автор: Стас Козлюк
з Луганської області
фото автора
Реконструкція, безплатне тестування на COVID-19 та бізнес на нічийній землі. “Новинарня” з’їздила у Станицю Луганську, щоб подивитися, як працює контрольний пункт в’їзду-виїзду поблизу Луганська.
Від минулого року це єдине місце на лінії розмежування, де можна офіційно щодня потрапити у вільну Україну з ОРДЛО і назад. І це єдина ділянка розведення військ, де розведення працює. Хоча не без нюансів.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
“Будь ласка, нічого не чіпайте. Зараз собачка попрацює і покажете, що там у вас всередині”, – говорить прикордонник жінці років 60-ти на вигляд. Та прибирає руки від замків. На стіл, куди вона щойно закинула свою дорожню сумку, застрибує німецька вівчарка. Близько хвилини обнюхує усі кишені й відділення сумки, після чого вертається до господаря.
“Добре, відкривайте, зараз усе перевіримо”, – говорить прикордонник.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
Пенсіонерка розкриває сумку й показує свій нехитрий скарб: кілька теплих кофт, блузки, білизна. Огляд займає ще кілька хвилин, після чого прикордонник дає дозвіл іти далі. Жінка забирає речі і рушає на перевірку документів.
“Підходьте!” – гучне запрошення прикордонника. Вільне місце майже одразу займає чоловік. Також пенсійного віку. Процедура повторюється.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
Ми у Станиці Луганській, невеликому селищі на Донбасі. Активні бойові дії тут припинилися 2017 року, приблизно в той самий час, коли відкрився контрольний пункт в’їзду-виїзду. Він суто пішохідний, без можливості проїжджати на авто.
За ці чотири роки КПВВ розрісся: замість наметів, які колись стояли просто неба, тепер великі модульні будівлі з кондиціонерами. Всередині, попід стінами, ряди пластикових крісел у кольорах українського прапора – сині й жовті.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
На годиннику 10-та ранку, вільних місць немає. Біля входу на КПВВ черга з кількох десятків людей; ще стільки ж – на вході до будівлі, у якій ми спостерігаємо за процесом; інші сидять попід стінами в очікуванні черги.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
“Кілька років тому, до пандемії, за день тут проходило 10-15 тисяч народу. Уявіть собі цю цифру. В останній рік людей стало менше. За добу в нас через пункт контролю проходить десь до трьох тисяч громадян. Як я чув, це сталося не в останню чергу через окупантів – вони сильно обмежили пропуск людей. Знаю, що вони дозволяють виїхати з окупованих територій лише раз на місяць. Тобто ти один раз перетнув КПВВ, повернувся і все – місяць маєш сидіти вдома. Нібито на самоізоляції. Ну й нині на Донбасі працює лише два КПВВ: наше кожного дня й Новотроїцьке – у понеділок і п’ятницю”, – розповідає один із прикордонників. Оскільки він не може давати офіційні коментарі, свого імені не називає.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
З українського боку, додає він, також є певні обмеження: без ізоляції вибратися з окупованих територій можуть або ті, хто має бодай одну дозу вакцини (окрім російського “Спутніка V”, адже його не визнає ВООЗ), або має запрошення на вакцинацію, має результати ПЛР-тесту тощо.
В інших випадках потрібно встановлювати на смартфон додаток “Вдома” й відбути 14-денний карантин.
“З цією ізоляцією таке творилося… ну от які смартфони у пенсіонерів з Луганська? В кращому разі мобільні кнопкові телефони. То з боку сепарів стояли “бізнесмени”, які людям пропонували за гроші смартфони в оренду. З уже встановленим додатком. Або продавали їх. І це нібито мало звільнити від самоізоляції в Україні. Звісно ж, що це не допомагало. Але люди гроші вже заплатили”, – розповідає Давид, місцевий.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
“Так, історії зі смартфонами різні були. І ми намагалися пояснювати людям, попереджали їх, що купувати телефони з додатками, брати їх в оренду не варто. Тому що це звичайне шахрайство. Але ж нас не слухали. Була історія, що одна жінка віддала свої золоті сережки, щоб перейти через КПВВ без ізоляції. Очікувано, їй це не допомогло”, – пояснює один із прикордонників.
На контроль саме підходить група пенсіонерок. Цікавляться, як встановити додаток “Вдома” і чи треба для цього окремий номер телефону. Прикордонники пояснюють, що все відносно просто – потрібно скачати офіційний додаток, зареєструватися в ньому і все. Пенсіонерки кивають і йдуть на “нічийну землю”. Розбиратися.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
Намагаюся вийти слідом за ними. Прикордонники кілька хвилин думають і таки дають дозвіл. “Але туди й назад. Нам заборонено виходити за межі КПВВ, тим паче зі зброєю. І якщо щось трапиться – допомогти не зможемо. Тому не затримуйся”.
