Путін і магія цифр: чому наступ на Київ запланували саме у 2022-му?

Наталія Лебідь
журналістка

У грудні 2022 року виповнюється 100 років від “офіційної” дати заснування Радянського Союзу. І для Кремля було б украй бажано підігнати до сторіччя СРСР “перевипущену” версію радянського трупа. Тим більше, що шлях уже торований: як у 1922-му, так і зараз, у спільне стійло заганялися б анексовані держави, без огляду на їхнє власне бажання.

Але програма “нравітся – нє нравітся” дала збій після двох майже приєднаних до нового союзу країн.

Хто ці двоє? Перша, безперечно, Білорусь – незмінний сателіт країни-терориста. Її диктатору, втім, все ще вдається “пропєтлять” у процесі створення союзної держави.

Друга – Казахстан, де під час успішно проведеної “денурсултанізації” були задіяні війська ОДКБ, які придушували масові протести. Здавалося, що Казахстан, як і Білорусь, уже в кишені Путіна. Відтак до тріумвірату залишається приєднати Україну, і реінкарнація СРСР може вважатися запущеною.

А якщо до грудня 2022-го до цієї клоаки вдасться затягнути когось іще (Молдову – як мінімум), то контури радянської імперії у версії 2.0 стануть ще більш виразними.

Але план неочікувано зламався на етапі “легкої прогулянки” Україною. Після цього і Лукашенко досяг вершин хитродупості, так і не давши Путіну війська, і Казахстан вийшов із покори, заявивши, що поважає територіальну цілісність України.

Другого СРСР не вийшло – це можна констатувати вже.

Тим паче не вийшло (і не вийде) відновити не радянську, а російську імперію. Така фантазія гріє душу екскомбатанту та військовому злочинцю Гіркіну. Цей мікропутін з максіамбіціями є доволі активним у Telegram, де з сумною фізіономією недобитого романтика розводиться про приналежність Ліфляндії (Латвії) до території Росії, бо за неї, мовляв, “государем Петром Олексійовичем” королеві Швеції було виплачено відступні.

Але про Ліфляндію доведеться забути також. Збуджуватися тепер можна хіба що на “ЛДНР”, Придністров’я, невизнану Абхазію та Південну Осетію. Якщо тільки збуджуватися буде кому…

Бо у нас, українців, є свій символізм і своя магія цифр. Так що Путін дарма зациклюється на сотні. Йому би придивитися до шістки і до дев’ятки. Особливо до дев’ятки.

Очевидним є те, що Україна перебуває на піку дев’ятирічного циклу, або, як кажуть на Росії, Україна зараз “в ресурсі”. Між 2004-м та 2013-м був певного роду період застою, який завершився суспільним вибухом – Євромайданом. Після цього в Україні почалася війна, котра для багатьох, у ній безпосередньо не задіяних, була – чого гріха таїти – явищем далеким та на власній шкурі не відчутним.

Це теж був певною мірою “застій”, який не міг не завершитися новим витком історії. Він, власне, розкручується зараз. І як показує попередній досвід, кожен пік і кожен новий виток українці вміють обертати на свою користь. Попри все.

А щодо 69… У 69 років помер Кім Чен Ір. Сконав Каддафі. Помандрував на той світ Саддам Хусейн. А ще 69 років тому врізав дуба Сталін. Він, можливо, є кумиром Путіна, якщо тільки останній не віддає перевагу Гітлеру.

Тим часом кремлівському дегенерату й самому – акурат 69. У нього не вийшла четвірка держав, що мала стати наріжним каменем нового СРСР, але все ще зберігається шанс взяти участь в іншому квартеті.

В пеклі на нього зачекалися однолітки – Кім, Каддафі, Хусейн. Якщо він приєднається до них просто зараз, вся компашка встигне зіграти в преферанс до того, як Україна вимете зі своєї землі рашистську нечисть. І це буде справді красива нумерологія.


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна