автор: Василина Думан
Олександр Нікітюк отримав поранення у праве око під час Мирної ходи в урядовому кварталі 18 лютого 2014 року. Через вісім років після подій, 2 лютого 2022 року, його допитали в Дарницькому суді Києва про побачене і пережите.
Потерпілий Нікітюк свідчив у справі командира батальйону харківського “Беркута” Владислава Лукаша.
Лукаш – колишній командир батальйону ПМОП “Беркут” при ГУМВС України в Харківській області. Його обвинувачують у перевищенні влади та службових повноважень, що призвело до тяжких наслідків: 67 потерпілих під час протистояння 1 грудня 2013 року на вулиці Банковій у Києві та 107 потерпілих 18 лютого 2014 року під час Мирної ходи у Кріпосному провулку та на вулиці Інститутській.
Василина Думан зробила репортаж з цього засідання, який дає змогу зануритися у події Мирної ходи 18 лютого 2014 року, силових заходів, що закінчилися поразкою режиму і втечею Януковича. Цей допит дає змогу відсторонено подивитися на події, вчинки силовиків та правоохоронців, мотивацію активістів тощо.
Потерпілий відповідає на питання, які по черзі ставлять прокурори Ірина Самборська і Євген Колоша, представник потерпілих Вікторія Дейнека та захисник Лукаша Наталія Вознюк.
Дарницький суд, 2.02.22, допит Олександра Нікітюка. Скетч-замальовка Юстини Могитич
Олександр сам із Житомира. “Спершу до Києва приїжджав на «недільні Майдани» – сам чи з родиною, – розповідає потерпілий про візити на недільні віча. – Це були мирні акції. Але 22 січня 2014 я дізнався про перших загиблих протестувальників”.
У неділю, 16 лютого 2014 року, зі сцени Майдану оголосили про Мирну ходу, яка розпочнеться 18 лютого.
Недільне віче на Майдані, 16 лютого 2014 року
Потерпілий розповів суду, що того вівторка зранку був у Житомирі, потім поїхав у Київ на Майдан. Звичайно одягнувся: в’язана шапка, куртка. Зброї з собою не мав.
На Майдані зустрів інших людей, що теж прийшли на акцію. Переважно це була молодь, згадує Нікітюк.
На Майдан чоловік потрапив близько 13:00, приїхав на метро. Спершу пішов до стадіону “Динамо”, де побачив чорний дим. Повернувся назад і піднявся на Інститутську. Там палали машини. Став у ланцюжок людей, які подавали бруківку.
– Чи перешкоджали вашому мирному зібранню? – питає прокурор.
– Звичайно. Ми не робили нічого поганого, а вони застосовували зброю, гранати, калічили людей.
– Ви відчували загрозу з боку правоохоронців?
– Так, відчував. Я був учасником житомирського “Автомайдану”. Мене залякували, ніби я у чорних списках. Що зі мною розберуться. Я мав захищатися.
Олександр став очевидцем двох атак беркутівців. Бачив, як одного протестувальника поранили в шию. “Він питав мене, що там – на шиї. Синця ще не було, лише почервоніння”, – згадує Нікітюк.
Ще потерпілий пригадав літнього чоловіка, який узагалі не брав участі в Мирній ході, але опинився неподалік від епіцентру подій і зупинився обговорити побачене зі своєю жінкою. Його правоохоронці теж поранили в око.
– Отут стояла машина, з-за якої “Беркут” стріляв, – показує Нікітюк на карті перехрестя вулиці Інститутської з Шовковичною – На дахах будинків 22/7 і 17/5 теж були “беркутівці”. Вони так само стріляли, кидали в натовп гранати.
Потерпілий Олександр Нікітюк показує на карті звідки стріляв “Беркут”. Дарницький суд, 2.02.22. Скетч-замальовка Юстини Могитич
– Чи були якісь попередження зі сторони правоохоронців? – питає прокурор
– Не було.
А з балкона будинку по вулиці Інститутській, 20/8 визирали оператори – фільмували те, що відбувалося.
Потерпілий каже, що на момент поранення взагалі нічого не робив. Ніякої загрози для “беркутівців” не створював, стояв на місці, дивився в бік Кловського узвозу. Це було приблизно о 15:00.
“Після поранення я відійшов до медпрацівника. Потім мене відвели до [Будинку] профспілок, там надали першу допомогу. Згодом я поїхав у 17-ту клінічну лікарню”, – розповідає Нікітюк.
Йому вибили праве око пластиковою кулею. Медики класифікували травму як середньої тяжкості. Олександр пережив дві операції і станом на зараз бачить цим оком менше як на 10%.
“Кожного дня маю з тим оком проблему. Бо майже не бачу на нього тепер, не можу керувати автомобілем. Може, прийдеться робити ще одну операцію”.
Прокурор запитує: на думку Нікітюка, чи діяли силовики злагоджено?
Потерпілий не має з цього приводу жодних сумнівів: “Я бачив правоохоронців із погонами. Вони по рації щось говорили. Я думаю, що віддавали накази. Потім злагоджено й організовано пішли в атаку. Це не були виступи окремих людей”.
Правоохоронців (зокрема “беркутівців”) Нікітюк ідентифікував по формі – була чорна і камуфляжна. Вони мали на головах шоломи, були обмундировані кийками, щитами, помповими рушницями.
Після допиту досліджували відео слідчого експерименту з Олександром. Експеримент проводили 2015 року. Але потерпілий і у 2022-му чудово все пам’ятає: номери будівель, свої маршрути, тактику силовиків, їхній одяг і що вони робили.
Захист “беркутівця” Лукаша ставить уточнюючі питання:
– Ви сказали на відео: “Я також ішов у наступ”?
– Це була відповідь “Беркуту”, моя реакція.
– Навіщо у вас в руках була бруківка?
– Мені було так спокійніше – стояти і тримати бруківку.
– Хто такий був колега, який відвів вас після поранення до медпрацівника?
– Не знаю його. Всі люди, що стояли поряд, були мені колегами.
У розповідях Олександра Нікітюка можна простежити особисту трансформацію, яку проживали протестувальники. Пересічний розважливий громадянин, який на початку Євромайдану просто відвідував недільні віча з родиною в центрі Києва, опинився в умовах, коли відчував реальну загрозу для себе у своїй країні.
У Житомирі йому пророкували репресії. У Києві на його очах вбивали товаришів.
“Тодішня влада розчавила мою гідність. Те, що я взяв у руки бруківку, не було [чимось неправильним]”, – наголошує Нікітюк.
Засідання транслювали онлайн, переглянути його можна тут.
Генерал Щеголєв, “Беркут” та інші: підсумки тижня у справах Майдану
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
