“Воєнні злочини Росії не мають терміну давності”: як у Базарі вшанували героїв ІІ Зимового походу 100-річної давнини

 

У селі Базар Коростенського району Житомирської області величною церемонією вшанували 100-ліття Другого Зимового походу Армії УНР та Героїв Базару, розстріляних тут російськими окупантами у 1921 році.

Урочистий захід біля меморіалу в Базарі відбувся 20-21 листопада та зібрав представників уряду, місцевої влади, УІНП, військових ЗСУ, курсантів, істориків, реконструкторів, духовенство, активну громадськість і просто небайдужих громадян.

У суботу тут влаштували військово-історичну реконструкцію боїв Армії УНР із Червоною армією, виїзний семінар, концерт-реквієм біля сільської школи за участі Тараса Компаніченка та інших музик.

До цих заходів були залучені представники ВГО “Спілка офіцерів України”, 36-та окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського, слухачі Національного університету оборони України імені І. Черняховського, курсанти Житомирського військового інституту імені С. Корольова з оркестром, Військового інституту КНУ імені Т. Шевченка, Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.

Фотогалерея з суботніх заходів:

100 роковини Базару - УНР_0 100 роковини Базару - УНР_36 обрмп 100 роковини Базару - УНР_реконструкція 100 роковини Базару - УНР_меморіал_2 100 роковини Базару - УНР_меморіал_1 100 роковини Базару - УНР_меморіал 100 роковини Базару - УНР_Тарас Компаніченко 100 роковини Базару - УНР_9 100 роковини Базару - УНР_8 100 роковини Базару - УНР_2 100 роковини Базару - УНР_7 100 роковини Базару - УНР_3 100 роковини Базару - УНР_6 100 роковини Базару - УНР_4 100 роковини Базару - УНР_5
<
>

Основні урочистості відбулися в неділю, 21 листопада – рівно через 100 років після початку розстрілу Героїв Базару, які відмовилися перейти на бік більшовиків.

Військові Збройних сил України – курсанти Житомирського військового інституту і бійці окремого президентського полку ЗСУ – виконали військовий ритуал в пам’ять про полеглих лицарів.

Із району Звіздаль (колишнє село, місце бою з більшовиками) колона курсантів пройшла центром села і прибувала до меморіалу під марш “Зродились ми великої години”.

На братській могилі вперше було зачитано 360 імен загиблих українських воїнів і поставлена 361 іменна лампадка (одна – для  убитого вояка Армії УНР, який лишається невідомим).

Біля меморіалу був розгорнутий Державний Прапор, виконаний оркестром Державний Гімн. Салютна команда тричі дала сальву на честь героїчних воїнів УНР.

Серед інших, у мітингу-реквіємі взяли участь міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, голова житомирської ОДА Віталій Бунечко та голова обласної ради Володимир Федоренко.

“Дуже символічно, що ми відзначаємо століття з моменту Другого Зимового походу Армії УНР сьогодні – в День Свободи та Гідності. (…) Що 100 років тому, що зараз в сучасній Україні, бажання українського народу бути вільним та незалежним однаково сильне. Це та сама ціль, до якої Україна крокувала роками. Зазіхання на неї – матиме відпір. Так сталося у 1921 році, це ми довели й у 2004-му та 2013-му.
Тоді, в 1921-му, на цьому місці наші військові завзято протистояли більшовикам. Офіцери та солдати поклали своє життя за свободу та волю країни. Вони довели, що це не лише мрії, а цілком реальна річ, зробили найбільший внесок у те, щоб постала вільна Україна. Так і сталося через багато десятиліть. У незалежності України є їхній внесок, і він вагомий. Сьогодні ім’я кожного з 361 воїнів-героїв, що були розстріляні біля містечка Базар, було зачитано вголос. Бо ми пам’ятаємо”, – написав Олександр Ткаченко після мітингу в фейсбуці.

Олександр Ткаченко

“Рівно 100 років тому на Житомирщині, під містечком Базар, поклали своє життя за Українську державу солдати та офіцери Армії УНР, страчені більшовиками. Героїзм, патріотизм та прагнення до Незалежності – це та національна ідея, яку ми, українці, несемо через віки. Герої Базару, Герої Крут, Герої нашого сьогодення, які зараз боронять українську державність на Сході. Усі вони своїм життям, своєю звитягою та незламністю раз за разом доводять, що ніякі імперські амбіції не здатні підкорити волелюбного українського народу”, – сказав на мітингу Віталій Бунечко.

До пам’ятного заходу також долучилися жителі Народицької територіальної громади, до складу якої входить село Базар.

Представник Українського інституту національної памяті дивіться Роман Кулик подякував також за підготовку й участь у церемонії Командуванню Сил спеціальних операцій ЗС України, 28 омбр імені Лицарів Зимового Походу (у Базар приїхав комбриг, підполковник Віталій Гуляєв), Генеральному штабу ЗСУ.

Варто наголосити, що Генштаб вшанував роковини Базару повідомленням із заголовком “Воєнні злочини Росії не мають терміну давності”.