Підходимо до модульного будиночка Червоного хреста. Всередині невеличкого приміщення темно – лише сіре осіннє світло пробивається крізь вікна. Навпроти входу сидить чоловік у червоній куртці. Ліворуч від нього, на шафі, лежить тонометр. Спілкуватися на камеру відмовляється, імені також не називає. Але кілька хвилин для розмови без диктофону таки знаходить.
Черга до модуля з безплатними тестами на “ковід” з українського боку КПВВ “Станиця Луганська”. Вересень 2021. Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
“Чи зверталися до нас із симптомами COVID-19? Щоб точно сказати, треба знати результати ПЛР-тесту конкретної людини, а таких даних у нас немає. Так, бувають люди з симптомами ГРВІ. Але чи це коронавірусна хвороба, чи ні – не знаю. Багато людей до нас зверталися влітку, коли стояла спека. У кого тиск стрибнув, у кого сонячний чи тепловий удар. А в нас у будиночках можна попити води, відпочити. Якщо треба – надамо першу допомогу”, – розповідає працівник МКЧХ.
“Зараз людей менше стало. А щодо COVID-19… якщо в людини підвищена температура – вона зазвичай про це не говорить, намагається приховати. Але ж прикордонники все одно роблять температуний скрінинг”, – говорить чоловік. Встає, вибачається, каже, що має відійти у справах.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
Виходимо разом назовні. Поруч стоїть його колега з Червоного Хреста – жінка середніх років, говорить по телефону. Побачивши журналістів, робить кілька кроків убік, ховає обличчя від камери. Так само не називає імені й не готова говорити під запис.
“Я вам зараз щось тут скажу не те… а мені ще ж тут працювати. Що вас цікавить? Наша робота? Зараз, – вона кілька хвилин гортає переписки у телефоні в різних чатах, врешті знаходить потрібний текст і починає його швидко читати: – Місія Червоного Хреста надає наступні послуги: вимірювання тиску, допомогу в перетині КПВВ для людей з інвалідністю у пересуванні за допомогою візочків (безкоштовно), у нас можна попити води, відпочити. В разі потреби можемо надати першу допомогу. Також у нас діє кімната матері та дитини, де жінки можуть погодувати дітей грудьми чи замінити їм підгузки”, – пояснює жінка.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
Цікавимося, як щодо “бізнесменів”, які роками перевозили людей одного до іншого пункту контролю на візках – за послугу треба було платити від 100 до 300 грн.
“Та як. Самі побачите”, – говорить працівниця.
Метрів за десять від нас саме стоїть один із таких саморобних візків. Поруч – п’ять чоловіків у цивільному. Ще один віддалік стоїть із групою пенсіонерок, допомагає розібратися з додатком для самоізоляції. Такі послуги з “консультацій”, як пояснюють місцеві, можуть коштувати від 100 грн.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
“Колись тут ходило два автобуси. Потім один. Ламалися час від часу. А тепер вже й не їздять. Не знаю, з чим це пов’язано. Може, фінансування зменшилося. А може, сенс зник, бо народу мало стало. Досі в нас курсують електрокари (невеличкий транспорт на 8-10 людей, схожий на машинку для гольфу – Авт.), з інтервалом у 5-10 хвилин. Якщо комусь важко пройти кілометр до “тої сторони” – можна під’їхати”, – відбувши повинність із роз’ясненням, представниця Червоного Хреста й швидко йде від нас.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
Фотографуємо саморобний візок. Чоловіки в цивільному, які стоять поруч, підозріло на нас дивляться. “Ти нащо візок фотографуєш? Мені його прибрати чи що? А, композиція у тебе склалася. Ну добре”, – дещо роздратовано говорить один з них.
Читайте також:
Завдяки розведенню в Станиці бойовики пішли з плацдарму на українському березі, – Сирський
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
Ми перебуваємо не просто в Станиці, а на ділянці розведення сил і засобів №1. Розведення військ, не без спротиву і проблем, відбулося тут 26 червня 2019 року, вже при Зеленському. Станиця – єдина з ділянок розведення, де після офіційного відводу збройних сил з обох боків не фіксуються обстріли.
Міст на КПВВ “Станиця Луганська” після ремонту 2019 року. Архівне фото (Hromadske)
Але чи справді “з того боку” військові відійшли на кілометр?
Ми намагаємося подивитися на міст через Сіверський Донець, який відбудували восени 2019 року та відкривали з президентом Зеленським (“так що танк не проїде”). Втім щойно проходимо пару метрів до “тої сторони” – нас кличуть прикордонники.
“Куди?! Не можна!” – чути з-за сітчастого паркану. Доводиться вертатися назад.
“Окупанти ніби як мали розібрати укріплення зі свого боку. Але чи всі їх розібрали – ми точно не знаємо. ОБСЄ з нами безпосередньо інформацією не ділиться. Тож хіба можемо припускати. Скажімо, є на горі (КПВВ стоїть під невеликим пагорбом, який контролюють окупанти – Авт.) кілька будинків, які окупанти можуть використовувати як спостережний пункт.
Може, там навіть снайпери є.
