У Києві відкрили меморіальну дошку розвіднику УНР Миколі Красовському

У Києві урочисто відкрили меморіальну дошку видатному розвіднику УНР полковнику Миколі Красовському.

Дошка знаходиться на фасаді будинку №21/20а по вулиці Ярославів Вал.

Барельєф роботи столичного скульптора Олександра Михайлицького встановлено зусиллями Служби зовнішньої розвідки України.

Також на урочистостях були присутні представники громадської організації «Всеукраїнська рада ветеранів зовнішньої розвідки», співробітники Українського інституту національної пам’яті.

“Микола Красовський ще в період царської Росії зажив слави одного з найкращих розшуковців Києва, за Української Народної Республіки був начальником карно-розшукового відділу у Міністерстві внутрішніх справ, згодом очолив «Інформаційне бюро» Розвідочної управи Генерального штабу Армії УНР. На чолі цього головного робочого органу розвідки Збройних сил республіки, своєрідної окремої спецслужби, він особисто розробив низку нормативних документів, які склали основу діяльності національних розвідки і контррозвідки, налагодив здобування важливої розвідувальної інформації. Розвідувальною роботою займався і після еміграції українського уряду на територію Польщі”, – інформують у благодійному фонді “Героїка”.

“Для широкого загалу Красовський найвідоміший по “справі Бейліса” як віртуозний слідчий, який попри опалу, протистояння чорносотенцям і звільнення, знайшов справжніх убивць Андрія Ющинського, чим посприяв виправданню Бейліса”, – додає ветеран російсько-української війни, співробітник Українського інститут національної пам’яті Роман Кулик.

 Що відомо про Красовського

Народився Микола Красовський у 1871 році в сім’ї київського православного священника. Хлопець не пішов по батькових слідах, а вирішив стати слідчим. Служити почав у 1903 році помічником поліцейського пристава у Ніжині Чернігівської губернії. Із 1908 року працював у Київській міській поліції, упродовж певного періоду виконував обов’язки начальника розшукового відділення.
Тоді він запровадив певні новації, зокрема намагався бути відкритішим і ближчим до киян. Почав приймати відвідувачів щоденно з 11 до 13 години у приміщенні розшукового відділення по вулиці Ярославській, 38 на Подолі і у власній квартирі на Маловолодимирській, 20 (нині — вул. Ярославів Вал, 21/20а). Про це навіть написали у довіднику міста. Саме на будинку на Ярвалу і відкрили меморіальну дошку.
Скульптор Олександр Михайлицький відтворив постать полковника із єдиної збереженої світлини. Він зауважив, що багато розмірковував про те, як Микола Красовський вписаний у історію Києва, про те, що він знав кожен куточок міста, любив його.

Микола Красовський брав участь у розслідуванні, мабуть, найрезонанснішої справи у дореволюційній царській Росії, — «справі Бейліса». У 1911 році 13-річного учня Києво-Софіївського духовного училища Андрія Ющинського знайшли убитим. На тілі підлітка виявили колоті рани, трапилося це напередодні єврейського свята Пейсах, тож у скоєному звинуватили єврейську громаду. «Винним» призначили експедитора Київського цегельного заводу Менахема Менделя Бейліса, який нібито здійснив ритуальне убивство. Микола Красовський мав мужність піти проти офіційної точки зору сторони обвинувачення і продовжив розслідування навіть після того, як його звільнили із поліцейської служби. Він встановив, що вбивство не ритуальне, а звичайний кримінал, який цинічно використовували монархісти-чорносотенці. Через розголос і резонанс у суспільстві прокурорам не вдалося довести провину Бейліса.

У березні 1917 року Микола Красовський зголосився на службу до Української Центральної Ради. Його призначили комісаром кримінально-розшукового відділення міліції Києва. Київський кримінальний розшук очолював до червня 1918 року.

За Гетьманату був членом підпільної організації, яка виступала проти присутності австро-німецьких військ, що дислокувалися в Україні за Брестським договором. Входив до складу нелегального Комітету порятунку України. Був заарештований і засуджений до двох років тюремного ув’язнення, але не просидів й пів року, через зміну влади. Упродовж 1920–1921 років очолював «Інформаційне бюро» Розвідочної управи Генерального штабу Армії УНР. Розробив низку нормативих документів, зазначивши, що людина, яка приступає до служби, має бути готовою поставити на перше місце роботу, а не особисте життя.

У документах СЗРУ є згадки про те, що після еміграції українського уряду і військових частин Інформбюро ще упродовж певного часу діяло на території Польщі. Докладної інформації про життя і діяльність Красовського у той період немає. Проте зберігся допис, що у 1934 році під час спроби пробратися на територію України з розвідувальними завданнями органами державного політичного управління на ділянці Ямпільського прикордонного загону було затримано загалом 156 осіб, серед них було і прізвище Красовського. Більшість заарештованих розстріляли. Тож найімовірніше, що така сама доля спіткала і колишнього керівника розвідувального органу Генерального штабу Армії УНР.

Читайте також:
На Донеччині відкрили меморіальну дошку міністрові внутрішніх справ УНР

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".