Трагедія Базару:
історична довідка

Другий Зимовий похід Армії УНР (Листопадовий рейд) – операція Армії УНР, проведена в жовтні-грудні 1921 року, остання спроба керівництва Української Народної Республіки та військового командування підняти збройне повстання проти більшовицької влади та відновити українську державність.

У рейд під командуванням генерал-хорунжого Юрка Тютюнника вирушило три групи: Волинська, Подільська і Бессарабська.

Як свідчать історики, перевага червоних у живій силі в сорок разів перевищувала сили повстанців. Удень і вночі, впродовж двох тижнів червона кіннота переслідувала напівроздягнутих, голодних, виснажених вояків УНР. Це радше був рейд відчаю і героїзму, аніж прагматична військова операція.

Останній бій із більшовиками Волинська група провела 17 листопада 1921 року під селом Малі Міньки. У ньому тисяча виснажених вояків-повстанців протистояли кількатисячному, добре озброєному війську червоних окупантів.

2-га і 3-тя бригади 9-ї кавалерійської дивізії Григорія Котовського оточили українські сили. Комбінованим ударом вони відокремили від решти колони авангард, при якому перебували Тютюнник, Отмарштейн, Янченко, два комбриги та десяток саней із пораненими. Другим ударом відступні українські сили ще раз були поділені навпіл.

Бійці Армії УНР боролися до останнього набою. Окремі вояки, аби не потрапити до більшовицького полону, підривали себе останньою гранатою. Так вчинили урядовець, міністр внутрішніх справ УНР, один з організаторів ВМС Української держави Михайло Білинський, хорунжий Сікорський, ройовий Андрієвський та інші.

Після того, як повстанці витратили всі набої, червоноармійці почали рубати безборонних козаків. Убивали і поранених, і тих, хто здавався та ледве трималися на ногах. Тривало це доти, поки не приїхав Котовський.

Вдалося врятуватися і повернутися до Польської республіки штабу армії, кінній сотні та пораненим, які перебували на передніх підводах.

Після закінчення нищення та грабунків червоні вигикували полонених українських вояків у чотири шеренги та повели до Малих Міньок, де їх замкнули у церкві.

З протоколу ЧК стало відомо, що в бою під Базаром було порубано понад 400 і взято в полон 536 вояків.

Котовський пропонував полоненим перейти на службу до Червоної армії, але всі вояки відмовилися від цієї пропозиції.

18 листопада полонених, оточених кінним ескортом, перевели до Базара, де над ними відбувся суд. Допит проводили Котовський та співробітник ЧК І. Гаркавий.

21 листопада близько 22-ї години в містечку Базар розстріляли перших 25 старшин. 22 і 23 листопада виконання вироків продовжувалися.

Полонених українців підводили до ям групами і розстрілювали з кулеметів. Так загинув 361 вояк (відомі імена 360-ти).

Ця страта стала першою масовою позасудовою розправою радянських каральних органів над українцями в часи революції. Вона була воєнним злочином, і надалі злочинна природа російських силовиків залишилась незмінною. Сьогодні так само представники збройних сил Росії вчиняють воєнні злочини на суверенній території України – в тимчасово окупованих АР Крим та в окремих районах Донецької й Луганської областей.

Осіб командного складу (загалом 83) направили до Києва для додаткового допиту, більшість із них були страчені. Упродовж тижня ще 95 полонених “померли від ран”.

Червоноармійці під Малими Миньками теж зазнали значних втрат. Як свідчать спогади, вони декілька днів возили своїх поранених до Овруча, а шпиталі в Базарі, Хабному й Народичах були вщерть заповнені.

Із поразкою Другого Зимового походу збройна епопея регулярної української армії УНР закінчилася.

Підняти загальноукраїнське збройне повстання не вдалося, але відвага і самопожертва учасників Другого Зимового походу стали взірцем виконання обов’язку перед державою.

Тодішня поразка нашого регулярного війська не означала капітуляцію, адже антибільшовицькі повстання в Україні тривали аж до 1930-х років. Упокорити масові виступи вдалося лише шляхом штучного голодомору-геноциду 1932-33 рр.

“Рейд наочно показав населенню великого району від кордону аж по Київ, що боротьба за волю нації не припиняється і що большевицька влада не є такою могутньою, як це могло здаватися тим, хто находиться під червоним терором, і що для цієї боротьби потрібна лише міцна організованість самого населення; дальше, що рейд був товчком, який фактично оживив громадян України до боротьби за існування”, – писав у доповіді голові Дипекторії УНР Симону Петлюрі полковник Генерального штабу Армії УНР Юрій Отмарштейн.

Мрія воїнів Армії УНР збулася у 1991 році, коли Верховна Рада України проголосила Акт незалежності, і 1 грудня, коли українці на всенародному референдумі проголосували за незалежність.

підготував: Дмитро Лиховій

фото: ФБ Роман Кулик, Олександр Ткаченко, Житомирська ОДА, Житомирський військовий інститут ім. Корольова

Читайте також:
Після критики ЗМІ Житомирська ОДА обіцяє реставрувати занедбаний меморіал під Базаром до роковин трагедії


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".