Але, знову ж таки, це припущення”, – пояснюють прикордонники.
Читайте також:
Штаб ООС нарешті помітив на ділянці розведення в Станиці бойовиків під личиною “СЦКК”
На годиннику – полудень. Людей, які ідуть з тимчасово окупованих територій, меншає. Натомість дещо більше стає тих, хто прямує в сторону Луганська. Тягнуть на собі величезні торби з речами й продуктами. Дехто перевозить сумки на окремих вантажних візках.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
“На окуповані території люди везуть речі, хліб і м’ясо. Чула, що там якість продуктів гірша. Може, тому частина людей до нас і приїжджає”, – говорить прикордонниця Тетяна, яка супроводжує нас на КПВВ.
Повз саме проходить жінка з великими торбами. З однієї з сумок стирчить товста палка ковбаси.
Продукти – друга складова “трафіку” через КПВВ після пенсійних коштів, отриманих на підконтрольній території.
“Чи намагалися щось провезти нелегально? Та ніби й ні. Ані вибухівки, ані патронів, ані гранат, якщо ви про це. Був один курйозний випадок, коли чоловік намагався провезти наркотики. В собі…” – прикордонниця ніяковіє й замовкає.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
Над КПВВ лунає гуркіт – це відбійний молоток. У новому асфальті видовбують квадратні отвори під опори для залізних навісів, під якими люди могли б чекати своєї черги, щоб потрапити на територію КПВВ.
Один такий уже стоїть на вході з українського боку: понад 10 метрів завдовжки, з рядом пластикових сидінь. Робітники його саме завершують збирати й фарбують.
До звуків відбійного молотка додаються дриль і шуруповерт. З протилежного боку, зі сторони “нічийної землі” поки лише діри в асфальті.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
“Ми насправді ж за всі ці роботи з реконструкції не відповідаємо. Це парафія Міністерства реінтеграції. Знаю, що скоро в нас на вході має з’явитися величезний модуль, як у Щасті, де буде Центр адмінпослуг, певно, відділення банку, пошта. Але по датах не скажу точно”, – пояснює один із прикордонників.
“Тести! Тести! Робимо тести! Експрес-тест без черг!” – вигукують кілька людей на виході з КПВВ. Вони вбрані цивільне, поверх курток на них рекламні манішки з назвою медичного центру, який має робити тести.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
“Зробіть тест і будете вільною людиною! Без черги! 650 гривень. Проходимо в авто на парковці, 15 хвилин – і маєте результат. Якщо не хворі – не треба буде сидіти в самоізоляції”, – насідає один з чоловіків на пенсіонерку.
Він загороджує їй дорогу, ледь не хапає за руки. Проте жінка спритно вивертається й іде у чергу по безкоштовне тестування на COVID-19. Поліція, яка стоїть поруч, на це не зважає.
“Це також не зовсім наша зона відповідальності, бо ж прикордонники контролюють лише територію КПВВ. Але на виході у нас працює безкоштовна лабораторія, в якій, за бажання, можна зробити безкоштовний тест на коронавірусну хворобу. Людей багато, тому, звісно, є черги”, – пояснює наш гід від прикордонників Тетяна.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
Майже третя дня. Потік людей зовсім рідкий. З боку “нічийної землі” до пункту пропуску заходить пенсіонерка. Розгублена, вона не може зрозуміти, куди йти далі. В якийсь момент жінка вирішує йти у наш бік. Простягає вперед руку з українським паспортом, намагається віддати нам його на перевірку.
“Бабусю, ви куди пішли? Куди, питаю?” – звертається до неї прикордонник.
“Та, мені б в Україну потрапити”, – відповідає літня жінка.
“Це вам на інший вхід. Бачите, он кабінка? От з паспортом йдете туди, потім в оту велику будівлю на огляд речей”, – пояснює працівник ДПСУ. Він саме перевіряє документи в тих, хто, навпаки, прямує в бік ОРДЛО.
“Дякую!” – радісно відповідає бабуся й підтюпцем біжить на перевірку документів.
Повз нас, на “нічийну землю”, проходять люди з купою сумок на вантажних візках.
Фотогалерея (гортайте):
Час прощатися з прикордонниками. Наостанок уточнюємо, як у них з обстрілами.
“Та зараз тихо. Це по Щастю недавно стріляли. І Золоте-4, де в нас ще одне КПВВ, також прилітає. А в Станиці поки спокійно. Бережіть себе”, – говорить на прощання прикордонниця.
Машина везе нас геть від лінії розмежування. За вікном пропливають розбиті будинки – їх кілька років тому, ще на початку війни, зруйнувало обстрілами. Попри те, що в Станиці вирує життя й обстрілів тут давно не чули, знищені хати й не планують відбудовувати.
Фото: Станіслав Козлюк, Новинарня
На виїзді з селища нас зустрічає великий напис: “Вас вітає вільна Україна”.
Читайте також:
Швейцарія передала КПВВ “Станиця Луганська” 1,5 млн швидких тестів на COVID-19
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
