автор: Ростислав Мартинюк
“Сто відсотків підтримки політиків та суспільства – чому Литва беззастережно підтримала Україну у війні з Росією і чи визнає Сейм Литви події у Бучі та Ірпені геноцидом української нації?
Мер Вільнюса офіційно запрошує Путіна на трибунал до Гааги: чому литовці не бояться москалів?
Чому литовці вітають демонтаж російських памятників в Україні і коли самі відправили Пушкіна услід за російським кораблем?
“Новинарня” публікує текстовий репортаж із Вільнюса проєкту “Особливий погляд” (“5-й канал”), а також його відеоверсію.
Чергова сесія Сейму Литви. Президія парламенту оздоблена національним та українським державними прапорами. А невеличкі прапорці двох країн прикрашають буквально кожне робоче місце депутатів Сейму, незалежно від політичних уподобань. Більшість литовських обранців ще й волонтери – вони та їхні родини мають якісь особисті зобов’язання перед Україною.
Паулюс Саударгас, віцеспікер Сейму Литви, розповідає: “Наприклад, у моєї сестри в будинку живуть дві українки. Ми самі тричі привозили в Україну гуманітарну допомогу і віддаємо людям, які передають її безпосередньо тим, хто воює на передовій. Зрештою, я підвіз трьох українців, які жили у Вільнюсі, і в перший тиждень війни хотіли повернутися в Україну воювати. Тож я просто повіз їх в Україну. Навколо мене багато людей, які це організовують”.
“Можливо, єдина проблема в тому, що одночасно відбувається багато спонтанних процесів, багато ініціатив. Але у цьому є хороший момент, бо коли існує лише централізована військова та гуманітарна допомога, то цей процес може затягнутися”, – додає політик від партії “Союз Вітчизни — Литовські християнські демократи”.
Кадр відео
У квітні перед Сеймом Литви виступав президент України Володимир Зеленський. Знайшов правильні слова, аби подякувати литовцями за виняткову підтримку у війні з Москвою.
Віцеспікер Саударгас коментує: “Нас приємно вразило те, що пан Зеленський ні в чому нас не переконував, ні про що не питав. Він знає і розуміє, що литовці підтримують Україну, без жодних запитань і жодних обговорень. І це дійсно правда. У Литві ще до війни Україну підтримували 100% політиків і 100% нашого суспільства. Усі розуміють, що Росія – агресор і в цій війні потрібно перемогти”.
“Ми дійсно підтримуємо вступ України в НАТО, але я не знаю, чи можливо це під час активної війни. Та як литовці ми будемо підтримувати будь-який формат для вступу України в НАТО, – каже заступник голови парламенту Литви і додає: Зараз хтось навіть жартує, що це НАТО має просити Україну приєднатися. Тому що Україна показала, що вона справді здатна протистояти великій агресії. Для НАТО було б честю мати такого союзника”.
Саударгас зазначає, що Європейський Союз демонструє велику волю, щоб дати всі необхідні гроші на відбудову України, і це фінансування буде забезпечено. “Я думаю, що буде ще логічніше, якби Україна опинилася в Європейському Союзі”, – додає політик.
Столиця Литви – майже всуціль синьо-жовта. Міський голова Вільнюса розпорядився, щоб на фронтоні муніципального хмарочосу повісили попередження: “Путін! На тебе чекає Гаага” – маючи на увазі міжнародний трибунал за злочини проти України. Усі литовці солідарні: війна з Москвою – це і їхня війна.
Ремігіюс Шімашюс, мер Вільнюса, говорить: “Які наслідки повномасштабної війни проти України? Подивіться на Вільнюс, який рясніє українськими прапорами. Коли я спілкуюся з журналістами з дуже далеких країн, таких як Японія, Іспанія чи Ірландія,
багато хто з них діляться враженнями, що ми – ніби як сама Україна.
Дуже наочний знак підтримки, чи не так?”
Шімашюс шкодує про одне: сам Вільнюс не може зробити все, щоб Україна якнайшвидше перемогла мілітарно.
“Я дуже радий, що журналісти з інших країн – і з НАТО, і які не є членами НАТО, також запитують: “О! Ви так близько до Росії, чому ви такі сміливі? Відповідь полягає в тому, що саме тому ми такі сміливі, бо розуміємо проблему. Ми її глибоко вивчили! Хоч ви 10 років тому сприймали наші попередження із роздратуванням”, – каже Шімашюс.
Фото: ФБ Наталія Нагорна, з Вільнюса
Зараз міський голова поглинутий проблемами українських біженців, яких у Литві загалом понад 50 тисяч (у Вільнюсі – 15 тисяч).
