ МП” обговорити російську агресію й обмежаться.

Нагадаємо, що саме Помісний Собор є головним керівним органом Церкви, уповноваженим ухвалювати обов’язкові для виконання рішення.

Собор УПЦ МП (фото з сайту церкви):

Собор УПЦ МП - 27-05-2022_4 Собор УПЦ МП - 27-05-2022_5 Собор УПЦ МП - 27-05-2022 Собор УПЦ МП - 27-05-2022_5 Собор УПЦ МП - 27-05-2022 - Онуфрій Собор УПЦ МП - 27-05-2022_1 Собор УПЦ МП - 27-05-2022_4 Собор УПЦ МП - 27-05-2022_3 Собор УПЦ МП - 27-05-2022_2
<
>
Онуфрій на Соборі. Фото: "УПЦ МП"

Повна постанова Собору “УПЦ МП” від 27 травня 2022 року (дослівно):

1. Собор засуджує війну як порушення Божої заповіді “Не вбивай!” (Вих. 20:13) і висловлює співчуття усім, хто постраждав у війні.

2. Собор звертається до влади України та влади Російської Федерації з проханням продовжувати переговорний процес та пошук сильного і розумного слова, яке б змогло зупинити кровопролиття.

3. Виражаємо незгоду з позицією Патріарха Московського і всієї Русі Кирила щодо війни в Україні.

4. Собор ухвалив відповідні доповнення і зміни до Статуту про управління Української Православної Церкви, що свідчать про повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви.

5. Собор затверджує постанови Соборів єпископів УПЦ та рішення Священних Синодів УПЦ, засідання яких відбулись у період після останнього Собору Української Православної Церкви (8 липня 2011 року). Собор схвалює діяльність Управління справами та Синодальних установ Української Православної Церкви.

6. Собор мав міркування про відновлення мироваріння в Українській Православній Церкві.

7. На період воєнного стану, коли зв’язки між єпархіями та церковним керівним центром ускладнені або відсутні, Собор вважає доцільним надати єпархіальним архиєреям право самостійно ухвалювати рішення щодо тих чи інших питань єпархіального життя, що належать до компетенції Священного Синоду або Предстоятеля Української Православної Церкви, з подальшим, при відновленні можливості, інформуванням священноначалля.

8. Останнім часом перед нашою Церквою особливо гостро постав новий пастирський виклик. За три місяці війни за кордон були вимушені виїхати більше ніж 6 мільйонів громадян України. Головним чином, це українці з південних, східних і центральних областей України. Значна частина з них є вірними Української Православної Церкви. Тому до Київської Митрополії Української Православної Церкви надходять звернення з різних країн з проханнями відкрити українські православні парафії.
Очевидно, що багато наших співвітчизників повернеться на Батьківщину, але немало й залишиться на постійне проживання за кордоном. У зв’язку з цим, Собор висловлює глибоке переконання, що Українська Православна Церква не може залишати своїх вірних без духовної опіки, має перебувати поряд з ними в їхніх випробуваннях і організовувати церковні громади в діаспорі.
Необхідним є і надалі розвивати місію за кордоном серед православних українців задля збереження ними своєї віри, культури, мови та православної ідентичності.

9. Усвідомлюючи особливу відповідальність перед Богом, Собор висловлює глибокий жаль у зв’язку з відсутністю єдності в українському Православ’ї. Існування розколу Собор сприймає як глибоку болючу рану на церковному тілі.
Особливо прикро від того, що останні дії Константинопольського Патріарха в Україні, наслідком яких стало утворення “Православної Церкви України”, лише поглибили непорозуміння та привели до фізичного протистояння.
Але навіть у таких кризових обставинах Собор не втрачає сподівання на відновлення діалогу.

Для того, щоб діалог відбувся, представникам ПЦУ необхідно:

  • припинити силові захоплення храмів та примусові переводи парафій Української Православної Церкви.
  • усвідомити, що їхній канонічний статус, як він зафіксований у “Статуті Православної Церкви України”, є фактично неавтокефальним і значно поступається свободам і можливостям у реалізації церковної діяльності, які передбачені Статутом про управління Української Православної Церкви.
  • вирішити питання канонічності ієрархії ПЦУ, адже для Української Православної Церкви, як і для більшості Помісних Православних Церков, є цілком очевидним, що для визнання канонічності ієрархії ПЦУ необхідне відновлення апостольської спадкоємності її єпископів.

Собор виражає глибоке переконання, що запорукою успіху діалогу має стати не тільки бажання до відновлення церковної єдності, але й щире прагнення вибудовувати своє життя на засадах християнської совісті та моральної чистоти.

10. Підбиваючи підсумки проведеної роботи, Собор підносить подячну молитву Господу Милосердному за можливість братнього спілкування і висловлює надію на припинення війни та примирення ворогуючих. За словами святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, нехай зі всіма нами, особливо братами і сестрами у Христі Воскреслому, будуть “благодать, милість і мир від Бога Отця і від Господа Іісуса Христа, Сина Отчого, в істині і любові” (2 Ін. 1:3).

Водночас представник ПЦУ Євстратій (Зоря) на підстави цих рішень зробив висновок: “УПЦ” залишається в юрисдикції Московського патріархату.

УПЦ МП справді не розриває відносин із Російською православною церквою, повідомив російському інформагентству «РБК» голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП митрополит Климент (Вечеря).

«Собор ще раз проаналізував ті документи, які визначали статус УПЦ (МП) у попередні 30 років, і наголосив, що її статус є статусом незалежної та самоврядної. Це формулювання відповідає документу, виданому патріархом московським Олексієм Другим ще 1990 року», — сказав Климент, додавши, що відповідні поправки були внесені до статуту УПЦ МП.

«Тим більше, що ці поправки відповідають тим викликам, перед якими стоїть зараз українське суспільство», — додав він.

Климент наголосив, що статус незалежної та самоврядної УПЦ МП має вже майже 30 років. «Просто собор ще раз підкреслив [цей статус], а духовну єдність ми продовжуємо підтримувати не лише з РПЦ, а й з іншими православними церквами», — сказав він.

Читайте також:
“Остання надія Москви”: що українцям робити з “УПЦ МП” в умовах воєнного часу

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".