У Києво-Печерській лаврі поховали контраверсійного митрополита Луганського Митрофана, який помер в окупації

21 червня в Києво-Печерській лаврі поховали митрополита Луганського і Алчевського РПЦ в Україні Митрофана (Юрчука). Луганський митрополит, який очолював відділ зовнішніх церковних зв’язків так званої “Української православної церкви Московського патріархату”, помер в окупованому Луганську на 59-му році життя.

Високопоставленого небіжчика відспівували спершу на окупованій території, а 21 червня – в Успенському соборі Києво-Печерської лаври в Києві, де панахиду очолив глава РПЦвУ, митрополит Онуфрій, повідомляє інформаційно-просвітницький відділ “УПЦ МП”.

Попрощатися зі спочилим прийшли рідні, близькі, численні віряни, викладачі та студенти духовних шкіл. Богослужбові піснеспіви виконував хор київських духовних шкіл під управлінням регента архімандрита Леонтія (Тупкала).

Відспівування митрополита Митрофана очільниками РПЦвУ в Києво-Печерській лаврі. Фото: news.church.ua

Митрополит Луганський і Алчевський РПЦвУ Митрофан (Юрчук) помер 18 червня після перенесеної хвороби серця. Він був постійним членом Священного синоду “УПЦ МП” та головою Відділу зовнішніх церковних зв’язків.
В миру Михайло Іванович Юрчук народився 19 листопада 1962 року в місті Білогір’я Хмельницької області. У 80-х роках навчався в Одеській та Московській духовних академіях, закінчив також Християнську богословську академію у Варшаві (1988-1993).
Пострижений у чернецтво 1990 року у Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі в РФ. Із 1994 року – в Києві, був викладачем та проректором Київської духовної академії. 2000 року очолив Переяслав-Хмельницьку кафедру, був призначений вікарієм Київської митрополії та керуючим справами “УПЦ МП”. В липні 2003 року возведений у сан архієпископа. Із 2007 року керував Білоцерківською кафедрою.
У листопаді 2006 року був призначений головою Синодальної комісії по діалогу з УАПЦ.
Рішенням Священного синоду “УПЦ МП” 8 травня 2012 року архієпископ Митрофан був призначений головою Відділу зовнішніх церковних зв’язків.
20 липня 2012 року Синод призначив владику Митрофана на Луганську кафедру з титулом “архієпископ Луганський і Алчевський”.
Сан митрополита Митрофан отримав уже в окупації Луганщини – 28 серпня 2014 року (указом глави РПЦвУ Онуфрія).
У 2020 році митрополит Митрофан був включений до комісії Міжсоборної присутності з богослов’я та богословської освіти.

Був удостоєний багатьох церковних нагород: орденів Нестора Літописця, Сергія Радонезького II ступеня, Інокентія Московського ІІ ступеня, Марії Магдалини II ступеня (ППЦ), князя Даниїла Московського, князя Володимира І та II ступенів.

“Особлива жертовність та любов до тих, хто страждає, була засвідчена владикою Митрофаном в період активної фази військових дій на Донбасі. Він не раз ризикував своїм життям, ревно виконуючи своє архіпастирське служіння в цей трагічний період історії Луганщини, піклувався про визволення з полону українських військовослужбовців та розвивав соціальну місію Церкви задля допомоги тим, хто залишився без прихистку і засобів до існування”, – пише сайт ПЦУ.

Поховання луганського митрополита в Києві спричинило зокрема й різкі відгуки. Журналіст та історик Вахтанг Кіпіані відзначає, що кремлівський колаборант Митрофан (Юрчук) “останні сім років працював очільником московської церкви в окупованому Луганську, освячував тюрми “ЛНР” і гуманітарку від РФ, цілувався з плотницькими і пасічниками”.
“І от держава Україна дозволила, я так розумію, перевезення його тіла для упокоєння в столиці держави, яку він зрадив. (…) Ми знову програли росіянам на нашому полі”, – констатував Кіпіані.

Водночас архієпископ Чернігівський і Ніжинський ПЦУ Євстратій (Зоря), речник Священного синоду, заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків помісної Православної церкви України, підкреслює деякі позитивні риси Митрофана.
“У 2007-09 роках він як тогочасний керуючий справами Київської митрополії, зі сторони Московського патріархату працював у справі діалогу з УПЦ Київського патріархату, зокрема був головою комісії з підготовки діалогу. Добрі напрацювання якої відразу після першої офіційної зустрічі комісій у Лаврі в жовтні 2009 року Москва ретельно поховала”, – пише Євстратій.

“Можливо, саме тому в підсумку буремних для Митрополії подій 2012 року він і опинився на Луганщині? Як не зовсім «благонадійний» та «проавтокефальний». У розпал владарювання Януковича Луганська єпархія МП, безперечно, виглядала значно привабливіше. Однак за фасадом проглядається та сама схема, що і з владикою Лазарем (Швецем), якого як «підозрілого автокефаліста» буквально викинули з Одеси та відправили до Криму – на перевиховання, щоби «сидів і не рипався»”, – припускає представник ПЦУ.

“З мого враження після особистого спілкування у 2007-2009 роках та під час епізодичних зустрічей на офіційних міжконфесійних заходах згодом можу сказати, що, попри всю контраверсійність, спочилий ієрарх цілком міг би бути одним з тих, хто став на шлях розбудови єдиної Помісної Української церкви. Міг би… Але земна історія його життя завершилася.
Безперечно, що багато хто з моїх однодумців можуть знайти чимало приводів для критики. Владика залишався в МП, був митрополитом в окупованому Луганську… Водночас він так ніколи і не опустився до настільки відвертого братання з окупантами, як низка інших ієрархів МП в Криму й на Донбасі. А як формальний керівник лаврської дипломатії він більше свідчив про свою позицію тим, чого НЕ робив – адже всі можуть побачити, що не він, а низка інших осіб стали «лицем» війни МПвУ з Вселенським патріархатом”, – написав у фейсюуці владика Євстратій.

“В земному житті вже нічого не зміниться, тут залишиться і зроблене, і не зроблене. Але для вічності завжди актуальною буде молитва. Тож нехай Господь буде милостивим до спочилого владики Митрофана і упокоїть його душу в Своїх оселях”, – резюмував представник ПЦУ.

Читайте також:
Синод у Москві “спалив” агента, якого відряджають до ЄС із “Хмельницької єпархії РПЦ”

Онуфрій висвятив на єпископа пособника терористів “ДНР” з бази “Миротворця”