Журналіст Олег Головатенко, керівник литовської студії ТРК “Свобода.FM”, відзначає: “Проїзд для українців у Вільнюсі безкоштовний. А в самому автобусі навіть оголошення робляться литовською та українською мовою. Поруч зі мною сиділи якісь русскіє, і вони сказали: “О! Второй государственний язик!”
Мер Ремігіюс Шімашюс підкреслює, що для українських школярів у Литві також безкоштовними є позакласні заходи.
За його словами, чим молодші діти, тим більше їх вступає до литовських класів. Завдяки допомозі освітянам у школах Вільнюса працюють майже 100 українських вчителів, функціонують суботні школи з викладанням української мови.
У Вільнюсі кожен третій біженець-українець – дитина шкільного віку. У дев’яти школах столиці Литви вже працюють українські класи. А в одну з приватних шкіл Вільнюса змогла евакуюватися ціла школа із Харкова!
Фото: ФБ Наталія Нагорна, з Вільнюса
Катерина Стретченко, директорка приватної школи “Гравітація” (Харків), розповідає: “Коли стало зрозуміло, що ця історія, яка почалась 24 лютого, затягується, Харків потерпає від обстрілів і треба рятувати дітей та вчителів, і треба працювати далі, ми почали шукати безпечне місце, де нам продовжити нашу працю. Ми шукали його всюди і знайшли у Вільнюсі, що було подарунком долі”.
Сталося так, що мала приватна школа “Varnu Sala” у Вільнюсі прийняла в себе у п’ять разів більший харківський навчальний заклад.
Директорка Маргарита Пілкаускайте отримала дзвінок від “Гравітації”: “Вони сказали, що можуть прибути з учнями, вчителями, батьками, і я сказала “так”. У нашій школі було 15 учнів. У “Гравітації” спершу був 71 учень та 14 вчителів, і я їх прийняла. І коли вони стали тут вчитися, про це почули інші українці, які вже були у Вільнюсі, почали ходити та питати, чи можемо ми їх прийняти. І тепер у нас є 170 українських учнів та 20 вчителів”.
Українська викладачка Анастасія Збукер тішиться: “У школі, яка нас прийняла, навчаються литовські діти, і вони дуже гарно спілкуються з нашими дітьми. І нашим дітям тут дуже комфортно й безпечно, коли немає звуків вибухів та “градів”.
Українські діти у Вільнюсі вивчають не лише литовську мову. Вони ще й проходять наочну школу антикомунізму та глибокої дерусифікації. Литовці ще на початку 1990-х позбулися як ідолів совка, так і символів “мякої сили” москалів за кордоном – тих же пам’ятників Пушкіну. Тепер хочуть поставити остаточну крапку – демонтувати всі пам’ятники на честь сталінської армії. Таких у Литві ще 160. Ці символи накликають війну у Європу, попереджають литовці.
Фото: ФБ Наталія Нагорна, з Вільнюса
Паулюс Саударгас, віцеспікер Сейму Литви, зазначає: “Зараз цей процес пришвидшується. Нещодавно ми прибрали декілька пам’ятників [совєцьким військам]. А зараз, коли почалася війна, ми намагаємося прийняти новий закон про декомунізацію/десовєтизацію. Тоді місцевим муніципалітетам буде легше вивезти всі ці пам’ятки, які десь залишилися ще з Радянського Союзу. Нам потрібно їх позбутися”.
День 9 травня – апогей російського “побєдобєсія” – парламенти Латвії та Естонії визнали Днем пам’яті жертв російської агресії проти України. Подібне рішення мали ухвалити спільно й Сейм Литви та Верховна Рада України. Але литовських колег хтось із Києва попросив “про консультації”, й Україна так і не наважилася встромити осиковий кілок у серце московської пропаганди – ідеологію побєди у “Великій вітчизняній війні”.
Хай там як, до дій сьогоднішньої російської армії в Україні ставлення у литовців однозначне.
Паулюс Саударгас: “Я думаю, що воєнні злочини, які зараз вчиняються в Україні, відповідають принаймні трьом критеріям геноциду: масове вбивство мирного населення;перевезення дітей з одного місця на інше, і ніхто не знає, яка їхея доля. І третій критерій — це створення умов для вимирання людей чи принаймні їх частини в містах, як Маріуполь, який оточений, де люди вмирають від голоду, нестачі ліків, від ран”.
Віце спікер переконаний, що Сейму потрібно прийняти резолюцію щодо геноциду РФ проти України.
Наразі 10 травня сейм Литви визнав Росію державою-терористом.
Читайте також:
Литовські жінки підтримали українок мовчазним протестом
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
